Про себе
До Москви потрапив у 1997 році, випадково. У Мінську працював експедитором, посварився з начальством і вирішив рвонути на заробітки. Ні родичів, ні знайомих у столиці в мене не було. Діяв просто - купив пачку газет і почав вивчати оголошення. У той час друкували рекламу про набір робітників на московські підприємства. Завербувався підсобним робітником на хлібозавод - обіцяли $1,6 на годину плюс готель і харчування. На ті часи гроші непогані, на місяць набігало до $400. Зарплату платили справно. За працьовитість навіть підвищили - відправили вчитися на курси підвищення кваліфікації. Через рік агентство розвалилося, і мені довелося стати самостійною трудовою одиницею. Друзі знайшли два магазини в Жулебіно, треба було зробити там ремонт. Домовилися з господарями. Коли зробили більшу частину роботи, виникли проблеми. Господарі вирішили заощадити й кинути нас. Тримали як рабів - зачиняли двері, вікна віконницями. У підсумку заплатили по мінімуму - тільки на зворотну дорогу до Мінська. Це тепер, після семи років у Москві, коли з'явилися деякі зв'язки, я вже нічого не боюся. А тоді - що поробиш?
Про хабарі
Потім я познайомився з директором будівельної фірми. Він нас із товаришами запросив попрацювати у себе на квартирі. Ремонт йому сподобався - і я став у нього проробом. А зараз самостійно почав діяти - напрацьована репутація, клієнт іде. Щоправда, зараз конкуренція зросла. Замовлень менше і гроші вже не ті, що 3-4 роки тому. У середньому кваліфікований робітник отримує близько $800 на місяць. Податків, звісно, ніхто не платить. І так поборів вистачає. Москва - жахливе місто. Не знаю, як тут можна жити, - виключно заробляти гроші. Кожен наживається на чому тільки може. Наша фірма, де я офіційно числюся, щомісяця відраховує близько $2 тис. міліції за «дах». Не рахуючи того, що рядові міліціонери та співробітники міграційної служби постійно пасуться на будівництвах. Якщо когось без реєстрації зловлять - викладай мінімум 500 рублів з носа. Ми як тільки приймаємо людей до себе, одразу ж пропонуємо їм зробити реєстрацію та дозвіл на трудову діяльність. Перше коштує 1,5 тис., друге - близько 6 тис. рублів. Багато хто відмовляється. У цьому разі ми їх чесно попереджаємо: заберуть у відділок і вимагатимуть «викуп» - все буде утримано з їхньої зарплати.
Свої тарифи у чиновників, які відповідають за перепланування. Якщо клієнту потрібно зламати стіну або новий отвір зробити - у ціну роботи одразу закладаються 30-40% на хабарі. За один тільки виїзд інспектор бере мінімум $300. Трапляються й особливо жадібні держслужбовці-новачки, які хочуть не 30, а 100%. Але з такими потім «працюють» колеги, і їхні апетити знижуються.
Екологічна міліція з будівництв годується. Якщо немає договору на вивезення сміття - плати. Твердої такси немає, торг доречний. З «Мосенерго» ділимося постійно. Найскромніші - співробітники УДПС. З ними вже в кінці розраховуємося, коли приїжджають приймати пожежну сигналізацію. Дивляться вони все ретельно. Гроші беруть за те, щоб прискорити процес підписання документів.
Про п'яниць і дармоїдів
Ми робітників не обманюємо. Хоча я знаю, що така практика існує. Головна проблема - некваліфіковані кадри та пияцтво, через це й розстаємося з багатьма. Зараз замовники в контракті спеціальну умову обумовлюють - великі штрафи, якщо навіть просто відчують запах спиртного. Одного разу робили вентиляцію за $10 тис. Уже майже все закінчили. Приїхав замовник. А якраз якесь свято було, побачив, що хлопці пиво п'ють. І все - з цих $10 тис. вони на шістьох по $400 отримали. Тому в нас зараз жорстко - на перший раз знімаємо $100, на другий - $200, а потім - до побачення. Хоча й намагаюся набирати хлопців виключно за рекомендацією, часто попадаю пальцем у небо. Кажуть: усе вміємо, можемо. Поставиш на об'єкт - мильні бульбашки. Потім самому за свій рахунок доводиться переробляти. А вони підходять і питають: коли ж нам гроші заплатять? За що? За те, що дивилися, як я роблю? Деякі погрожувати починають. До церкви, мовляв, підемо, свічку за упокій поставимо або братана крутого з батьківщини випишемо. Тобто ще радянська свідомість. Хтось перебудовується. Інші - так і йдуть ображені. Може, тому й складається міф про столичних експлуататорів і безправних заробітчан.