Шевченко поїхав з Італії, і інтерес до цього чемпіонату в цілому та «Мілану» зокрема в Україні одразу впав. Зате моментально зросли акції англійської Прем'єр-ліги та лондонського «Челсі». Щоправда, якщо в Італії капітан збірної України радував голами та відмінною грою, то в Англії процес його адаптації затягнувся. Андрій регулярно з'являється на полі, але забиває набагато рідше, ніж його партнер Дідьє Дрогба. І набагато менше себе самого в «Мілані».
Через це британські журналісти, які люблять різного роду викриття, одразу почали підраховувати збитки Романа Абрамовича та складати рейтинги найбільш невиправданих покупок на чолі з Шевченком. Дійшло до того, що з'явилися розмови про можливу передачу українського форварда в оренду… «Мілану», а в самому італійському клубі з цього приводу навіть почався розкол, оскільки одна частина футболістів не хоче повернення Шевченка, інша – не проти його появи.
Не дуже радує нас і Андрій Воронін, клуб якого – леверкузенський «Баєр» – виступає дуже нестабільно як у чемпіонаті Німеччини, так і в Кубку УЄФА. Хоча, звичайно, те, що «Воронін не радує» – суто поверхнева думка. Насправді Андрій входить до десятки найкращих футболістів бундесліги за таким важливим показником результативності як «гол плюс пас», а в «Баєрі» Воронін і взагалі найкращий. Та й оцінки німецької преси досить непогані.
Але, за великим рахунком, обидва Андрії – і Шевченко, і Воронін – привчили нас до більш високих показників, більш ефективної та яскравої гри. А поки обоє вони переживають свого роду перехідний етап у своїй кар'єрі (Воронін найближчим часом може змінити Німеччину на Іспанію або Італію), на перший план серед українських легіонерів досить несподівано вийшов півзахисник голландського «Гронінгена» Євген Левченко.
В Україні з цим хлопцем ближче познайомилися відносно недавно, хоча в січні 2007 року йому виповниться 29 років, і він виступав за молодіжну та національну збірну України. Втім, навіть це «знайомство ближче» все одно нагадує шапочне. Багато хто знає, що Левченко забив низку голів у поточному чемпіонаті Голландії, але мало хто скаже, на якій позиції він грає, в яких клубах виступав до цього, де народився, чим цікавиться. Вся справа в тому, що Женя якось раптом почав багато забивати, а якщо в звичайному світі зустрічають по одягу, то у світі футболу – за кількістю голів. Тож не дивно, що щойно Левченко на деякий час увійшов до списку найкращих бомбардирів чемпіонату Голландії, інтерес до нього різко зріс.
Але при цьому український півзахисник досить спокійно реагує на все, що відбувається: «Так, це особистий рекорд результативності за роки виступів в елітному дивізіоні голландського чемпіонату. Але більшу частину м'ячів я забив з пенальті, виконання яких мені стали довіряти, коли наш штатний пенальтист Корнеліссе підвів «Гронінген» у Кубку УЄФА, і ми вибули з боротьби. До того ж це неправильно, коли найкращим бомбардиром команди є півзахисник. Про це і наш тренер Рон Янс говорить. Мовляв, якщо Левченко залишиться на першому місці за результативністю, значить, ми неправильно граємо і тренуємося. Тому що всі повинні виконувати свої функції. Півзахисники – відбирати і перехоплювати м'ячі, віддавати передачі і тільки потім – загрожувати воротам. А перебувати на передовій – це доля нападників».
Зараз у «Гронінгені», судячи з усього, справи поступово йдуть на поправку. Команда залишається серед лідерів, хоча виступає все ж вкрай нестабільно, чергуючи яскраві перемоги з такими ж яскравими поразками, а Левченко, який у всіх турнірах цього сезону забив сім м'ячів, у списку клубних снайперів обійшов 32-річний норвежець Ерік Невланд. Той самий нападник, який свого часу одягав футболку «Манчестер Юнайтед». У скандинава – вісім точних ударів, ще на два менше у 19-річного уругвайця Луїса Суареса, який вважається дуже перспективним форвардом.
