Акваторія Охридського озера
Однак, як зазначає «Lenta.ru», саме в македонській глибинці приховано все найцікавіше – наприклад, курортне місто Охрид на березі Охридського озера. Наші співвітчизники доїжджають туди нечасто, а от у жителів балканських країн це місце користується величезною популярністю. Ціни там значно нижчі, ніж на морі, а атмосфера анітрохи не гірша.
Озеро чи море
Переповнений автобус Скоп'є – Охрид доїжджає до Охридського озера приблизно за три години. Усі їдуть у піднесеному настрої, в очікуванні веселощів і відпочинку. Зазвичай така атмосфера панує в балканських автобусах, що прямують у сезон до моря. Прибувши в Охрид, несподівано усвідомлюєш, що це місце мало чим відрізняється від справжнього морського курорту. Мальовничі вулички старого міста, променад з ресторанами та крамничками, безкрайня водна гладь. І поки не пірнеш і не спробуєш воду на смак, до кінця не усвідомлюєш, що це не море.
Спека на березі гірського озера, що утворилося близько п'яти мільйонів років тому, відчувається не так сильно, як на морських пляжах. Тут затишні та недорогі готелі й апартаменти. А смачна балканська їжа стане приємним бонусом для тих, хто вирішить хоча б на один сезон відмовитися від розкручених середземноморських пляжів і провести відпустку в македонській провінції. Але не лише заради озера та їжі приїжджають сюди туристи.
Цілорічне православ'я
Охрид – це місто 365 церков, як називають його македонці. Існує легенда, що колись тут будували по одній церкві на кожен день року. Історики підтверджують, що місто прийняло християнство дуже давно, а місцеві єпископи брали участь ще в перших вселенських соборах. Щоправда, згодом багато церков руйнувалися, на їхньому місці з'являлися турецькі мечеті.
Однак нестачі православних храмів в Охриді точно немає. Під час прогулянки містом старовинні церкви – здебільшого збудовані в класичному візантійському стилі – трапляються через кожні 300-500 метрів. Невипадково місто та озеро в 1979-1980 роках були занесені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Охрид з води
Велике бачиться на відстані: перед пішою прогулянкою містом варто розглянути його здалеку – з води. Уздовж набережної Охрида пришвартовано безліч прогулянкових човників, власники яких за невелику плату покатають усіх охочих озером і розкажуть про історію та повсякденне життя Охрида: як будувалися церкви, як вони руйнувалися, як їхнє місце займали мечеті, як відрізнити османську мечеть від албанської.
Тут же розкривається цілий клубок балканських суперечностей: Македонія ділить акваторію Охридського озера з Албанією, і жителі Охрида впевнені, що албанці гублять фауну озера та виловлюють з нього всю рибу. І до турецьких мечетей місцеві жителі чомусь ставляться з більшою повагою, ніж до албанських. Але не варто сприймати ці скарги надто серйозно: це внутрішнє життя Балкан, нам до кінця не зрозуміле.
Сліди античності
Після прогулянки водою можна знайомитися з містом ближче. Історія Охрида починалася задовго до настання християнської епохи: місто належало спочатку давнім грекам, потім римлянам, а пізніше – візантійцям. Ще за греків тут збудували амфітеатр для театральних вистав. За римлян він перетворився на арену для гладіаторських боїв. Досить обвітшалий за два тисячоліття, він зберігся до наших днів. Зазирнути сюди варто обов'язково – до нього від набережної веде вулиця Климента Охридського.
Візантійська велич Охрида
Химерні візерунки старої бруківки приводять до церкви Святої Софії – головного православного символу Охрида. За деякими даними, вона була зведена ще в IX столітті, а на її стінах збереглися фрески XI століття. Будувався храм за образом і подобою Святої Софії в Константинополі. Як і її знамениту тезку, охридську Святу Софію спіткала та сама доля – під час османського іга вона була перетворена на мечеть. Однак згодом її все ж таки повернули православним.
Ще одна старовинна охридська святиня – храм Пресвятої Богородиці Перивлептос, зведений у XIII столітті. Поки Свята Софія була мусульманською, церква Богородиці Перивлептос заміщала її як охридський кафедральний собор.
Помилуватися містом та озером можна з пагорба Плаошник, де стоїть церква Святого Пантелеймона. Колись тут був монастир, на думку дослідників, заснований ще в IX столітті святим Климентом Охридським, учнем Кирила та Мефодія. У церкві зберігаються мощі святого Климента. Храм також на деякий час перебудовувався в мечеть, і на цей період останки Климента Охридського переносили в малу церкву Святого Климента, збудовану в XIV столітті. Після реконструкції на початку 2000-х років фрагменти підлоги в церкві Пантелеймона зробили прозорими: через них можна розглянути залишки базиліки, що стояла на цьому місці ще в V столітті. Поруч із церквою знаходиться археологічна зона, де можна побачити стародавні мозаїки, що залишилися від монастирських будівель.
У якій би частині Охрида ви не опинилися, майже звідти буде видно вже тисячу років гордовито піднесену над містом Самуїлову фортецю. Вона вважається музеєм, тому вхід до неї платний, але піднятися до неї точно варто – хоча б заради захопливих краєвидів на озеро.
Музейними стежками
Блукаючи центральними вулицями старого Охрида, ніяк не можна пропустити маленький, але цілком унікальний музей – ательє паперу. Тут розповідають і показують, як робиться папір і як працює друкарський верстат Гутенберга. За твердженням господаря ательє, подібних верстатів у світі залишилося лише два! На цьому верстаті можна виготовити пам'ятну листівку або якийсь інший охридський паперовий сувенір.
В Охриді також працює Національний музей, експозиція якого складається в основному з археологічних знахідок, виявлених на території міста. Відносяться вони до дохристиянської епохи та до Середніх віків, так що любителям старожитностей музей точно припаде до душі.
Також заслуговує на увагу Охридська іконна галерея, розташована поруч із церквою Пресвятої Богородиці Перивлептос. Експозиція не дуже велика, але дає уявлення про македонський православний іконопис.
Розважитись і перекусити
Для найсміливіших організовуються польоти над озером на параплані. А ще можна зайнятися дайвінгом, щоб познайомитися з озером зсередини (а заодно перевірити, чи всю рибу виловили албанці чи це все ж місцеві забобони).
Голодним поїхати з Охрида точно не вийде. Старе місто буквально переповнене всілякими забігайлівками, кафе та ресторанами. Як і скрізь, тут є найзвичайніші піцерії. Легко знайдеться і якась грецька таверна з гіросом, сувлакі та мусакою – на те вони й Балкани. Без зусиль можна пообідати й стравами народів колишньої Югославії.
Багато тут і рибних ресторанів – що свідчить на користь того, що риба в озері все-таки залишилася, а албанці не такі вже й розбійники. І, звісно, всюди доступний чудовий балканський фастфуд з плескавицями, чевапами та курячим філе в булках, які легко затьмарять усі західні ресторани швидкого харчування.