Виховання сусідів - справа державної ваги
Британський міністр внутрішніх справ Девід Бланкетт виступив з незвичайною пропозицією. Він підтримав ідею започаткувати обов'язкові курси для неблагополучних сімей, які завдають незручностей оточуючим. Як повідомляє Время новостей, зараз у цій країні існує досить цікава практика - надто скандальних мешканців можна переселити в інше місце.
Коротко картина виглядає так: якщо поліція отримує забагато сигналів на неналежну поведінку когось із сусідів, які орендують будинок чи квартиру, то місцева влада має право вимагати, щоб буйна сімейка переселилася в інший район. Скаржаться британці зазвичай на п'яні дебоші, гучні крики вночі, неохайність і дрібне хуліганство погано вихованих дітей. Однак при такому переселенні виходить, що люмпенів, які створюють навколо себе нестерпну обстановку, просто механічно перекидають в інший квартал міста. Колишні сусіди зітхають з полегшенням, але на новому місці ситуація повністю повторюється. На скандалістів-новоселів починають скаржитися ті, кому тепер випало нещастя жити з ними пліч-о-пліч.
Як ліки від «пекельних» сусідів Бланкетт запропонував використати практику благодійних організацій шотландського міста Данді. Там подібних скандалістів і п'яниць спробували не перекидати з району в район, а перевиховувати. Неслухняним дітям, що стали головним болем для всього кварталу, пропонується після школи відвідувати спеціальні заняття, де їм намагаються пояснити, що таке добре і що таке погано. Для батьків неблагополучних підлітків читаються спеціальні курси про те, як справлятися зі своєю запальністю, як виховувати підростаюче покоління, і навіть про те, як утримувати квартиру в порядку і як приготувати смачний обід. Спочатку цей план суспільство сприйняло з певним скепсисом (справді, важко повірити в те, що закоренілому дебоширу на старості років можна прищепити правила етикету). Однак, як заявляють організатори цієї виховної програми, проект суттєво допоміг уже 160 шотландським сім'ям. Щоправда, навчання скандалістів виявилося справою досить затратною: на рік на допомогу таким сімейкам у Данді йшло до 300 тис. фунтів. А якщо врахувати, що програма працює з 1996 року, загальна сума витрат перевищила вже 2,4 млн.
Ще один аналогічний проект з подачі громадських організацій був запущений у манчестерському передмісті Майлз-Плеттінг. Там «пекельних» сусідів спочатку переселяли в п'ятиквартирний «виховний» блок, виділений місцевою владою. Усі мешканці цього «ізолятора» були зобов'язані дотримуватися особливого кодексу поведінки, зокрема їм заборонялося повертатися пізно в нетверезому вигляді та турбувати сусідів. З іншого боку, їх забезпечували цілодобовою допомогою психологів і соціальних працівників, які, наприклад, могли розбудити сім'ю вранці, відвести дітей до школи і навіть допомогти в домашньому господарстві. Передбачається, що такий досвід мирного співіснування має навчити скандалістів жити, не заважаючи оточуючим.
Однак обидва проекти проводилися лише в невеликих містечках і на суто добровільній основі. Дебошири могли просто відмовитися від допомоги соціальних служб і продовжити свої бешкети. Міністр Бланкетт запропонував закріпити таку практику законодавчо і зробити подібні виховні курси обов'язковими по всій країні. Тоді будь-якій сім'ї, яку виселяють через її мерзенну поведінку, неминуче довелося б погодитися на участь у якійсь соціальній програмі. Щоб, як висловився британський міністр, «заслужити своє право на вселення в новий будинок і знову стати членом суспільства».