Причиною різкого скорочення кількості шукачів притулку в Німеччині експерти вважають Дублінську угоду
Під дію даного документа, проект якого вже розроблений Європейською комісією, мають потрапляти люди, які не мають перспектив на батьківщині та постраждали в результаті військових конфліктів. При цьому передбачається, що щороку обиратимуться різні регіони або певні групи біженців, як це частково робиться в американській лотереї «грин-кард».
На думку шведської сторони, ця програма, яка ще не має офіційної назви, має стати добровільною, але водночас фінансово вигідною для країн-учасниць. Так, за кожного іммігранта Європейський фонд у справах біженців виплачуватиме країні €4.000.
Офіційний Берлін досить прохолодно відреагував на ініціативу Стокгольма. Досі Німеччина не брала активної участі в подібних загальноєвропейських програмах ЄС і не оголошувала, за прикладом деяких країн, «імміграційну амністію». Водночас міністр внутрішніх справ ФРН Вольфганг Шойбле нагадав своїм європейським колегам про «давню німецьку традицію» прийому біженців на гуманітарній основі.
Щоправда, міністр забув згадати про те, що німецьке законодавство з даного питання є одним із найжорсткіших у Європі. Про це свідчать і останні дані Федерального статистичного відомства, які вказують на неухильне зниження кількості шукачів політичного притулку в Німеччині.
Так, вперше за останні 15 років витрати німецької держави на прийом та утримання біженців склали менше €1 млрд на рік. У 2008 році на ці цілі виділено €842 млн, що на цілих 19% менше показників попереднього року. Матеріальна допомога надавалася 128 тис. іноземців. Загалом майже 72% коштів було витрачено на харчування та предмети першої необхідності. Решта грошей в основному пішли на медичні послуги. Таким чином, згідно зі статистикою, кожен житель Федеративної Республіки був змушений у 2008 році витратити на кожного біженця по десять євро. При цьому експерти нагадують, що ще у 1996 році кількість біженців становила 490 тис.!
Вважається, що причиною різкого скорочення кількості шукачів притулку в Німеччині є критикована правозахисниками так звана Дублінська угода. Згідно з даним документом, клопотання про легалізацію нелегального іммігранта в ЄС може бути подано лише в тій країні, через яку біженець потрапляє до Європейського Союзу. Це означає, що, наприклад, біженець, який приплив з Африки до Іспанії чи на Мальту, навіть якщо потім дістався до Німеччини, буде негайно екстрадований назад, тобто до «першої країни».
В результаті сьогодні складається ситуація, коли в таких «прикордонних» державах ЄС, як Мальта, кількість біженців, якщо виходити з перерахунку на душу населення, у 10 разів більше, ніж у ЄС, і у 20 разів більше, ніж у Німеччині.