У найбільших країнах Заходу від 46 до 82% платежів були здійснені готівкою
Читайте початок статті:
ГОТІВКА НЕ ЗДАЄТЬСЯ (частина 1)
ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Психолог Ерік Ульманн із Паризької школи менеджменту провів кілька дослідів, щоб встановити, наскільки різними є почуття, які люди відчувають до різних видів грошей. «Мене цікавить людська інтуїція та економічна ірраціональність, – каже він. – Тут присутнє таке ірраціональне почуття, що якщо гроші натуральні, вони більшою мірою ваші, і ви відчуваєте, що володієте ними більшою мірою. Чим більше ви торкаєтеся конкретного долара, тим більше вашим він стає».
Ульман перевірив істинність своїх ідей на людях, запропонувавши учасникам досліду розібрати набір із кількох сценаріїв. За одним із них учасникам була розказана історія про Теда та Донну. Сорок років тому, йдеться в оповіді, прадід Теда вкрав тисячу доларів у прадіда Донни. Згодом Тед успадкував ці гроші. Згідно з одним варіантом, Тед отримав у спадок натуральні гроші – пачку банкнот у коробці, яку передав йому прадід. В іншому варіанті прадід поклав гроші в банк на рахунок Теда. Коли Донна дізналася, що гроші у Теда, вона попросила їх повернути.
Потім учасникам було поставлено запитання, чи повинен Тед повернути гроші Донні. Ті, хто чув історію про натуральні гроші, згідно з якою у Теда опинилася коробка з банкнотами, схилялися до того, щоб сказати, що він повинен віддати готівку Донні. Учасники, яким розповіли історію про те, що гроші перебували на рахунку Теда в банку, а не в коробці, вважали, що у нього вже «не зовсім ті» гроші, які були вкрадені. Вони були менш схильні домагатися від Теда повернення грошей.
Такий спосіб мислення має відношення не просто до доларів у коробці, а зачіпає також і більш загальні питання про крадіжку та справедливість.
Ще один дослідник з'ясував, що люди не так негативно ставляться до злочинів «білих комірців» (шахрайство, обман, підробки, електронні та комп'ютерні афери), тобто коли мова не йде про крадіжку матеріальних об'єктів. У той же час злочини «синіх комірців» («простонародна» злочинність), зокрема, крадіжки матеріальних речей, сприймаються набагато менш прихильно.
Іншим дослідженням встановлено, що люди частіше пускаються на обман, коли вони шахраюють із замінниками грошей – жетонами та фішками тощо, ніж тоді, коли здійснюють махінації з реальними грошима. Якщо ви залишите без нагляду банку кока-коли, її вкрадуть швидше, ніж забутий долар.
Звісно, всьому є межа. «Якщо ваш банк знімає гроші з вашого рахунку, ви все одно відчуєте, що вас обікрали», – каже Ульман. Але коли дві суми однакові, існує очевидна різниця у відчуттях, які ми відчуваємо щодо реальних грошей та їхніх цифрових сурогатів. «Це розкриває дещо дуже цікаве в людській свідомості, – каже він, – і в тих складнощах, які ми відчуваємо, незважаючи на наші логічні побудови».
Чи може це означати, що ми здатні чинити опір повній відмові від готівки? Є дані, що підтверджують цю теорію.
У Сполучених Штатах піднялася хвиля протесту проти заборони дрібних монет. Незважаючи на те, що їхня цінність нижча за собівартість виробництва, деякі американці виявилися не готові розлучитися з монетками. На іншому кінці світу, в Австралії, розмови про виведення з обігу п'ятицентової монети викликали побоювання щодо можливої втрати доходів благодійних організацій, які ті отримують у вигляді дріб'язку. Споживачів же стурбувала можливість зростання дорожнечі через округлення цінників у більший бік.
Історичний досвід показує, що є ще й те почуття надійності та безпеки, яке вселяє готівка, з яким не можуть гідно конкурувати цифрові валюти. Кожен, хто бачив фільм/мюзикл (або читав книгу) про Мері Поппінс, знає, який хаос може вибухнути, якщо раптом почнеться масове вилучення банківських вкладів. У часи фінансових криз люди вважають за краще тримати свої гроші у власних руках, а не в інтернет-банку.
