Днями російськомовне населення Естонії вийшло на вулиці з протестом проти ганебного статусу «негромадян». Під час санкціонованої владою акції в переважно російськомовному районі Таллінна Ласнамяе на двох повітряних кулях було піднято логотип найбільшої російськомовної Об'єднаної народної партії Естонії та муляж «сірого паспорта». Як повідомляє Газета.Ru, акція протесту «Сірі паспорти - ганьба для Європи» проводилася в основному силами молоді.
«Ці люди, і насамперед молодь, почуваються ущемленими з політичної, економічної та моральної точок зору, - зазначив один з організаторів акції Андрій Заренков. - Вони не мають права бути обраними до місцевих та державних органів влади, голосувати на виборах до парламенту. Вони не можуть працювати в державних та муніципальних органах виконавчої влади, і навіть у приватному секторі в них питають про громадянство, після чого слідує відмова».
Після того як усі три прибалтійські країни приєдналися до об'єднаної Європи, ЄС терміново довелося розробити директиву, яка узаконила б статус такої величезної кількості негромадян. Фактично в Європі ввели поняття «постійний житель Європейського Союзу». Негромадяни Естонії можуть розраховувати на автоматичне надання статусу постійного жителя ЄС завдяки директиві № 2003/109/ЄС. Вона була прийнята 25 листопада 2003 року, і країни Євросоюзу, зокрема Естонія, повинні ввести її в національне законодавство до 23 січня 2006 року.
Згадана директива визначає статус громадян третіх країн, які тривалий час проживають на території даної країни. Під такими маються на увазі всі негромадяни Естонії. Новий статус негромадянам необхідний для того, щоб отримати можливість на законних підставах працювати, навчатися або жити в інших країнах Євросоюзу довше трьох місяців, а також їздити туди без віз (після того як Естонія приєднається до Шенгенської угоди). Як додаткові плюси - право подавати петиції до Європейського парламенту та омбудсману, а також право в деяких випадках отримувати офіційні документи ЄС.
Директива розроблена для того, щоб права негромадян наблизити до прав громадян, щоб люди могли вільно пересуватися по Європі, а ринок праці став більш мобільним. Однак у директиві ясно сказано, що громадяни третіх країн не повинні стати тягарем для Євросоюзу. Тому претенденти на статус постійного жителя ЄС повинні будуть довести, що вони мають стабільний дохід і достатню кількість грошей для утримання себе та своїх близьких.
Матеріальне становище не є визначальним у питанні присвоєння статусу постійного жителя ЄС, йдеться в директиві. Головний критерій - час легального проживання на території даної країни. Згідно з директивою, достатнім строком для подання прохання є п'ять років. Однак претенденту доведеться довести, що за цей час він уже встиг пустити коріння. Так, за ці п'ять років він не повинен бути відсутнім у країні більше десяти місяців.
Країни на власний розсуд як ще одну умову для отримання статусу можуть висунути «відповідність певному рівню інтеграції» (можливе поле дій для захисників державної мови). Рішення про присвоєння статусу громадян третіх країн, які є постійними жителями, має бути отримане від місцевих властей не пізніше ніж через шість місяців після подання прохання.
Влада Естонії не поспішає виконувати вказівки керівництва ЄС. За словами Андрія Заренкова, питання з правами негромадян залишається невирішеним, незважаючи на критику на адресу Таллінна з боку Євросоюзу та Ради Європи. «Наявність людей без громадянства в Естонії - це справжня ганьба для Європи», - заявив один з організаторів акції.
Як повідомив директор Інституту європейського права Марк Ентін, «теоретично директива вже набрала чинності, але варто враховувати те, що кожна з країн ЄС має два роки на те, щоб включити її до свого законодавства, адаптувавши до місцевих умов. Після 23 січня 2006 року, відповідно до права Євросоюзу, будь-які особи, які проживають в ЄС, отримають можливість оскаржувати в звичайному судовому порядку дії влади, що суперечать директиві. Разом з тим за низкою параметрів директива зберігає за державами певну свободу».