Розглянемо ситуацію на прикладі В. Шмідта, пізнього переселенця з Казахстану який в 1994 році переїхав до Німеччини і практично одразу став т. зв. «статусним німцем». Повноправним громадянином країни В. Шмідт стане лише після натуралізації. Отримання В. Шмідтом німецького громадянства визначає свідоцтво пізнього переселенця та свідоцтво про натуралізацію.
У позаминулому десятилітті строк очікування свідоцтва про натуралізацію сягав двох років. Ця двоступенева процедура «статусний німець – натуралізований німець» була скасована лише в 2000 році. Після 1 серпня 1999 прийом до Німеччини за статусом пізнього переселенця автоматично означає натуралізацію як громадянина Німеччини. Відпала необхідність подавати окрему заяву на отримання свідоцтва пізнього переселенця і потім чекати ще два роки свідоцтво про натуралізацію. Треба зазначити, що більшості пізніх переселенців дворічне очікування не завдавало жодних проблем.
Так сталося, що на початку 1995 року В. Шмідт з особистих причин вирішив повернутися до Казахстану. Переживши культурний шок після переїзду, тоді так робили багато хто – ледь приїхавши до Німеччини, одразу покидали її. Згідно з попереднім законодавством про вигнаних німецької національності, повернення статусного німця до країни походження позбавляє його статусу пізнього переселенця та права жити в Німеччині..
Якби В. Шмідт повернувся до Казахстану, маючи вже паспорт громадянина Німеччини, проблем із поверненням у нього не було б. Громадяни Німеччини вільні залишати країну та повертатися на свій розсуд. Але В. Шмідт виїхав з Німеччини, не дочекавшись видачі свідоцтва про натуралізацію та свідоцтва пізнього переселенця. У 1999 році В. Шмідт через німецьке посольство в Казахстані клопотав про повторний в'їзд до Німеччини на постійне місце проживання. Клопотання в посольстві відхилили через відсутність правової бази переселення.
Добровільний виїзд з Німеччини з метою тривалого проживання в країні походження позбавив В. Шмідта правоположення статусного німця. Таке припис дійсно існувало до 31 липня 1999 і позбавило багатьох російських німців права жити в Німеччині.
Свого часу я провів низку правових розглядів щодо повторного переселення до Німеччини. Суперечки з відомством прийому велися щодо поняття «добровільне повернення». Адже могло бути й так, що виїзд В. Шмідта до Казахстану мав на увазі обмежене перебування для владнання сімейних справ, але потім, як то кажуть, «життя засмоктало», і довелося залишитися в країні довше, ніж планувалося. Суть розгляду становив доказ відсутності намірів надовго залишити Німеччину. Іноді довести це вдавалося, іноді ні. Нове законодавство про пізніх переселенців скасувало втрату права проживання в Німеччині за фактом повернення до країни походження. Після прийому до Німеччини російський німець одразу стає громадянином країни, минаючи стадію «статусного німця».
Нещодавно позитивного рішення вдалося домогтися російському німцю, який, перебуваючи в Казахстані, домагався видачі свідоцтва пізнього переселенця за §15, Abs. 1 BVFG. Свого часу він не зміг його отримати в результаті швидкого повернення до Казахстану. Федеральне адміністративне відомство відхилило заяву із зазначенням на втрату колишнього правоположення статусного німця в результаті повернення до Казахстану. Відомство вважало правовим зловживанням бажання після багатьох років життя в Казахстані отримати свідоцтво пізнього переселенця.
Суду довелося вирішувати питання про застосовність нового законоположення до старих випадків повернення статусних німців до країни походження. Суд задовольнив позов російського німця з посиланням на сприятливі для позивача зміни законів і присвоїв йому статус пізнього переселенця. Суд провів важливу межу і постановив, що можна втратити правоположення «статусного німця», зберігши право на видачу свідоцтва пізнього переселенця. Суд зобов'язав Федеральне адміністративне відомство видати проживаючому в Казахстані російському німцю свідоцтво пізнього переселенця (Spätaussiedlerbescheinigung nach §15 Abs. 1 BVFG).
Сучасна редакція законодавства про пізніх переселенців прирівнює видачу свідоцтва до натуралізації як громадянина Німеччини. За пред'явленням свідоцтва пізнього переселенця російський німець може вимагати від німецького іноземного представництва в Казахстані видачі паспорта громадянина Німеччини. Цим судові влади ФРН відкрили для «поверненців» нові перспективи повторного переселення до Німеччини.