Якщо на турецькій дорозі ви побачите автомобіль, що летить значно швидше за дозволені на місцевих трасах швидкості, якщо він стартує, як Шумахер, і з вереском гуми входить у крутий поворот серпантину, ігнорує вмикання покажчиків повороту при перестроюванні тощо, знайте - це наш співвітчизник. Можна порівнятися з ним на світлофорі, посигналити і поговорити рідною мовою. І будьте певні - машину в прокат він узяв уперше. Тому так і відривається. Просто він ще не познайомився з місцевою дорожньою поліцією, не відчув, наскільки тут дорогий бензин, і не зрозумів, наскільки підступними можуть бути турецькі траси та поведінка місцевих учасників дорожнього руху.
Але почнімо по порядку
Взагалі-то, максимальна швидкість у Туреччині - 100 км на годину. У населених пунктах заборонено розганятися швидше 50 км на годину, а на автобанах - 120 км на годину.
Але розганятися будете пізніше, спочатку автомобіль потрібно взяти в оренду. Основних варіантів три: звернутися до прокатної фірми, яка сидить на ресепшені в готелі, піти в місто і обрати першу-ліпшу вивіску «Прокат автомобілів» або поговорити з гідом, який супроводжує вашу групу.
У пристойних готелях, як правило, сидять відомі прокатні контори типу Avis, Hertz, Budget, Eurodollar і Europcar. Там ціни на найскромніший автомобільчик (наприклад, Fiat Punto 1,1) починаються зі $100. З вас, найімовірніше, вимагатимуть кредитну картку або попросять у заставу паспорт. Звісно, все надійно і цивілізовано, але аж надто дорого.
Саморобні контори в турецьких містечках біля лінії готелів пропонують набагато вигідніші умови: оренда там коштує рази в три дешевше, ніж у фірмачів. Машини приблизно ті самі. Начебто це вигідно. Але вас легко можуть обдурити - підсунути незастрахований автомобіль. Тоді в разі ДТП доведеться розплачуватися за повною програмою.
Перевірити наявність поліса неможливо: як правило, документи, які підписуються в прокатній конторі, складені лише турецькою мовою. До речі, про страховку: правила тут прості - не кататися в нетверезому стані і не передавати керування особам, не внесеним до поліса (їх можна вписати до п'яти осіб). За дотримання цих нехитрих вимог усе буде гаразд. І ще один тонкий момент - уникайте брати в прокат скутери. Ці апарати взагалі не страхують, а ціни на запчастини для них (передусім на елементи облицювання) просто захмарні. Упадете, подряпаєте, і розплачуватися буде дуже неприємно.
У нормальних готелях до кожної групи відпочивальників приставлений гід. Як правило, це наш співвітчизник або виходець із країн СНД, який знає турецьку мову і має зв'язки в місцевій інфраструктурі. Через нього замовляються екскурсії, бронюються місця в ресторанах тощо. Він же завжди готовий посприяти і в прокаті машини. Безсумнівно, гід накине свої $15-20, але зате буде потім з кого спитати.
Про ціни цього року - вони зросли
Toyota Corolla 1,6 передостанньої моделі обійдеться в прокаті від $50 на день, Hyundai Accent - стільки ж, Ford Focus 1,6 і Renault Symbol - по $70-75. Це найпоширеніші в прокаті та непогані за співвідношенням ціни та якості варіанти. І за прожерливістю ці машини цілком нормальні, що немало важливо - у перерахунку на наші гроші літр бензину в Туреччині коштує близько 7 гривень. З економічними дизелями проблема, знайти в прокаті їх практично нереально. Зате чимало досить свіжих малолітражок, є з чого вибрати.
За бажання можна замовити щось крутіше. Наприклад, дуже навіть південний варіант - кабріолет Renault Megane 2,0 - обійдеться приблизно в $100-120, BMW 318-320 Cabrio - $140-150, а родстер BMW Z3 - під $200. Щоправда, здебільшого всі круті машини вбиті вщент - їх беруть саме для того, щоб «поганяти».
Отже, вибрали машину, підписали папери, виклали гроші в касу, отримали ключі та папери. Тепер поїхали кататися. Але відразу давайте домовимося - не ганяти. По-перше, бензинчик дорогий, а при агресивній їзді його йде чимало навіть на малолітражці. По-друге, штрафи за перевищення швидкості в Туреччині чималі. Так, автора цих рядків оштрафували на 170 млн. лір ($120) за якісь зайві 34 км на годину. І зауважу, мені ще пощастило. Турецькопіддані гаїшники виконували план і не стали вимагати гроші на місці - виписали квитанцію, яку потрібно було пред'явити в прокатному бюро. Шкода, але я її загубив. А єдиної бази порушників ПДР у цій країні немає, тут вам не Європа.
