Фото Укрінформ
Перше враження: повний жах. З усіх боків лізуть авто. Куди і як їхати? Охоплює паніка, і, соромно сказати, виникає бабська реакція - кинути кермо і заплющити очі.
Насправді все гранично просто. На Етуалі водій повинен дивитися праворуч, головою не надто крутити і повільно повзти в тому напрямку, куди треба. Пропускаєш машини справа, а ті, у кого справа ти, пропустять тебе. Перевірено особисто і досвідом поколінь: проїдеш повільно, але без проблем, якщо слідувати цьому нехитрому правилу.
Чому цей механізм склався таким чином і працює без збоїв багато десятиліть? Необізнані люди, відповідаючи на таке питання, зазвичай пускаються в міркування про культурність, галантність, цивілізованість та інші умоглядні поняття. Насправді порядок на паризькій і загалом французькій дорозі забезпечує не стільки поліція і законослухняність, скільки страховий поліс. Яке відношення він має до безпеки на дорозі, до проїзду по паризькій Етуалі? Все по порядку.
Кожен автомобіль, який з'являється на дорогах Франції, повинен бути застрахований. Їзда без поліса - одне з найстрашніших порушень, за яке загрожує кримінальна відповідальність. Про наявність поліса свідчить салатового кольору змінний купон, який постійно знаходиться в кишеньці у правому нижньому куті лобового скла. На ньому зазначено, зокрема, термін закінчення поліса. Побачить, що він прострочений, наприклад, дівчина з поліцейської служби, яка ходить вулицями і меланхолійно виписує штрафи за неправильне або неоплачене паркування, - бути біді.
Але хто говорить «страховий поліс», той має на увазі гроші. Він коштує грошей і має звичай закінчуватися через деякий час. Якщо французький водій їздить без аварій, компанія при продовженні контракту зробить знижку (бонус). Якщо водій винен у ДТП, то плата зросте (малус). Оскільки у Франції (як і в більшості країн) діє правило правого пріоритету і треба пропускати машину, що рухається справа, то й на Етуалі водії пропускають тих, хто справа. Тому й дивляться праворуч. Так роблять усі учасники цього зовнішньо хаотичного руху: нікому не хочеться платити дорожче за страховий поліс.
З чого складається французьке автострахування? Як і звичні нам ОСЦПВ та КАСКО, з двох елементів - обов'язкового страхування цивільної відповідальності та цілого набору добровільних страхових послуг.
Що передбачає типовий французький контракт у частині, що стосується обов'язкового страхування цивільної відповідальності? Відшкодування компенсації матеріальної та фізичної шкоди, заподіяної третій стороні незалежно від винного у ДТП. Вона поширюється на об'єкти та людей, що перебувають за межами застрахованого автомобіля, а також на людей, що перебувають у цьому автомобілі (крім водія), які перевозилися в небезпечних умовах або за гроші.
Усі інші види страхування - суто добровільні.
Ціни на всі види автострахування, включаючи обов'язкове, вільні, їх встановлюють на умовах конкуренції страхові компанії з урахуванням певних і спільних для всіх правил. При цьому всі компанії зобов'язані інформувати про практиковані тарифи Міністерство економіки та фінансів. На практиці витрати на страхування автомобіля можуть відрізнятися для різних категорій водіїв, які проживають у різних частинах Франції, більш ніж у два рази. У середньому, за підрахунками Інституту статистики та економічних досліджень, на цю статтю йде близько 2% річних витрат середньої французької сім'ї.
У разі аварії застрахований водій протягом п'яти днів повинен заявити про ДТП у свою компанію, надавши всю необхідну інформацію, а також дані про інших учасників події, включаючи назви їхніх страховиків. Для цього в кожного французького водія в бардачку машини є спеціальний типовий формуляр, дійсний у більшості країн Європи.
