Іноземці складають більше чверті всіх безробітних Німеччини
«Якщо відволіктися від сухих цифр і спробувати обчислити відсоток безробіття серед некорінного населення, незалежно від віку, то він виявиться вдвічі вищим, ніж у місцевих уродженців», - поділилася вона своєю тривогою з журналістами і звернулася до «чорно-жовтої» коаліції із закликом «негайно щось робити».
Робити потрібно, і з цим ніхто не сперечається, однак жодних кардинально нових рішень ні Бемер, ні інші політики не пропонують. Всі вони, до якої б партії не належали, в сотий раз підкреслюють необхідність «посилити інтеграційні заходи» як єдиний шлях до отримання іноземцями освіти і, відповідно, шансу на ринку праці, а також «суворо карати тих, хто ухиляється від мовних курсів», головним чином - матеріально, скорочуючи допомогу.
На жаль, «сухі цифри» викликали у влади більший інтерес, ніж спроби експертів Дуйсбурзького університету роз'яснити суть проблеми. Так, іноземці складають більше чверті всіх безробітних Німеччини. Але чи не тому, що майже всі вони (не рахуючи громадян Євросоюзу та пізніх переселенців) за рідкісним винятком позбавлені можливості підтвердити в Німеччині свій диплом про вищу або середню професійну освіту? Як вважає член виробничої ради фірми Robert Bosch GmbH Казим Кавак, «сприяти інтеграції як такій та залученню мігрантів в активний німецький ринок праці потрібно не санкціями, а створенням реальних можливостей для людей проявити себе гідними членами суспільства. І, принаймні, не ставити їм палиці в колеса, змушуючи висококваліфікованих лікарів з України мити підлогу в лікарнях, а російських інженерів - освоювати таксомоторні маршрути. Давши кожному шанс на застосування своїх сил і вмінь, ми врятуємо економіку Німеччини, яка гостро потребує кадрів».
Ще в грудні 2009-го та сама Марія Бемер заявляла про необхідність спростити процедуру визнання дипломів, отриманих за кордоном, і навіть обіцяла представити «нову концепцію» в першому кварталі поточного року. І що? Федеральні землі досі не готові до вироблення єдиного порядку - а він, заснований не на порівняльному аналізі оцінок з тих чи інших дисциплін, а на практичному тестуванні знань і навичок здобувача, зміг би, за скромними оцінками Торгово-промислової палати, вивести на «первинний» ринок праці понад півмільйона дипломованих мігрантів, нині безробітних.
У цьому питанні, однак, федеральна влада на земельні тиснути не може і обмежується поки в питанні про «посилення інтеграції» вимогою збільшити витрати на педагогів і на… просвітництво, а саме, організацію консультаційних служб, відповідальні працівники яких кваліфіковано доводили б до іноземців ідею про те, що, живучи в Німеччині, потрібно вчити німецьку і шукати роботу. Наприклад, пожежником або поліцейським дорожньої служби - хіба не пропонує Бемер ввести «мігрантську квоту» для зайнятості в секторі державної служби?
Перевчитися на пожежника, мабуть, буде для кандидата технічних наук з Росії простіше, ніж підтвердити свій диплом і керувати конструкторським бюро. Або не простіше - але, можливо, для федерального бюджету дешевше?
Олена ОБОДОВСЬКА.
Російська Німеччина