Як повідомляє «Deutsche Welle», 80 відсотків випускників-іноземців хотіли б стати співробітниками німецьких фірм. Менше ніж половині з це реально вдається, хоча самі роботодавці в іноземцях більше ніж зацікавлені. Такий висновок зробили автори дослідження з Асоціації приватних спонсорів німецької науки (Stifterverband für die Deutsche Wissenschaft) та консалтингової компанії McKinsey.
У листопаді 2014 року вони провели опитування серед 230 німецьких фірм, що представляють великий, середній і малий бізнес. Додатково були записані інтерв'ю з менеджерами з персоналу в компаніях зі списків MDAX та DAX. З'ясувалося, що вже сьогодні кожне друге підприємство не може обійтися без випускників-іноземців.
«Насамперед, це великі міжнародні компанії з філіями по всьому світу. Але співробітників-іноземців все більше шукають і середні підприємства. І цей тренд тільки посилиться», – пояснює в інтерв'ю DW заступник генерального секретаря Асоціації приватних спонсорів німецької науки Фолькер Майєр-Гуккель.
Активність пошуку не залежить від того, в якому регіоні Німеччини розташоване підприємство. А співробітники потрібні як для роботи в самій Німеччині, так і в зарубіжних підрозділах. Вирішальний фактор – міжнародна спрямованість бізнесу. Три чверті підприємств, що працюють за кордоном, роблять ставку на іноземців. З фірм, сфокусованих на німецькому ринку, таких 29 відсотків.
Причому промисловість потребує таких кадрів більше, ніж сфера послуг. «У фінансовому або страховому бізнесі попит набагато менший, ніж у галузі високих технологій. Випускники-іноземці потрібні Siemens, Bosch, Daimler, автомобільним концернам та підприємствам з виробництвом за кордоном», – уточнює Фолькер Майєр-Гуккель. Однак безсумнівним лідером, за підсумками опитування, є компанії у сфері інформаційних та телекомунікаційних технологій: 75 відсотків з них зацікавлені у випускниках з паспортом іноземного громадянина.
«Німецька промисловість переживає трансформацію. У ній все ширше використовуються IT-технології, – коментує представник Асоціації приватних спонсорів німецької науки. – Це означає, що у всьому, що виробляється в Німеччині, будуть IT-компоненти. Майже у всіх сферах, навіть там, де високі технології раніше взагалі не застосовували, потрібні будуть IT-фахівці. А їх явно не вистачає».
Інтерес є і з боку бізнесу, і з боку студентів. То в чому ж справа? «Щоб працевлаштуватися, треба спочатку успішно закінчити виш. 41 відсоток іноземців з цим не справляються», – зазначає Фолькер Майєр-Гуккель. Для порівняння: серед німецьких студентів лише 28 відсотків кидають навчання на півдорозі.
Тим же іноземцям, які дотягують до диплома, в Німеччині після закінчення вишу на пошук роботи, що відповідає їхній кваліфікації, дається 18 місяців, але лише 44 відсотки з них у підсумку працевлаштовуються. Знайти взаєморозуміння з роботодавцями заважають, по-перше, погані знання німецької мови, зазначає Фолькер Майєр-Гуккель.
Але хіба навчання у виші не сприяє його освоєнню? «Далеко не завжди. Багато хто проходить навчання в англомовній магістратурі. На інженерних факультетах теж часто використовується англійська. Ось і виходить, що після закінчення багато хто не говорить німецькою на рівні, потрібному роботодавцям», – говорить він, додаючи, що володіння німецькою необхідне, передусім, для роботи на середніх і малих підприємствах.
По-друге, багато хто починає шукати роботу тільки після того, як отримує диплом. «Занадто пізно! – попереджає експерт. – Поки ви зрозумієте, як функціонує ринок праці, де знаходяться фірми, які можуть підійти, поїзд піде». Важливо збирати інформацію та налагоджувати контакти ще під час навчання. Практика, знайомство з фірмами на ярмарках кар'єри, відвідування лекцій та семінарів, які проводять представники бізнесу, – все це полегшить перехід у професію.
Однак не все залежить від студента. У рекомендаціях авторів дослідження згадуються і виші, і політики, і самі підприємства. Наприклад, міжнародні відділи в університетах та служби з питань кар'єри могли б тісніше співпрацювати. У службах з питань кар'єри при вишах поки немає спеціальних пропозицій для іноземців. Крім того, виші могли б частіше служити майданчиком для спілкування фірм з учнями. За даними Асоціації приватних спонсорів німецької науки, лише чверть німецьких університетів підтримують контакти з бізнесом.
«У Німеччині також поки немає стратегії щодо залучення студентів на конкретні спеціальності. Наприклад, у Канаді на інженерних факультетах є стипендіальні програми для іноземців, – розповідає Фолькер Майєр-Гуккель. – Потрібно щось зробити, щоб приваблювати до країни студентів з урахуванням потреб німецького ринку». Що немало важливо, у Німеччині поки кульгає «культура гостинності». «У першу чергу фірми малого та середнього бізнесу повинні більш відкрито ставитися до фахівців-іноземців. Більш позитивно налаштованим має стати і саме німецьке суспільство», – резюмує експерт.
Серйозні зміни можуть відбутися вже в найближчому майбутньому. «Підприємства все більше усвідомлюють, що якщо вони хочуть отримати молоді таланти, то вони повинні рекрутувати й іноземних фахівців», – говорить Фолькер Майєр-Гуккель.
Поки нестача кадрів ще не така гостра проблема. Але, за розрахунками вчених, через десять років четверо з десяти студентів у Німеччині будуть іноземцями. І ігнорувати таких фахівців німецький бізнес просто не зможе.