У своїй практиці мені часто вдається вирішити проблему переселення до ФРН шляхом реалізації претензій моїх клієнтів на німецьке громадянство. У ряді випадків заявники, самі того не підозрюючи, поряд із громадянством своєї рідної країни мають і приховане німецьке громадянство. Правову базу для пред'явлення цих вимог створили укази німецьких окупаційних властей 1941-1943 років про натуралізацію німців України та регулярна натуралізація російських німців на території Польщі, Німеччини та Австрії в період 1944-45 років.
Для доказу факту індивідуальної натуралізації в період Другої світової війни зацікавленої особи або одного з її предків необхідно пред'явити натуралізаційне свідоцтво тих часів або інші надійні документи. Якщо такі відсутні, систему доказів слід будувати за допомогою достовірних свідків та інших непрямих факторів. У ряді випадків ведення доказу не вдається з різних причин. Крім того, багато німців України на початку війни були депортовані у віддалені райони СРСР і ніколи не вступали в контакт із германськими окупаційними властями.
Розпорядження про закладення списку німецького народу України. У цих констеляціях заявникам може допомогти §1 Розпорядження про закладення списку німецького народу України (Verordnung ueber die Deutsche Volksliste in der Ukraine). Згідно з цим приписом, російські німці, які проживали на 21.06.1941 на території майбутнього т. зв. «Імперського комісаріату Україна», автоматично набували німецьке громадянство колективним шляхом за цим «списковим» указом.
Громадянами Німеччини ставали ті особи, які теоретично виконували передумови для включення до списку. Цим особам не потрібно доводити факт індивідуальної натуралізації або фактичного включення їхнього імені до списку. Для претензії на громадянство ФРН їм необхідно лише довести наявність передумов для включення до списку. Процедура розгляду такої заяви має полягати в перевірці належності заявника або одного з його предків до німецького народу, факту постійного проживання (прописки) в зоні майбутнього «Імперського комісаріату» на 21.06.1941 та спадково-правової лінії передачі громадянства.
Сучасний стан юридичної дискусії про спискове громадянство. Слід сказати, що тематика спискового громадянства суперечливо обговорюється юристами, адміністративними та судовими органами ФРН. Нині судовим розглядом справ такого роду як суд другої інстанції займається Верховний адміністративний суд міста Мюнстер (Oberverwaltungsgericht Munster). Слід зважати на те, що остаточну оцінку юридичної ситуації доведеться давати Федеральному адміністративному суду (Bundesverwaltungsgericht).
Тим часом іншим адміністративним судам ФРН доводиться стикатися з необхідністю прийняття конкретних рішень за скаргами з області дії Указу про закладення списку. Розподіл компетенцій у германському судочинстві веде до того, що особи, які проживають у Баварії, повинні звертатися до баварських судів, у тому числі й у справах про спискове громадянство. Баварська адміністративна судова палата (Bayerischer Verwaltungsgerichtshof) дотримується з цього питання фаворизованої мною думки про значення списку для натуралізації російських німців та їхніх нащадків.
Керівна думка вищої баварської адміністративної судової інстанції є обов'язковою для виконання всіма нижчими судами цієї федеральної землі. Тому в баварському суді позивач повинен лише довести наявність передумов для внесення до списку. Від нього не вимагатиметься подання доказів індивідуальної натуралізації та інших особистих довідок і документів. Це означає, що ті, хто зі справою про спискове громадянство звернеться до баварської юстиції, отримає дуже хороші шанси на присвоєння німецького громадянства за рішенням компетентного суду. Такою є усталена думка баварської юстиції. В інших землях (певним винятком є земля Баден-Вюртемберг) діють інші правила.
Тимчасова відсутність на території «Імперського комісаріату Україна» на 21.06.1941 не виводить російського німця з дії спискового указу. У цитованому мною судовому рішенні адміністративний суд міста Мюнхен розглянув окремий випадок застосування спискового розпорядження. Ключовий пункт рішення мюнхенського суду гласить, що тимчасовий виїзд з території майбутнього т. зв. «Імперського комісаріату Україна» та відсутність на 21.06.1941 на території цієї майбутньої окупаційної адміністративної одиниці не виводить російського німця з дії спискового указу. Таким тимчасовим залишенням території могла бути служба в Червоній Армії, навчання у великих російських містах та інші причини такого роду. Суд дійшов висновку, що навчання або військова служба не ставлять під сумнів постійне проживання зазначеної особи на території «Імперського комісаріату» на 21.06.1941.
Це рішення з окремого випадку застосування Розпорядження про закладення списку німецького народу України ще раз демонструє тверду позицію баварської юстиції у сприятливому для російських німців сенсі тлумачення розпорядження тодішніх германських властей про громадянство німців України. Знаючи звичайну процедурну суворість баварських властей та юстиції при прийомі пізніх переселенців, можна з правом сказати, що ця позиція має стати визначальною і в судочинстві інших судових інстанцій, а в осяжному майбутньому стати загальнофедеральним керівним судовим приписом. Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє і розраховую на позитивний результат правового питання про спискове громадянство у високих судових інстанціях.
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.