І все ж, не складися ситуація таким чином, навряд чи стабільну гру Левченка в середині поля відзначили б фахівці в Україні. Адже зараз в італійському «Асколі», який грає в Серії А, по 90 хвилин на полі проводить ще один уродженець нашої країни – 23-річний Віктор Будянський. Але голів не забиває, а тому вітчизняні тренери скептично ставляться до хлопця. А дарма.
Однак повернемося до Левченка. Підвищена результативність (Женя в цьому сезоні забив більше, ніж Шевченко чи Воронін у своїх командах) півзахисника змусила головного тренера збірної України Олега Блохіна заявити, що його помічники будуть переглядати «голландця». Олег Володимирович часто стверджує, що коло кандидатів у національну команду досить вузьке, тому ігнорувати хлопця, який регулярно і непогано грає в одному з найбільш розвинених чемпіонатів, якось нелогічно.
Хоча є один нюанс, який не дозволяє зі стовідсотковою гарантією стверджувати, що збірна України може розраховувати на Левченка. У нього, який прожив 11 років у Голландії, є два паспорти – цієї країни та український. Все б нічого, але наше законодавство не допускає наявності у громадянина України паспорта іншої країни. А з ФІФА або УЄФА краще не жартувати. Цим організаціям нічого не варто застосувати серйозне покарання щодо України, якщо виявиться, що у складі нашої команди виступав футболіст, якому цього робити не можна було. Кілька років тому, коли Олег Блохін запросив до збірної України Олега Ящука з брюссельського «Андерлехта», бельгійці одразу подали протест, мовляв, у нього – паспорт громадянина Бельгії. І наші змушені були відступити.
Але Левченко виявився більш далекоглядним, ніж Ящук. Він звернувся зі своєю проблемою до профспілки футболістів Голландії, чиновники цієї організації відправили запит до УЄФА, звідки надійшла відповідь: «Виступати за збірну України Левченку не забороняється». І насправді, європейській футбольній федерації немає діла до того, порушував футболіст українське законодавство чи ні. От якщо указом президента України Левченка позбавлять нашого громадянства, тоді йому, мабуть, не можна буде грати за збірну своєї батьківщини. А поки паспорт у нього на руках, які проблеми?
Чи варто відмовлятися від такого футболіста, який заради шансу потрапити до збірної своєї країни, проводив власне розслідування? Чи багато у нас настільки грамотних і патріотичних хлопців? Інший би на його місці, маючи дім у Гронінгені та голландський паспорт на руках, плював би в стелю і радів життю. Левченко не такий. Готовий прибути до збірної за першим же покликом – хоч пішки, хоч на популярному в Голландії велосипеді.
Та й взагалі зв'язок з батьківщиною Женя не втрачає і навіть планує відкрити в Україні притулок для дітей-сиріт, підключив до цієї справи знайомих, керівництво «Гронінгена». У Донецьку живуть його батьки.
Футболіст Левченко в юному віці поїхав з донецького клубу «Гарант» до Москви, до ЦСКА. У 18 років вперше потрапив до основного складу армійської команди, але того ж 1996 року перебрався до Голландії, до «Вітесса» з Арнема. Там спочатку справи йшли не дуже. Адаптація затягнулася, до того ж ставлення до хлопця «звідкись із Росії» було не найприязнішим. «Доходило до того, що відповіддю на твоє привітання було мовчання, – згадує Женя. – У «Вітессі» багато чого надивився. Іноді навіть тренери проходили повз, не вітаючись. У «Гронінгені» і колектив чудовий, і тренер прекрасний».
Можливо, через це одразу досягти успіху у «Вітессі» українському півзахиснику і не вдалося. У перший же сезон після виступів у другій команді довелося піти в оренду до клубу рангом нижче – «Хельмонд Спорт». Там вдалося заграти і забити чотири м'ячі за 15 матчів, але «Вітесс» знову не прийняв, відправивши в оренду до іншого клубу – «Камбур» з Леувардена. Командочка – так собі, але виступала в елітному дивізіоні. А Левченко за два сезони зіграв 41 матч і забив два м'ячі, звідти ж запрошувався до молодіжної збірної України, за яку провів три поєдинки.
