Як повідомляє «Радіо Прага», дослідження, проведене на чолі з експертом у галузі мови ворожнечі в Інтернеті Ярославом Валухом та соціологом Марією Клусачковою, виявило, що для багатьох чеських тінейджерів, як, мабуть, і для більшої частини підлітків по всьому світу, суспільно-соціальні проблеми не становлять «злобу дня». У школі молоде покоління спілкується та обговорює стосунки, одяг, розваги, плани. Як же дослідникам вдалося проникнути у світ підлітків?
«Здебільшого це дослідження проводили самі студенти середніх шкіл, які сформулювали питання для анкети, а також варіанти відповідей. Тому теми цього дослідження визначали самі студенти», – пояснює координатор проекту Крістіна Свата.
Якщо питання формулювали самі підлітки, то як серед їхніх звичайних тем з'явилася міграційна криза? Спочатку опитування, яке мали складати студенти середніх шкіл, фокусувалося на визначенні міри інтолерантності в Інтернеті серед школярів. І багато з тем, сформульованих підлітками, автоматично сконцентрувалися навколо біженців та сприйняття представників інших національностей у чеському суспільстві.
Опитування згодом виявило, що ставлення до біженців та міграційної кризи у школярів у більшості випадків негативне. При цьому 40% опитаних зазначило, що залишило б біженців у Чехії «перечекати» кризу. З іншого боку, 38% школярів висловило побоювання, що міграційна криза переросте у війну.
Однак у питаннях безпосереднього ставлення до національних меншин тінейджери були толерантними. Більше половини підлітків зазначило, що релігія, колір шкіри та національність для них не були б перешкодою в дружбі, і таке спілкування вони б сприймали як збагачувальне, тоді як «хейт» (протилежність «лайку») заслужив би скоріше той, хто по-іншому одягається.
«Наприклад, у випадку питання «чи стали б школярі дружити з мусульманином?», більша частина з них – близько 56% – відповіли «однозначно так». За цим слідував великий відсоток школярів, які б дружили з мусульманином, але за умови його інтегрованості в чеському суспільстві. Що в загальному склало близько 70% позитивних відповідей. Що ж стосується питання про дружбу з людьми іншої сексуальної орієнтації, віросповідання та кольору шкіри, це було відкрите питання. На яке, я б сказала, школярі відповідали досить позитивно – близько 55% написало «так, мене б це спілкування збагатило». При цьому деякі відповідали «так, мене б це спілкування збагатило, але у мене проблеми з людьми іншої сексуальної орієнтації», наприклад. Тобто там часто з'являлося «але», при цьому відповіді були досить відкритими».
Дослідження також ставило перед собою завдання виявити, звідки школярі черпають інформацію. Як найбільш достовірне джерело в більшості питань школярі вказували сім'ю, потім школу. Соціальні мережі підлітки активно використовують, але не вірять у достовірність інформації, а даними, що надаються недержавними організаціями або незалежними інформаційними порталами, школярі не цікавляться зовсім. По-іншому стоїть і ситуація з інформацією, що стосується мігрантів або представників інших національностей загалом.
«У випадку питання національних меншин, на першому місці виступають саме ЗМІ. Точніше, інформацію про життя нацменшин школярі отримують від «загальної атмосфери, що панує навколо них», потім із ЗМІ, а вже потім із сім'ї та школи», – пояснює Крістіна Свата.
Одне з питань дослідження також перевіряло школярів на здатність відрізняти достовірність інформації. Студентам було представлено фальшиве висловлювання чеського культурного діяча Яна Веріха. Більша частина з них змогла перевірити інформацію та визначити, що йдеться про «фейк».
«Загалом дослідження показало, що підлітки в школі, в основному, спілкуються на тривіальні теми – про школу, про стосунки, плани на вихідні, їжу, розваги. Суспільно-соціальні теми часто не виникають. Однак група студентів, для яких ці теми важливі, а також школярі, які зазначили, що вони перевіряють інформацію з кількох джерел, краще розпізнали «фейк» із дослідження».