Нечисті на руку блюстителі правопорядку на дорогах водяться і в Туреччині, вони під загрозою вилучення прав можуть почати вимагати бакшиш. Тут треба торгуватися, завзято торгуватися, як на базарі за виріб місцевої швейної промисловості. Торговці на ринку теж не одразу йдуть на поступки, але йдуть, причому нормально - скинуть половину ціни, а то й більше. З цими те саме. Головне - не гарячкувати і спокійно гнути свою лінію. Торг тут доречний!
Цікаво, але в цій країні на ура проходять, здавалося б, зовсім непотрібні у нас ксиви. На дорозі в Памуккале якраз після складання протоколу мене обігнав білий Ford Focus і пішов, пішов... Я сів йому на хвіст і ледве тримався, хоча апарати в нас були однакові - 120, 130, 150! А як же поліція?! На заправці розговорилися - хлопець виявився з Москви. З'ясувалося, що проти місцевих «гаїв» у земляка є посвідчення члена «російського фонду дружби з Інтерполом», причому слово «Інтерпол» на червоній кірочці виведено дуже великими золотими літерами, англійською. І діє: турки ще й під козирок беруть! Сміх, та й годі.
Дуже часто поліція позначає місце, де вони стоять з радаром, конусами-буратинками, розставленими вздовж розділювальної. При наявності доброго зору і більш-менш прямої дороги вони видні здалеку, так що можна встигнути пригальмувати. Але практикуються і засідки в кущах, по-нашому, так що бережіться. А на автобанах (вони платні - 2 млн. лір в'їзд-виїзд, але можна дати $1 - пропустять) подекуди стоять автоматичні вимірювачі швидкості - будете виїжджати через турнікети, тут вас і «приймуть». Але ці авторадари, як мені здається, стоять тільки за електронними щитами з попередженням про те, що ганяти не треба. У всякому разі, керуючись цим правилом, мені вдавалося завжди уникнути штрафу на виїзді з автомагістралі.
Якщо вже зовсім не боїтеся за свій гаманець, то знаками обмеження швидкості можна знехтувати. Але тільки на рівнині. У горах слід бути гранично уважним - там до них краще придивлятися і, помітивши, хоча б трохи скинути оберти. Якщо на гірській дорозі висить попередження про заборону обгону, то лізти не можна в жодному разі - вниз летіти дуже далеко. Те саме можна сказати і про знаки щодо крутого підйому або спуску - краще заздалегідь увімкнути знижену передачу, другу, а то й першу. Не слід забувати про те, що в умовах розрідженого гірського повітря, де мало кисню, мотор тягне набагато гірше, так що заглухнути при крутому підйомі можна легко.
Здебільшого дороги в туристичних регіонах Туреччини хороші. Знаки, покажчики поворотів, розмітка, відбійники та стовпчики з катафотами - їздити приємно. Що там у глибинці, ближче до Іраку - не знаю, не їздив, не було чомусь бажання. Автобани ж - взагалі євростандарт. Але натрапити на «дорогу смерті» можна навіть у курортній зоні. Так, якщо їхати від Кемера на захід уздовж узбережжя, дорога йде по самому краю моря, над обривом висотою від 10 до 100 м, причому узбіччя відсутнє за визначенням - помилився на 20-30 см і летиш з обриву просто на прибережні скелі. Відбійників або навіть покажчиків меж дороги там немає.
Слід зазначити, що турки постійно покращують свої дороги, будівельні роботи ведуться повсюдно. Ще рік-два, і про такі жахи можна буде забути. Але поки що потрібно бути гранично обережним. Так, ще інформація для відпочивальників: щодня з 13:00 до 15:00 дорога з Анталії до Кемера перекрита - там розширюють полотно і ведуть серйозні вибухові роботи. Затори виникають жахливі, тож додайте до забороненого інтервалу ще півтори-дві години на стояння в дорожньому заторі.
Трохи про місцевих водіїв
Їздять турки за нашими мірками дуже повільно (штрафи великі, а країна загалом бідна). При цьому ПДР порушують на кожному кроці, особливо в провінції. Принцип у них такий: як хочу, так і їздю. Особливо небезпечні водії тракторів - вночі вони вибираються на траси і неквапливо дефілюють з полів, причому жодної світлотехніки на них немає. На другому місці водії мотоциклів та іншої двоколісної техніки - тут можна згадати типове вітчизняне село, і тоді все стане зрозуміло. Таксисти ж відрізняються від усіх інших абсолютною безбашенністю, вони впевнені, що викрутяться з будь-якої ситуації, аж до лобової атаки. Найчастіше їм це справді вдається. Загалом, потрібно бути гранично уважним.
Сподіваюся, я вас переконав у тому, що на відпочинку найкраще розслабитися і, якщо вже не лежиться на пляжі, пересуватися турецькими дорогами неквапливо. По-перше, на вас чекають удома, а по-друге, навіщо псувати собі відпустку - ми й так занадто багато нервів витрачаємо на наших вітчизняних дорогах.