На жаль, «Камбур» вилетів до нижчого дивізіону і не знайшов коштів, щоб викупити контракт Левченка, так що в 2000 році Женя знову повернувся до Арнема. Там лише до літа 2002 року, коли команду очолив той тренер, під керівництвом якого українець виступав за резервістів, здобув місце в основному складі. У 2003 році українець покинув «Вітесс» і вирушив до «Спарти» з Роттердама, яка виступала в першому, а не елітному дивізіоні, де нарешті знайшов стабільність. За два чемпіонати – 70 поєдинків і 11 голів, і з цими показниками у 2005 році отримав пропозицію від «Гронінгена». І їхати з цього міста, цієї команди не збирається.
«Навіщо? – питанням на питання відповідає футболіст. – Від добра добра не шукають. Я тут щасливий, у нас хороша команда, чудові вболівальники. Можна було б, звісно, вирушити кудись на заробітки, але це вже ближче до завершення футбольної кар'єри. З «Гронінгеном» можна займати високі місця, боротися за путівку до єврокубків. У цьому сезоні ми граємо сильніше, ніж у минулому. Зараз у нас кращий баланс, більш зрілий футбол. З ПСВ, «Аяксом» та АЗ нам тягатися, звісно, складно, але ось із «Твенте», «Родою», «Фейєноордом» та «Геренвеном» – цілком під силу».
У Голландії Левченко давно вже освоївся, оскільки добре володіє і англійською, і голландською мовами. Живе з дівчиною, яка теж народилася в Україні, а в Голландії навчається і паралельно знімається в кіно (посилання на її інтернет-сторінку можна знайти на особистому сайті Жені – www.levchenko.nl).
Не залишає без уваги Левченко й український футбол. Переживає, що до нашої країни приїжджає чимало відверто слабких легіонерів: «Якщо чесно, то прикро за наш чемпіонат. У будь-якій країні до іноземця ставляться з острахом і ревнощами, на собі це відчув. А у нас – суцільна гостинність. Ось закінчу кар'єру, займуся вирішенням цього питання (сміється). Пора б від кількості перейти до якості.
Ось у донецькому «Шахтарі» клубну академію з підготовки резерву очолив голландець Генк ван Стее – дуже шанований спеціаліст, чимало попрацював у «Фейєноорді». Але таких – одиниці. В Алчевську «Сталлю» керує ще один голландець – Тон Каанен. Якщо чесно, нічого про нього тут не чув, хоча прожив у Голландії 11 років. Або візьміть ще одного голландця – нападника Біто, який там же, в Алчевську грає. У нас у роттердамській «Спарті» він в основному на лаві запасних сидів, бо бігав швидко, а у футбол грав так собі. А як вам Хорді Кройфф, який начебто вже кар'єру завершив, але потім раптом прийняв пропозицію донецького «Металурга»? У Голландії багато хто не міг зрозуміти, що на нього так вплинуло, але коли я назвав приблизну суму зарплати сина знаменитого Йохана Кройффа, у хлопців очі на лоб полізли. Вони теж не проти так отримувати…»
Історії від Левченка
«У Голландії дуже багато темношкірих. Здебільшого вони голландці. Зрозуміло, що приїхали вони чи їхні предки до Нідерландів із численних колоній (здебільшого – із Сурінаму). Ставлення до них у країні, в принципі, нормальне, але на стадіонах процвітає расизм.
На деяких стадіонах навіть своїм футболістам дістається по повній програмі. Був, наприклад, в «Утрехті» дуже непоганий нападник Родні Кайро, суринамець. Варто було йому припуститися помилки, як увесь стадіон починав скандувати: «У! У! У! У! У!» Зрештою, він не витримав і пішов із клубу.
А в Роттердамі фанати «Фейєноорда» по-особливому зустрічають амстердамський «Аякс». Це непримиренні вороги, голландське дербі. Варто футболістам «Аякса» вибігти з тунелю, як трибуни «Де Кейпа» починають шипіти: «С-с-сс-с-с-с! С-с-с-с-с-с-с! С-с-с-с-с-с-с!»
Спочатку я нічого не зрозумів, а після гри запитав у свого товариша з «Фейєноорда» Пола Босвельта, що це означає. Виявляється, оскільки «Аякс» вважається єврейським клубом, це шипіння має нагадувати їм пуск газу в газових камерах у концтаборах. Жах просто, але «Аякс» рік у рік у Роттердамі зустрічає це шипіння».