Серед іммігрантів, які прибувають до Канади, достатньо людей, які намагаються отримати статус постійного жителя далеко не найчеснішим способом
Ні для кого не секрет, що серед іммігрантів, які прибувають до Канади, достатньо людей, які намагаються отримати статус постійного жителя далеко не найчеснішим способом, і метою їхнього приїзду до Канади є отримання соціальної та медичної допомоги. Як зазначає «Русский Торонто», в першу чергу це ті, хто проходить за категоріями біженці (Refugee) та сімейне спонсорство (Family Class).
Відомо, що одним з найпоширеніших способів обдурити імміграційні влади Канади є укладення комерційного шлюбу. Це коли громадянин Канади вступає в шлюб з іноземцем з метою отримання останнім статусу постійного жителя. Звісно, такі послуги не безкоштовні. Багато в чому цей шлях дійсно найпростіший і найшвидший. Для порівняння: для того, щоб пройти за категоріями Skilled Worker, заявник повинен мати хорошу освіту, досвід роботи за затребуваною в Канаді професією, гідно скласти іспит на знання англійської або французької мови тощо. При цьому інформацію, яку надають до посольства, ретельно перевіряють. Заявнику доводиться докласти чимало зусиль, щоб задовольнити всі вимоги імміграційних органів, до того ж сам імміграційний процес займає досить тривалий період.
Приблизно те ж саме і з бізнес-категоріями. Заявник повинен показати наявність великих грошових сум, вкласти кошти в економіку Канади або організувати тут бізнес із працевлаштуванням корінних канадців. Він також проходить ретельну перевірку з боку служб безпеки Канади, а сам процес також займає часом не один рік.
Зі спонсоруванням подружжя картина зовсім інша. Спонсорований чоловік/дружина може не мати освіти та кваліфікації, досвіду роботи, не знати англійської або французької взагалі, і при цьому може розраховувати на успішне проходження імміграції до Канади. Найголовніше, що за чинними нині правилами спонсоруючий чоловік/дружина (тобто житель Канади, який спонсорує чоловіка/дружину-іноземця) не зобов'язаний показувати наявність у нього достатнього річного доходу (як це вимагається для спонсорування батьків, наприклад). Тобто фактично спонсорувати чоловіка/дружину може навіть житель Канади, який сидить на соціальній допомозі (велфері). При цьому розгляд заяв за цією категорією відбувається набагато швидше, ніж для Skilled Worker або бізнес-класу.
Звісно, таке становище створює широкий простір для шахрайства, з яким імміграційним органам доводиться стикатися постійно. Зокрема, два роки тому в канадській пресі активно обговорювалася ситуація з виявленням в Індії мережі агентств, де готували фіктивні докази для подружжя, яких спонсорували канадські громадяни. Ці контори імітували весілля, збираючи натовп статистів, розставляючи декорації весільної зали та вбираючи нареченого і наречену у святковий одяг. Потім фотографії з цього «свята» спонсор надавав імміграційним органам Канади як доказ реальності шлюбу. Дії цих агентств набули такого масштабу, що присутність одних і тих же осіб на весільних фотографіях у зовсім різних заявників стала впадати в очі, і імміграційні влади Канади почали розслідування.
Іншою формою шахрайства є обман канадських жителів з боку тих, хто хоче потрапити до Канади через сімейне спонсорство. Нерідко ті, хто в'їхав до Канади через спонсорування, через деякий час (іноді вже через один-два тижні) кидають свого чоловіка/дружину-спонсора. При цьому канадські чоловіки/дружини-спонсори несуть усі взяті на себе в процесі спонсорства зобов'язання. Зокрема, при розлученні вони змушені утримувати чоловіка/дружину, з яким розлучаються, або передати йому/їй частину майна. Випадки подібного шахрайства набули такого масштабу, що на даний момент центр у Міссіссазі, який відповідає за сімейне спонсорство, розглядає щорічно понад 650 справ лише цього профілю. А жертви шахрайства очікують розгляду справ не менше двох років.
Особливу увагу до цієї теми привернув позов, поданий до уряду Канади якимось Саранжітом Бенетом. Його дружина, спонсорована ним з Індії, кинула його через місяць і поїхала назад на батьківщину, мабуть вважаючи, що він не забезпечує їй життя того рівня, на який вона розраховувала. Претензії ж заявника до уряду Канади полягають у тому, що розгляд його справи з проханням розірвати шлюб і позбавити статусу його дружину на підставі шахрайства з її боку триває занадто довго. Схоже, цьому позову буде надано статус колективного, адже до нього може приєднатися ще кілька сотень людей, які опинилися в аналогічному становищі.
У відповідь на претензії до уряду та публікації в пресі на цю тему, представник міністра громадянства та імміграції Канади заявив, що міністерство готує ряд ініціатив щодо запобігання випадкам шахрайства у сфері імміграції, про які буде оголошено наприкінці літа 2009 року. Можна лише припустити, що вони торкнуться, в першу чергу, спонсорування подружжя. Можливо, будуть переглянуті критерії, яким повинен відповідати спонсор, можуть посилити вимоги як до спонсора, так і до спонсорованої особи, стане суворішою перевірка документів. Все це може призвести до подовження термінів розгляду справ при спонсоруванні подружжя, а також до більшої кількості відмов за підозрою в нелегітимності шлюбу. Не можна виключити, що перевірку справжності документів за всіма іншими імміграційними категоріями також проводитимуть більш ретельно, що призведе до збільшення термінів розгляду імміграційних справ.
Можливо, що до кінця літа міністерство запропонує не лише ініціативи щодо запобігання шахрайству у сфері імміграції, але й вживе більш масштабних заходів, що стосуються імміграційної сфери.
Олена РЯБІНІНА.
«Русский Торонто»