Зміни в імміграційній політиці Квебеку назрівали давно
Як повідомляє «Русский Торонто», новий імміграційний закон Квебеку був ухвалений у середині червня 2019 року парламентом провінції. У цьому законі окреслено основні принципи відбору іммігрантів та визначено пріоритетні напрями. Поки в ньому відсутні деталі щодо імміграційних програм, про них буде оголошено пізніше, однак уже зрозуміло, чому влада Квебеку планує приділити увагу в першу чергу.
Передісторія ухвалення нового імміграційного закону
Так історично склалося, що провінція Квебек тривалий час проводила самостійну імміграційну політику, володіючи фактично повною автономією у питаннях відбору іммігрантів. Більше того, тривалий час Квебек взагалі був єдиною провінцією Канади, яка мала свою імміграційну систему, всі інші провінції таким правом не володіли.
Ситуація почала змінюватися приблизно 15 років тому, коли інші провінції також отримали можливість відбирати потрібних їм іммігрантів – звісно, не в тому обсязі та не з таким ступенем автономності, як Квебек, але процес пішов. У підсумку при підготовці нової імміграційної стратегії було ухвалено рішення почати передавати функції відбору іммігрантів провінціям, залишаючи за федеральними органами лише функції перевірки заявників та оформлення їм імміграційних віз.
І хоча нова імміграційна система з її новими підходами почала активно впроваджуватися, починаючи з 2014 року, переведення провінцій на нові схеми роботи зайняло час, і загалом процес завершився лише до середини минулого року. Єдиною провінцією, яка вперто продовжувала працювати зі старими програмами та за старими правилами, був Квебек.
З огляду на те, що за старими правилами іммігрувати до Канади могли ті категорії висококваліфікованих спеціалістів, яким за новими правилами шлях закритий, інтерес до цих програм був високий. Однак це обернулося тим, що заяв у чергах накопичилося стільки, що на їх обробку потрібні були роки, та й загалом потік імміграції до Квебеку перестав задовольняти потреби провінції.
Найголовніше, імміграційна політика провінції настільки сильно відрізнялася від федеральної та від тих правил, за якими працюють інші провінції, що це викликало постійні тертя. Все в комплексі призвело до того, що у 2019 році провінція Квебек, нарешті, відмовилася від попередніх підходів та привела свою імміграційну політику у відповідність до загальноканадської.
Про неминучість такого розвитку подій ми писали вже давно, тож ухвалення нового імміграційного закону в Квебеку – крок очікуваний, тут немає жодних сюрпризів. Тут навіть більше дивує, чому не зробили це раніше.
Як уже було сказано вище, на даний момент немає жодної деталізації за новими програмами, про них мають оголосити в найближчі кілька місяців. Поки окреслено лише основні пріоритети нової імміграційної політики Квебеку, про які ми й поговоримо.
Зв'язок імміграції з потребами ринку робочої сили провінції
Одним із пріоритетів нової імміграційної політики Квебеку є завдання пов'язати прийом іммігрантів із потребами місцевих роботодавців. Тобто провінція планує приймати лише тих іммігрантів і в тій кількості, яка потрібна для покриття дефіциту робочої сили.
Хоча жодних пояснень у новому законі на цей рахунок немає, з великою часткою ймовірності йдеться про перехід на систему Expression of Interest, за якою зараз працюють імміграційні програми для кваліфікованих спеціалістів в інших провінціях. Суть цієї системи в тому, що заява на імміграцію подається до загальної бази даних провінції. Там місцеві роботодавці відбирають собі тих спеціалістів, які їм потрібні. Відібраним спеціалістам провінція дає номінацію, що означає рекомендацію на отримання статусу постійного жителя. Всі інші заяви, на які місцеві роботодавці не звернули уваги, після закінчення певного терміну анулюються.
Таким чином задовольняється потреба в робочій силі в провінції, знімається проблема черг та регулюється кількість прийнятих іммігрантів – провінція приймає лише тих, кого може працевлаштувати.
