Компенсації підлягають особи, які втратили майно за нацистського режиму за безпосередньої участі німецьких підприємств і не мали можливості брати участь у попередніх німецьких компенсаційних та реституційних програмах. «Важливо, щоб заявники змогли довести, що втратили майно в результаті безпосередньої участі якогось німецького підприємства і не мали можливості заповнити заяви за попередніми німецькими компенсаційними програмами», – зазначив Дірк де Вінтер, директор Німецької програми компенсацій примусової праці, що здійснюється MOM.
Усього на компенсації за втрату майна в період націонал-соціалізму виділено 200 мільйонів німецьких марок. Спадкоємці та релігійні громади також можуть претендувати на компенсації. Пан де Вінтер підкреслив, що рішення за заявами будуть винесені Комісією з майнових заяв у Женеві, а виплата компенсацій розпочнеться лише після того, як будуть розглянуті всі заяви про втрату майна. Заяви про втрату майна мають бути подані не пізніше 11 серпня.
Міжнародна організація з міграції (MOM) приступає також до розгляду заяв на виплату компенсацій згідно з Угодою про врегулювання, досягнутою у 2000 році між постраждалими в період Голокосту та швейцарськими банками. Розрахунковий фонд у 1,25 мільярда доларів США було створено, щоб компенсувати вклади в банках, що належали жертвам Голокосту, але не повернуті їхнім спадкоємцям, а також для виплати компенсацій колишнім працівникам рабської праці та деяким іншим жертвам нацистського режиму. «За нашою програмою майна жертв Голокосту («Швейцарські банки») ми очікуємо отримати від 20 000 до 25 000 заяв і виплатити від 20 до 25 мільйонів доларів США заявникам у всьому світі», – сказав Дірк де Вінтер.
Як одна з трьох організацій, уповноважених Угодою про врегулювання, MOM відповідає за три наступні категорії заявників:
– особи, які зазнавали переслідувань, оскільки вони були або вважалися Рома (циганами), Свідками Єгови, гомосексуалістами, фізично або розумово неповноцінними і примушувалися до рабської праці на німецькі компанії або на нацистський режим (категорія «рабська праця категорії I»);
– особи, які залучалися до рабської праці в період нацистського режиму на деякі швейцарські компанії та їхні філії незалежно від того, зазнавали вони нацистських переслідувань чи ні (категорія «рабська праця категорії II»);
– особи, які зазнавали переслідувань, оскільки вони були або вважалися Рома (циганами), Свідками Єгови, гомосексуалістами, фізично або розумово неповноцінними і яким було відмовлено у в'їзді до Швейцарії, або які були затримані та зазнали жорстокого поводження як біженці у Швейцарії в період з 1 січня 1933 року до 9 травня 1945 року (категорія «біженці»).
Спадкоємці представників трьох вищезазначених категорій можуть подавати заяви на виплату компенсацій лише в тому випадку, якщо постраждалий помер після 15 лютого 1999 року. «Цей мандат підтверджує досвід та міжнародну сферу діяльності, що здійснюється величезною кількістю представництв MOM у всьому світі», – підкреслив пан де Вінтер.
Заяви за категорією «рабська праця категорії I» мають бути подані не пізніше 11 серпня 2001 року, а за категоріями «рабська праця категорії II» та категорією «біженці» – не пізніше 30 вересня 2001 року. Особи, які претендують на отримання компенсацій, можуть звертатися за інформацією з питань розгляду заяв до Київського представництва Міжнародної організації з міграції: Київ, вул. Мечникова, 3 (2-й поверх); тел.: (044) 490-56-84.
Організація АВ Data допомагає MOM у наданні допомоги заявникам – Рома (циганам). Рома (цигани) можуть звертатися до АВ Data за телефоном в Ізмаїлі: (0482) 68-37-06.
Управлінське бюро релігійної організації «Свідки Єгови в Україні» допомагає MOM у наданні допомоги заявникам – Свідкам Єгови, які можуть звертатися до бюро за телефоном у Львові: (0322) 40-92-00.
Оскільки відповідальність MOM за розгляд заяв про втрату майна та за програмою майна жертв Голокосту може призвести до певної плутанини, важливо підкреслити, що заявники за категоріями «рабська і примусова праця» та «особиста шкода», які живуть на території України, як і раніше, повинні звертатися до Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» (Київ, вул. Фрунзе, 15; тел.: (044) 462-50-06).
_