Поліцейським Аризони наказали перевіряти документи у латиноамериканців
Для властей штату Аризона новий закон став черговою спробою впоратися з давньою і нагальною проблемою – нелегальною імміграцією. Мексиканці приїжджають до США сотнями тисяч на рік, і не всі при цьому керуються наміром чесно жити в благополучній країні. З постійним припливом іммігрантів пов'язані багато проблем штату: злочинність, наркоторгівля, контрабанда, а також численні порушення трудового законодавства, оскільки для нечистих на руку підприємців нелегали часто є найдешевшою робочою силою.
Чотири роки тому адміністрація Джорджа Буша вже зробила спробу взяти під контроль кордон з Мексикою. Тоді Сенат узаконив зведення вздовж кордону в Аризоні, Техасі та Нью-Мексико всіляких загороджувальних споруд – від банальних ровів з водою та високих кам'яних стін (перші такі будівлі почали з'являтися ще в 1994 році) до високотехнологічних «віртуальних парканів», прозваних так через вишки з камерами спостереження та датчиками руху. Водночас тим, хто вже потрапив до США і прожив на території країни більше п'яти років, дали шанс легалізуватися – за умови відсутності зв'язків зі злочинним світом.
Однак у простої та здавалося геніальної схеми виявилося щонайменше три дуже серйозні недоліки. По-перше, вона викликала обурення всіляких міжнародних правозахисних організацій, до крайності не сподобалася мексиканській владі, обурила релігійних діячів і змусила хвилюватися екологів. Захисники довкілля, які побоювалися, що рови та світло від прожекторів завдадуть непоправної шкоди фауні регіону, навіть запропонували замінити стіни на зарості кактусів, через які не зможуть пробратися контрабандисти. Всіх інших більше хвилював моральний бік питання: підхід американської влади до забезпечення безпеки кордону називали середньовічним.
Другий недолік полягав у тому, що здійснити проект виявилося набагато складніше, ніж скласти. Власники прикордонних ділянок землі вступили в численні тяжби з компаніями, що зводили споруди, на будівництво стін не вистачало грошей, хоча з бюджетів різних рівнів було виділено близько трьох мільярдів доларів. Та й з робочою силою виходила нев'язка: представники робітничих спеціальностей у прикордонних областях – в основному ті самі вихідці з Мексики, хай і легально проживаючі в США.
І лише після того, як вздовж кордону виросли сотні кілометрів парканів, стало відомо про третій недолік: коли сигнал з вишок огорожі досягає найближчих прикордонників, вже пізно перехоплювати порушників кордону.
Словом, незважаючи на всі зусилля, ситуація покращилася зовсім незначно. Запеклість кримінальних «розбірок» між мексиканськими наркокартелями, як і раніше, лякала владу Аризони, і в квітні минулого року вони навіть попросили прислати на кордон військове підкріплення. Вже тоді законодавці штату замислилися про те, щоб не покладатися на федеральну владу, а спробувати вирішити питання боротьби зі злочинністю та нелегальною імміграцією за допомогою локальних заходів. Результатом роздумів на цю тему став проект закону, відповідно до якого поліція може (і повинна) з'ясовувати статус кожної людини, щодо якої виникають підозри, що вона перебуває на території країни нелегально. У кожного, чия зовнішність або поведінка здаються вартовим порядку сумнівними, поліцейським приписано перевіряти документи.
Така ідея припала не до душі громадським діячам та представникам латиноамериканської громади. Очевидно, що підставою для сумнівів у статусі людини, яка потрапила на очі аризонському поліцейському, стане її расова та національна приналежність. Якщо відбирати підозрюваних у порушенні імміграційного законодавства за цією ознакою, то інтерес поліції може привернути приблизно кожен третій житель Аризони.
І тут виникає питання: чи не порушують такі принципи охорони безпеки конституційних прав громадян та резидентів США, яким доведеться носити з собою документи на випадок перевірки? Тим не менш, проект закону був підписаний губернатором Аризони Джен Брюер. Нові правила мають набути чинності через три місяці.
Для наших співвітчизників в аризонських нововведеннях немає нічого дивного: приклади подібного підходу до контролю за дотриманням імміграційного законодавства можна щодня бачити на вулицях російських міст. Але в США нічого подібного не було протягом багатьох десятиліть, і суперечливі заходи розділили Америку на два табори.
До числа прихильників реформи увійшли в основному республіканці. З повною підтримкою Джен Брюер виступив сенатор від штату Аризона Джон Маккейн. Цікаво, що коли літній республіканець боровся за пост президента США, він демонстрував дещо іншу позицію, нагадуючи у передвиборних роликах про подвиги вихідців з Мексики, які воювали на боці США у всіляких війнах. Таким чином він сподівався заручитися підтримкою цілком певної категорії виборців. Тепер же, коли Маккейн намагається переобратися на новий термін до Сенату, він обрав нову, більш консервативну лінію поведінки. Чи оцінять її виборці – покажуть вибори.
Маккейну вторить головний редактор видання The Weekly Standard Вільям Крістол, який заявив, що новий закон може призвести лише до поодиноких випадків порушення чиїхось прав. Більш помірковані політики-консерватори, однак, вважають, що слід зосередитися на охороні кордону, а не на перевірках документів у підозрілих перехожих. Та й внесення змін до федерального законодавства здається їм несвоєчасною ідеєю.
До набрання чинності нового закону Арізони залишається достатньо часу, щоб його противники встигли вжити заходів для захисту прав латиноамериканців. Тим більше, що уряд Мексики готовий надати будь-яку підтримку в цьому починанні, та й президент США не в захваті від підписаного Брюер закону. У ньому, однак, є й раціональне зерно. Скажімо, та частина закону, яка передбачає суворі покарання для роботодавців, які працевлаштовують свідомих нелегалів, не викликала нарікань майже ні в кого.
Імміграційна реформа, обіцяна демократами, може стати зоряною годиною Барака Обами. Зниження рівня злочинності, перекриття потоків контрабанди, розгрому наркоторговців хочуть усі американці. Домогтися всього цього, не завдавши шкоди ні приїжджим, ні тим, хто народився в США, не вдавалося жодному з попередників нинішнього президента. А Обама любить братися за такі завдання і не боїться непопулярних заходів – нехай спробує.
Юлія САВИЦЬКА.
Lenta.ru