Ще один цікавий елемент - визначення страхових бонусів та малусів. За кожен рік безаварійної їзди водій отримує п'ятивідсоткову знижку при продовженні контракту. Ці суми можна накопичувати - їх загальна величина може досягти 50% початкової вартості. Для цього потрібна їзда без аварій протягом 13 років. Кожне ДТП або інший проступок тягне за собою малус. Кожна аварія збільшить ціну на 25% (при рівній відповідальності учасників ДТП - по 12,5% кожному).
Ще більше збільшують ціну поліса такі порушення: керування в нетверезому стані (плюс 150%), втеча з місця аварії (100%), позбавлення водійських прав на різні строки (від 50-ти до 200% - залежно від причини). Однак загальна сума додаткового подорожчання не може перевищувати 400% і скасовується через два роки. (До речі, збільшення тарифу для молодого водія не може перевищувати 100% базової ціни.)
Цікаво, що з 1992 року не збільшується ціна страхування для низки категорій безаварійних водіїв, які виявляються вперше винними у ДТП. Передбачені також випадки, за яких власник постраждалого авто не несе за це фінансової відповідальності: якщо в аварії винна інша людина, як правило, водій іншої машини, якщо вона викрадена, стала жертвою вандалізму, пожежі, якщо з нею щось сталося, коли вона була припаркована правильно.
Тепер - головне. А як це працює на практиці і чи працює взагалі?
Немає нічого переконливішого за особистий досвід. За багато років кореспондентської роботи в Парижі автомобільні казуси траплялися зі мною тричі. Двічі в мене врізалися: один раз у ліві задні дверцята, інший — у праву фару на нерегульованому перехресті, коли я рухався по головній дорозі. Втретє, в момент рідкісного в тих краях морозу й снігопаду, з даху на багажник припаркованої машини впала затверділа грудка снігу й продавила метал. У жодному з випадків моєї вини не було, відповідні папери вчасно пішли в страхову компанію (природно, поліцію на місце аварії ніхто не викликав, оскільки конфліктної ситуації не було). Потім я відігнав машину, що мала поліс на всі випадки життя, в майстерню, куди без мене приходив представник страховика для визначення збитку. Пошкодження усувалося за рахунок страхової компанії, після чого мене попросили забрати чотириколісного друга.
До речі, потім жодного разу плату за поліс мені не підвищували, оскільки я не був винен. Щоправда, і бонуса того року не отримав — що, мабуть, справедливо.
Хоча... Де це бачено — комерційний заклад, який намагається помилитися на вашу, а не на свою користь? Французькі страхові компанії — не виняток. Ось, наприклад, яка тяжба розгортається в ці дні між урядом і страховиками.
Влада хвалиться різким зниженням аварійності та смертності на дорогах країни завдяки цілій низці прийнятих і послідовно введених у дію заходів. За підсумками 2003 року у Франції в ДТП загинули 5.732 особи — цей показник уперше опустився нижче шеститисячної позначки. Треба сказати, що 30 років тому на французьких дорогах гинули за рік понад 16 тис. осіб... Звичайно, французам ще далеко до британських досягнень. Нині в середньому у Франції на дорогах гинуть 14 осіб на 100 тисяч, а у Великій Британії — шість. Для порівняння: у Португалії — 21. І тим не менше поліпшення очевидне.
За таких умов французький прем'єр-міністр Жан-П'єр Раффарен зажадав від страховиків урахування зростання дорожньої безпеки при встановленні страхових тарифів. «Не викликають сумніву результати у справі зростання рівня безпеки на дорогах, — сказав він. — Наші співгромадяни не зрозуміють, якщо страховики не зроблять належних висновків із досягнутих успіхів». Поки що цей заклик розуміння не зустрів. У відповідь компанії нарікають, що щороку їхні витрати на автострахування зростають на 10%. Водночас, визнавала газета «Фігаро», є ще одна причина, про яку страховикам ніяково говорити: «Страхові компанії компенсують за рахунок надходжень від автострахування зменшення прибутку, отримуваного на фінансових ринках».