Не виключено, звісно, що в розвинених західних країнах, таких як США, прив'язаність до готівки розвинена сильніше, ніж де б то не було. «У різних культурах по-різному проявляється прив'язаність до своїх валют, – каже Ніколас Крістін, дослідник із Університету Карнегі – Меллона в Піттсбурзі, штат Пенсільванія. – Що стосується Сполучених Штатів, тут ця прив'язаність дуже сильна». Як стверджує Крістін, це пояснюється тією обставиною, що національна валюта США залишалася відносно стабільною, тоді як в інших країнах спостерігалися злети та падіння вартості грошей. Можливо, це змушує американців відчувати міцнішу прив'язаність і довіру до своїх банкнот, ніж в інших людей.
МОБІЛЬНИЙ ВИКЛИК
У той час як розмови про технології майбутнього недалекоглядно фокусуються на Америці та Європі, найпередовіші інновації в грошовій сфері відбуваються зовсім не там. У деяких країнах, що розвиваються, оплата готівкою швидкими темпами витісняється цифровими платежами за допомогою мобільних телефонів.
Якщо у Сполучених Штатах ви і в 2025 році, швидше за все, зможете купити каву за готівку, в Кенії така операція має всі шанси виявитися неможливою. У 2007 році кенійці стали переходити на систему мобільних платежів під назвою M-Pesa. Сьогодні нею охоплено 17 млн кенійців або понад дві третини дорослого населення країни.
Користувачі поповнюють свої рахунки та переводять гроші, надсилаючи текстові повідомлення. Одержувачі йдуть зі своїми телефонами до торговців та міняйл, щоб отримати гроші. Все відбувається без участі банків. (Літера M означає «мобільний», а слово pesa – гроші мовою суахілі. Систему переказу грошей за допомогою мобільних телефонів розроблено британською компанією Sagentia та впроваджено в експлуатацію у Східній Африці стільниковим оператором Vodafone – Ред.)
«Кенія здійснює мобільні платежі краще, ніж хто-небудь інший, – каже Банджамін Мезотта, експерт з використання готівки з Університету Тафта у штаті Массачусетс. – За системою M-Pesa можна не тільки проводити великі платежі, а й оплачувати їжу, одяг та навчання у школі. Сьогодні за допомогою M-Pesa ви можете здійснювати безліч таких речей, які п'ять або десять років тому могли здатися казкою».
Але, мабуть, у таких місцях, як США чи Європа, системі подібній M-Pesa буде непросто прижитися. Своїм успіхом ця технологія зобов'язана тій обставині, що застосовується компанією Safaricom, найбільшим у країні оператором стільникового зв'язку, більш ніж на голову випереджаючим всіх інших. В інших країнах конкуренція набагато гостріша. Якщо кожен оператор задумає впроваджувати власну систему мобільних платежів, це може виявитися вкрай незручним і не бездоганним способом транзакцій.
Візьміть, наприклад, систему Apple Pay. Компанія Apple натикалася на одну перешкоду за іншою, намагаючись домогтися впровадження своєї системи платежів, як у США, так і в інших місцях. Apple вела важку боротьбу, щоб укласти угоду в Китаї, де одна-єдина компанія контролює всі транзакції між банками.
Не слід забувати і про те, що M-Pesa – це система, призначена для переміщення готівки з одного місця в інше, а не для викорінення готівкових грошей. Користувачі, як і раніше, передають готівку роздрібним агентам M-Pesa для поповнення рахунків і у них же отримують гроші від іншого відправника.
Як би адепти нових технологій не вірили в те, що зможуть у глобальному масштабі замінити використання готівки цифровими транзакціями та біткоїнами, істина набагато складніша, а труднощі неможливо подолати одними лише технологічними засобами. Наша психологічна прив'язаність до грошей, інфраструктура, що є в розпорядженні банків, необхідність створювати системи, сумісні з армією роздрібних продавців послуг та користувачів, – все це перетворює процес відходу від готівки скоріше на марафон, ніж на спринтерський ривок.
Читайте продовження статті:
ГОТІВКА НЕ ЗДАЄТЬСЯ (частина 3)