Ще один пріоритет нової імміграційної політики Квебеку полягає в перенаправленні потоку іммігрантів у ті райони провінції, де в них є висока потреба. Цей підхід повністю лежить у руслі поточних тенденцій загальнонаціональної імміграційної політики Канади.
Одна з головних претензій до імміграційної системи Канади полягає в тому, що вона ніяк не стимулює поселення іммігрантів у районах з поганою демографією, де при цьому є висока потреба в робочій силі. Іммігранти за своєю волею в такі райони не їдуть, а механізму, який би змушував їх до переїзду, не існувало. Вихід знайшли в розробці програм, які пов'язують видачу статусу постійного жителя з поселенням та проживанням у віддалених районах Канади.
Зокрема, зовсім нещодавно були визначені регіони для поселення в рамках нової федеральної програми Rural and Northern Immigration Pilot, яка повністю орієнтована на залучення спеціалістів у віддалені та північні райони Канади, і яка має запрацювати найближчим часом. У квітні 2019 року було оголошено про запуск найближчим часом аналогічної програми для провінції Онтаріо. Тут же можна згадати про пілот-програму для атлантичних провінцій, яка добре себе показала, та програму для залучення іммігрантів у місто Морден у Манітобі. Очевидно, нова квебекська ініціатива працюватиме за тими ж принципами, що й перераховані вище програми.
Нова система прийому та відбору заяв на імміграцію
Мабуть, найважливішою зміною в імміграційній політиці провінції Квебек стало скасування правила розгляду заяв у порядку черги (first-come first-served system). Донедавна всі заяви, які подавалися до імміграційних органів провінції, ставилися в чергу, і їх зобов'язані були розглянути, якщо вони задовольняли вимогам тієї імміграційної програми, за якою вони були подані. Заява в черзі могла перебувати кілька років, і коли до неї доходила черга, по ній приймалося рішення.
Зараз цей підхід змінюється – жодних черг, жодних зобов'язань перед заявниками. Ви подаєте заяву до загальної бази даних, і якщо вас обирають, ви отримуєте можливість отримати статус постійного жителя Канади. Всім іншим відмовляють і пропонують подавати заяву заново – і так по колу, поки не пощастить або не набридне подавати заяви.
Загалом відмова від принципу черговості розгляду заяв і перехід до вибору тих, хто потрібен у даний момент, без будь-яких зобов'язань перед заявниками, став наріжним каменем нової імміграційної стратегії Канади, до якої перейшли у 2014 році. Федеральна система попереднього відбору Express Entry та провінційні системи Express of Interest якраз побудовані на цих принципах. Очевидно, Квебек також переходить на цю систему.
Завдяки такому підходу можна витримувати короткі терміни розгляду заяв. Коли немає черг і ти обираєш лише тих, хто реально потрібен, необхідну оперативність забезпечити досить просто. Принаймні, провінція Квебек ставить перед собою завдання скоротити терміни розгляду заяв на імміграцію з 3 років до 6 місяців.
Суть цих нововведень полягає у прискореному розгляді заяв (fast-track) від найбільш затребуваних спеціалістів. Знову ж таки, нічого нового, оскільки і на федеральному, і на провінційному рівнях вже діють програми, які надають перевагу спеціалістам окремих спеціальностей, на які спостерігається високий попит. Йдеться, як правило, про спеціалістів у галузі інформаційних та комунікаційних технологій.
Відмова від зобов'язань за раніше поданими заявами
У зв'язку з прийняттям нового імміграційного закону досить цікавими є дії Квебеку. Справа в тому, що в квебекських імміграційних органах на даний момент на розгляді перебуває понад 16 тисяч заяв від кваліфікованих спеціалістів. Всі ці заяви вирішено закрити і почати прийом нових заяв з нуля.
Всім, чиї заяви анульовано, надається право подавати заяву знову. Однак потрібно розуміти, що на практиці мало хто з цих заявників матиме шанси на успіх, якщо квебекські програми діятимуть на тих самих принципах, що й програми інших провінцій.
