Езопова мова політичного плаката, до якої звернулася одна з найпотужніших крайніх правих політичних сил – Швейцарська народна партія (Swiss People's Party, SVP), добре зрозуміла будь-якому жителю однієї з найстаріших демократій. Ця картинка стала свого роду візитною карткою нинішньої бурхливої передвиборчої кампанії у затишній європейській країні (менш ніж через два тижні тут відбудуться загальні парламентські вибори). Цю ж картинку з багатозначним посланням від партії, крім білбордів, можна зустріти у багатьох газетах і журналах. Кожен виборець отримав її також у листі на свою домашню адресу.
«Наші політичні опоненти вважають, що цей постер – фашистський, – наводить газета слова Бруно Вейлісера, одного з місцевих лідерів, кандидата в депутати за списком Швейцарської народної партії. – Чорна вівця – це не якась там вівця, яка не підходить нашій родині. Це іноземний криміналітет, який проник до нас, і ця вівця – одна з тих, що не підкоряється швейцарському закону. І ми не хочемо бачити її тут у себе».
Сьогодні у Швейцарії налічується сім з половиною мільйонів населення. Корінне населення представляють чотири етнічні спільноти: германо-швейцарці, франко-швейцарці, італо-швейцарці та ретороманці. До речі, Швейцарія – єдина країна в Європі, де одразу чотири національні мови мають статус державної: німецька, французька, італійська та ретороманська.
За даними експертів, понад 20% населення Швейцарської конфедерації становлять іноземці, включаючи політичних біженців з Руанди та Косово. Радикальні праві вважають, що значна кількість іноземців порушує федеральні закони. За словами представників партії, багато наркодилерів країни – це «прибульці» з інших держав, а 70% ув'язнених – не корінні швейцарці.
Але насправді загальний лейтмотив передвиборчої кампанії найвпливовішої у Швейцарії праворадикальної партії значно ширший, ніж виправдальні спроби її лідерів оголосити боротьбу з «чорною вівцею» лише боротьбою з іноземним криміналом. Йдеться про те, що «іноземці забруднюють суспільство, напружуючи соціальну систему допомоги та загрожуючи самій ідентифікації країни». Частиною партійної платформи Швейцарської народної партії є кампанія зі збору ста тисяч підписів для проведення в законному порядку референдуму, який би в результаті забезпечив суддям право депортувати після відсидки в місцевій в'язниці іноземців, які вчинили серйозні злочини. Більше того, йдеться також і про депортацію цілих сімей, якщо хтось із членів сім'ї віком до 18 років був викритий у скоєнні злочину.
Європейські правозахисники та експерти у сфері міграційного права вважають, що всі ці ініціативи – в дусі фашистської практики відповідальності родичів, згідно з якою члени сім'ї злочинця відповідали за його діяння і також каралися. А якщо звернутися до радянської історії, то у нас в сталінсько-берієвські часи це називалося «син за батька».
«Це просто огидний постер, неприйнятний, – сказала журналістам Мішелін Кальмі-Рей, президент Швейцарської конфедерації. – Він ганьбить багатьох людей і грає на факторі страху, і в цьому сенсі це небезпечно. Їхня кампанія не відповідає швейцарському духу мультикультурної відкритості світу. І я прошу всіх швейцарців, хто не згоден з цим гаслом, мати сміливість заявити про це».
Ще більш різко висловився з цього приводу міністр внутрішніх справ країни Паскаль Кушпен, який представляє Ліберально-демократичну партію. Він навіть припустив, що культ мільярдера зі Швейцарської народної партії, нинішнього міністра юстиції Крістофа Блошера, певним чином перегукується з культом італійського фашиста Муссоліні.
Однак ці заяви опонентів не завадили SVP пред'явити електорату короткий пропагандистський фільм на тему міграції під нехитрою назвою «Рай чи пекло». Європейські газети описують короткий сюжет трьох його частин. У першій – картинка з молодим хлопцем, який колеться героїном, змінюється картинкою злодія, що краде сумочку у старої жінки, потім слідує сцена побиття школярів і викрадення дівчини. У другій частині показані мусульмани, які проживають у Швейцарії – жінки в хіджабах і сидячі повсюди здорові непрацюючі чоловіки. Після цього слідують картинки, що ідентифікуються зі Швейцарією: логотипи національних корпорацій, багатства полів, лабораторні експерименти, чоловіки в добротних костюмах, які поспішають на роботу, а також гори, озера, церкви. Фільм підсумовує: «Вибір ясний: мій дім, моя безпека».
Подібна агресивна тактика ведення передвиборчих боїв для Швейцарської народної партії не нова. Три роки тому SVP таким же скандальним чином виступила проти лібералізації швейцарського законодавства щодо громадянства. Тоді головною картинкою, розвішаною по всій країні, стало зображення темношкірої руки, яка вириває швейцарський паспорт. А в південних частинах країни з'явилися навіть білборди із зображенням Осами бен Ладена зі швейцарським паспортом. Тоді ці страхітливі картинки дозволили радикально налаштованій партії правих прийти до фінішу з найкращим результатом. Очевидно, і цього разу вони сподіваються, що подібні технології знову приведуть їх до успіху.
Однак далеко не всі згодні з підходом «ми проти них» до однієї з найсерйозніших проблем країни – міграції та її впливу на національну ідентифікацію швейцарців. Після появи на всіх кутах езопових картинок з вівцями, було організовано так званий «Комітет чорної вівці», який виступає за вирішення міграційних проблем країни більш конструктивним шляхом.
По суті, швейцарське суспільство розділилося. Дискусії з телеекранів і газетних сторінок перетекли на вулиці. Зіткнення між кількома тисячами демонстрантів, які підтримують Швейцарську народну партію та її білих овець, і прихильниками «Комітету чорної вівці» не змусили себе чекати. Жертвами рукопашної за і проти «забруднення суспільства іноземцями» в Берні стали поліцейські, які кілька днів тому застосували для утихомирення опонентів сльозогінний газ, і яких обидві сторони закидали камінням.
Сучасні імміграційні проблеми стали головним болем не лише тихої респектабельної Швейцарії, а й практично всієї старої та ситої Західної Європи. Поки що накал пристрастей вдається збивати лише в Німеччині завдяки її колосальній роботі над затратними імміграційними програмами та особистій участі в них канцлера Ангели Меркель. Все важче стає справлятися з проблемами східноєвропейської та близькосхідної міграції у Франції. Близька до катастрофічної ситуація з мігрантами та біженцями в Бельгії. Європі, як ніколи раніше, необхідний спільний план врегулювання міграційних потоків згідно з взаємними інтересами особи та суспільства. Якщо вона сьогодні не впорається з ними, то завтра ці міграційні потоки по-своєму «впораються» вже з самою Європою.
Алла ЯРОШИНСЬКА.
ІА Росбалт