Коли конфлікт на південному сході України ще тільки розгорявся, білоруська влада навіть раділа припливу біженців із сусідньої країни. Президент Олександр Лукашенко підписав спеціальний указ, який дає широкі пільги українцям, які втекли до Білорусі. Так, було сильно спрощено процедуру призначення українцям грошових допомог та надання місць у гуртожитках. А неповнолітніх громадян України повністю зрівняли в правах з білоруськими дітьми, дозволивши вчитися в місцевих школах і відвідувати дитсадки.
Як пишуть «Нові вісті», за офіційними даними тільки за 2014 рік до Білорусі прибуло понад 50 тисяч українських громадян. За перше півріччя 2015-го – ще приблизно стільки ж. Частина з них уже отримала від білоруської влади дозвіл на постійне проживання, частина – на тимчасове. При цьому, однак, жоден українець не отримав статус біженця, оскільки не виконується основний критерій такого статусу: вони не переслідуються на території своєї країни за політичні погляди чи національну приналежність.
Але через рік ставлення до українських мігрантів у Білорусі почало змінюватися. Та й самі вони змінилися. Тепер до Білорусі (так само як до Росії, Польщі, Угорщини та Румунії) досить часто їдуть зовсім не тільки люди з району бойових дій, але й, наприклад, вихідці із Західної України, які не бажають служити в армії.
Офіційні особи Білорусі вже відкрито говорять про «занадто велику різницю в менталітеті та вихованні» слов'янських братів, зростання злочинності серед українських мігрантів та помітно посилену конкуренцію на ринку праці. Так, за словами начальника департаменту з громадянства та міграції МВС Білорусі Олексія Бєгуна, з початку 2015 року злочинність серед українських мігрантів зросла на третину, а деяких «звичних до вольностей» навіть доводиться депортувати назад.
«Коли українці прибувають до Білорусі, вони, особливо на початку свого перебування, просто не розуміють, що таке жити за встановленими правилами та законами, – зазначив Бєгун на прес-конференції. – Вони не вважають, що ці закони та правила не повинен порушувати ніхто».
Серед «провин» біженців чиновник назвав їхню звичку «пити пиво на вулиці, хоча це у нас заборонено», а також спроби гостей «утвердити тут якийсь свій маленький світ». Бєгун підкреслив, що білоруські правоохоронні органи не будуть заплющувати очі на дрібні правопорушення біженців «лише тому, що вони не знали вимог законодавства та приїхали із зони збройного конфлікту».
Впливати на прибуваючих мігрантів білоруські міліціонери намагаються точково. Наприклад, ще при заповненні опитувальних листів у міграційній службі українським громадянам пояснюють нюанси білоруського законодавства та обов'язковість його виконання – аж до того, що не можна переходити вулицю на червоне світло.
Ще одна проблема, яка виявилася за рік, – це конкуренція, яку українці створюють на білоруському ринку праці. Той же президентський указ полегшив для біженців з України працевлаштування в Білорусі. Роботодавці, які наймали українців, були повністю звільнені від сплати до бюджету держмита за видачу дозволу на залучення іноземної робочої сили. А терміни видачі таких дозволів були скорочені до п'яти днів. Міністерство праці та соціального захисту Білорусі навіть сформувало банк вакансій для прибулих з України громадян. На початок осені 2014-го в базі даних налічувалося близько 8 тисяч потенційних місць для працевлаштування українців. В основному біженці були зайняті в непопулярних у самих білорусів сферах – йдеться про робітничі спеціальності, молодший персонал у медичних закладах, про вихователів та няньок у дошкільних закладах.
Але за рік змінилася ситуація на ринку праці в самій Білорусі. У зв'язку із загостренням економічної кризи кількість пропонованих вакансій різко скоротилася. Крім того, запрацював указ «про тунеядців». Як наслідок – робочих місць у країні стало не вистачати для самих білорусів. Проблему ще навесні сформулював колишній прем'єр-міністр країни, а нині голова верхньої палати білоруського парламенту Михайло М'ясникович. За його словами, «білоруська влада повинна думати про зайнятість власного населення, а не тільки про заробіток наших українських друзів».