Перевищення швидкості – одна з найпоширеніших причин тимчасової заборони на керування автомобілем у Німеччині
За порушення ПДР німців карають штрафами та балами у картотеці Федерального відомства автомобільного транспорту у Фленсбурзі. Цих балів у Німеччині бояться більше, ніж грошових покарань. Згоряють вони не скоро, а набрав 8 балів – втратив права і доведеться робити нові.
Перевищення швидкості понад дозволену до 20 км/год штрафних балів за собою не тягне, тому в статистиці ці порушення не враховуються. Грошові штрафи за них становлять від 10 до 35 євро. Занадто швидка їзда в межах населених пунктів обходиться дорожче, ніж за їх межею: перевищення на 21-25 км/год – 80 євро і один бал, на 51-60 км/год – 280 євро, 2 бали і два місяці позбавлення прав.
У населених пунктах дозволена швидкість 50 км/год, за їх межами на звичайних дорогах – 100 км/год, якщо немає інших знаків. На автобанах загального обмеження швидкості не існує, рекомендована – 130 км/год. Можна сміливо стверджувати, що багато німців вважають свободу пересуватися автобанами, до межі втиснувши педаль газу в підлогу, майже своїм конституційним правом. Дискусії про обмеження завжди викликають бурю обурення.
Незважаючи на інтенсивність руху, аварії на автобанах трапляються рідше, ніж на інших дорогах, але часто – з більш серйозними наслідками. У 2015 році в Німеччині сталося близько 305 тисяч аварій з травмами та людськими жертвами. З них на автобанах – близько 20 тисяч. Загальна кількість загиблих – 3459 осіб, на автобанах втратили життя 414 осіб.
Перевищення швидкості – одна з найпоширеніших причин тимчасової заборони на керування автомобілем у Німеччині. У 2015 році цей захід застосовувався 380 тисяч разів. Рішення про позбавлення водія прав виносились майже 95 тисяч разів – за перевищення швидкості, їзду в нетверезому стані, після прийому наркотиків тощо.
До речі, чутки про можливість вільно ганяти по всіх автобанах сильно перебільшені. Протяжність проїзної частини в обох напрямках становить близько 25 тисяч кілометрів. На 2300 ділянках довжиною 8 тисяч кілометрів діють постійні або тимчасові обмеження швидкості. Знаки встановлюють перед розв'язками, з'їздами-в'їздами, у небезпечних місцях, для зниження шуму біля житлових районів, а також перед будівництвами.
Прейскурант за перевищення швидкості на автобанах можна вивчити, стоячи в пробці: 16-20 км/год – 30 євро; 21-25 км/год – 70 євро і один бал. Більш ніж на 70 км/год – 600 євро, два бали і три місяці без прав. Вину може обтяжити порушення дистанції. Покарання за це порушення становлять від 25 до 400 євро і від одного до двох балів додатково.
Радарний контроль, згідно з принципами німецьких ПДР, має здійснюватися в першу чергу не для покарання, а для виховання водіїв, а також на особливо небезпечних ділянках з великою кількістю аварій. Благі дорожньо-педагогічні наміри законодавців дають місцевій владі великий простір для інтерпретацій. Штрафи надходять до місцевих бюджетів, що стимулює апетити бургомістрів і скарбників.
Штрафи, на думку законодавців, не повинні мати присмак нахабних поборів. Крім того, під час замірів слід максимально уникати виникнення аварійних ситуацій. Тому на автобанах перед стаціонарними радарами та відрізками, де часто працюють мобільні станції, слід встановлювати відповідні таблички – «Radarkontrolle».
Попередження про контроль виставляють на автобанах, оскільки несподіване гальмування може призвести до ДТП, адже помітивши радар, багато водіїв починають пригальмовувати, а то й просто різко тиснуть на гальма, навіть якщо їдуть з дозволеною швидкістю. У населених пунктах попереджень про радари не потрібно.
У Німеччині встановлено близько 3500 стаціонарних радарів. Втім, техніка постійно вдосконалюється. Є навіть системи, що фотографують мотоцикли, тобто – зі спини водія. Кожна установка коштує кілька десятків тисяч євро, а її корпус – свого роду сейф. Бувають випадки, коли водії намагаються зламати радар, щоб вилучити плівку, але безуспішно.
Надходження до бюджету від кожної установки можуть досягати кількох мільйонів євро на рік. Один з найвідоміших пунктів знаходиться на трасі A2 біля Білефельда. Радарами тут контролюють кожну смугу, а спалахи спрацьовують щохвилини. Кожен другий знімок веде до штрафу і за рік набігає сума в 10-12 мільйонів євро.
Втім, до відповідальності вдається притягувати далеко не кожного порушника. По-перше, не всі зроблені знімки відповідають технічним та юридичним вимогам. По-друге, важко отримувати штрафи з водіїв машин з іноземними номерами. З деякими країнами Західної Європи угоди існують, але східноєвропейські громадяни часто залишаються безкарними.
Інакше справи стоять при замірах за участю поліцейських, коли порушників зупиняють через пару сотень метрів після відкритого або прихованого посту мобільного контролю в населених пунктах або на звичайних дорогах. Автобани для виявлення особливо нахабних лихачів патрулюють на непомітних машинах, оснащених спеціальною технікою та системами відеозапису. У цих випадках штрафи стягуються на місці.
Німецькі водії – великі майстри оскаржувати штрафи в судах. Особливо це стосується ситуацій, коли заміри проводяться мобільними станціями або ручними радарами. До їх допуску та експлуатації пред'являються дуже жорсткі вимоги, а налаштування на кожному новому місці фіксується в детальних протоколах. При цьому від результату на користь водія віднімається можлива похибка в 3-5 відсотків.
Штрафи за перевищення швидкості повинні виписуватися протягом трьох місяців. В іншому випадку спливає строк давності. Наприклад, стаціонарний радар у Білефельді за добу робить близько 1200 знімків. Щоб справи не застарівали, обробкою даних займається майже 40 співробітників міської адміністрації.
У деяких містах місцева влада встановлює, так би мовити, холості радари, які не роблять фотографій. На помітних здалеку табло вони показують водієві спочатку швидкість, а потім, залежно від результату, відповідний смайлик – усміхнений або незадоволений.