Крок, звісно, радикальний, однак вже випробуваний на федеральному рівні – точно так само у 2014 році канадський уряд вчинив із заявами, що очікували своєї черги.
Наскільки радикальними можуть бути зміни
Загалом нинішній уряд провінції Квебек демонструє рішучий настрій, і це стосується не лише імміграції. Одночасно з прийняттям нового імміграційного закону було прийнято закон, який забороняє працівникам на державній службі носити релігійні символи. Йдеться в першу чергу про тюрбани, нікаби, бурки тощо. Також новий закон вимагає, що для отримання державних сервісів людина повинна показати своє обличчя.
Цей закон про релігійні символи гаряче критикується в Канаді, оскільки він в першу чергу спрямований проти мусульман, однак Квебек жорстко стоїть на своєму. Очевидно, Квебек проводитиме таку ж незалежну і жорстку політику і в плані імміграції.
Говорячи про Квебек, потрібно враховувати одну важливу особливість цієї провінції: будучи єдиною франкомовною провінцією Канади, Квебек послідовно і рішуче проводить політику збереження своєї національної ідентичності. У цьому Квебек кардинально відрізняється від усієї решти Канади, де культивується принцип мультикультуралізму. Тому, збираючись іммігрувати до Квебеку, ви повинні бути готові до того, що як мінімум від вас вимагатимуть володіння французькою мовою на високому рівні та добре розуміння місцевої культури.
Програми для інвесторів та підприємців
Поки абсолютно не ясно, що буде з імміграційними програмами для підприємців та інвесторів, але можна очікувати, що їх також приведуть у відповідність із загальними принципами. Квебекські бізнес-програми залишаються єдиними, які копіюють федеральні програми, закриті 5 років тому. Тому навіть дивно, що такий релікт ще існує.
Ймовірніше за все, ці програми закриють, якщо вже не закрили. Причому цілком можна очікувати, що із заявами, які очікують черги, вчинять так само, як вчинили із заявами для кваліфікованих спеціалістів – тобто їх просто анулюють.
Уроки, які можна винести з прийняття нового закону
Зміна імміграційної політики Квебеку з одночасним закриттям усіх заяв, що очікували черги, дозволяє зробити наступні уроки.
Перший урок: в імміграційній сфері немає нічого стабільного. Те, що працює зараз, може вже не працювати завтра. І, очевидно, не працюватиме, оскільки ситуація змінюється в цій сфері дуже швидко. Тому не слід орієнтуватися на досвід тих, хто пройшов імміграцію до Канади навіть 3-4 роки тому. Тоді були інші умови та інші пріоритети, які вже змінилися. Зараз чужий досвід не допомагає, він тільки заважає. Для успішної імміграції потрібно орієнтуватися не на те, як це працювало кілька років тому, а на те, як працюватиме через два-три роки. Найголовніше – в імміграції немає і не може бути усталених правил.
Другий урок: якщо щось виглядає надто привабливим, це має насторожувати. Як тільки десь в імміграційній сфері створюються більш сприятливі умови, туди спрямовується потік іммігрантів. Дуже швидко кількість заяв перевищує квоти, починаються проблеми, і імміграційні органи починають вживати радикальних заходів. Чим це обертається, видно по тому, що зараз сталося в Квебеку. Люди подавали заяви за квебекськими програмами ще 3-5 років тому, оскільки умови за ними були дуже м'якими, але в результаті не отримали нічого – їхні заяви закрили.
Зміна імміграційних підходів у провінції Квебек має важливе значення, оскільки довгий час провінція проводила незалежну політику і давала можливість пройти імміграцію до Канади тим, хто не міг розраховувати на успіх ні за федеральними програмами, ні за програмами інших провінцій. Зараз цей час, судячи з усього, закінчується. Фактично завершився перехід усіх провінцій на нові принципи роботи, і уніфікацію канадської імміграційної системи можна вважати доконаним фактом. Загалом і в цілому правила проходження імміграції стали скрізь однакові, незалежно від провінції.