Більшість мешканців Великого Герцогства не уявляють собі Люксембург поза єдиною Європою, як важко уявити й нинішній Союз «двадцяти п'яти» без цієї країни. Незважаючи на мініатюрні розміри, вона розмістила у себе перші установи зароджуваної спільноти ще в 1952 році; тут і донині знаходяться штаб-квартири ряду великих установ Європейського Союзу. Більше того, традиційно відіграючи помітну роль у політиці Старого Світу, Люксембург іноді навіть виступав арбітром у суперечках найбільших країн континенту у важкі періоди інтеграції. Значну вагу його голосу надає, безперечно, та обставина, що цей важливий фінансовий центр Європи – чистий донор загальноєвропейської скарбниці.
Будучи прихильниками подальшого згуртування ЄС, місцеві політики і населення загалом прихильно ставляться і до введення єдиної валюти, і до здійсненого в травні минулого року найбільшого розширення, і до майбутнього прийняття єдиної конституції. Що стосується проблеми імміграції, то численні іноземці почуваються тут цілком комфортно – достатньо поговорити на цю тему з португальцями, італійцями, не кажучи вже про вихідців із країн Північної Африки, хоча місцевий ринок робочої сили поки що відкритий не повністю.
До речі, значно щедріша, ніж у середньому по ЄС, зарплата приваблює сюди навіть мешканців сусідніх високорозвинених держав – Франції, Німеччини та Бельгії, благо їхні міста знаходяться зовсім близько, і можна щодня їздити на роботу й назад.
Політики й дипломати Великого Герцогства, розташованого в самому центрі Європи, вельми відповідально підходять до вирішення безлічі важливих завдань, що випали на перші шість місяців 2005 року. Про пріоритети Люксембурга в галузі внутрішньої та зовнішньої політики ЄС журналу «Європа» розповіли в міністерстві закордонних справ цієї країни, а також у постійному представництві Європейської Комісії. Як випливає з бесід, люксембуржці заздалегідь окреслили й вивчили головні проблеми та виклики, з якими доведеться зіткнутися їхній країні на посаді голови розширеного Союзу.
Насамперед діяльність нинішнього голови відбуватиметься на тлі такого важливого загальноєвропейського процесу, як ратифікація єдиної конституції. У самому Люксембурзі референдум з цього питання відбудеться 10 липня, і особливих проблем місцеві політики не очікують. І все ж таки уряд розгорнув широку роз'яснювальну кампанію серед населення, хоча мало в кого викликає сумнів, що мають спрацювати сильні інтеграційні традиції.
Як показують результати попередніх опитувань громадської думки, від 60 до 70% виборців цієї країни мають намір сказати «так» Конституційному договору, розробленому численними мудрецями на чолі з колишнім французьким президентом Валері Жискар д'Естеном і підписаному минулого жовтня в Римі. Однак у деяких інших державах це відбуватиметься не так гладко (недарма в Німеччині виступають за проведення загальноєвропейського референдуму), тому люксембурзькому керівництву доведеться враховувати у своїй діяльності ці труднощі.
Люксембурзькі дипломати розсортували пріоритети своєї політики на дві категорії – внутрішні та зовнішні.
До перших вони відносять насамперед необхідність досягнення вже до червня домовленості щодо подальших фінансових перспектив ЄС. При цьому значну увагу новий голова ЄС має намір приділити проблемі Пакту стабільності та розвитку. Нагадаємо: він жорстко обмежує такий макроекономічний показник, як дефіцит державного бюджету, лише трьома відсотками від ВВП кожної країни-учасниці.
Однак деякі держави Євросоюзу вийшли за ці фінансові рамки і поки що не можуть у них повернутися. Існує чимало думок про цей критерій, і не перший рік ведеться дискусія серед європейських лідерів, причому деякі з них виступають за його приведення у відповідність із нинішніми реаліями. Цю точку зору поділяє і прем'єр-міністр Люксембурга Жан-Клод Юнкер – один із найвпливовіших діячів ЄС.
Далі в переліку пріоритетів – втілення в життя Лісабонської стратегії, спрямованої на перетворення сукупної економіки ЄС уже до 2010 року на найпередовішу та найефективнішу у світі. Однак нинішня несприятлива міжнародна кон'юнктура, насамперед високі ціни на енергоресурси, високий обмінний курс євро, а також необхідність прискореного вирівнювання рівнів розвитку учасників об'єднання після вступу до нього одразу десяти країн, поки що значно ускладнюють досягнення цієї мети.
Досить актуальним на цьому тлі вважається вирішення таких проблем, як боротьба з безробіттям, поліпшення матеріального становища деяких верств суспільства, без чого немислима гідна відповідь на найважливіші виклики початку XXI століття. Не випадково Європейська Комісія підготувала спеціальний документ, у якому аналізується пройдений з 2000 року в рамках Лісабонського процесу шлях і намічаються завдання на майбутнє. Черговий голова ЄС бере його на озброєння.
Дуже насиченим буде порядок денний країни-голови і у зовнішньополітичній галузі, причому до запланованих візитів, переговорів і самітів неминуче додадуться пункти, які завжди диктуються непередбачуваними поточними подіями та обставинами.
Співрозмовники журналу «Європа» в люксембурзькому МЗС виділяли серед іншого подальший розвиток стратегії безпеки ЄС, спрямованої на забезпечення миру та стабільності; діяльність, пов'язану з проблемами реформування ООН і проведення багатополюсної політики загалом; тематику нерозповсюдження зброї масового ураження; стан трансатлантичних зв'язків Європи; аналіз становища на Близькому Сході та в Косові; середземноморський процес, особливо цінний тим, що в нього залучені і Ізраїль, і арабські країни.
У цьому ж півріччі відбудуться зустрічі на найвищому рівні з Росією, США, Канадою та Японією. У Люксембурзі пройдуть переговори з міністрами закордонних справ держав Латинської Америки, – з цим континентом останнім часом ЄС активно розвиває всебічні зв'язки.