ДО ТЕЩІ НА МЛИНЦІ
Кого ще можна запрошувати до себе в Канаду? Прийомну дитину, якщо вона була усиновлена до того, як їй виповнилося 13. Діток молодших 13, яких спонсор збирається усиновити. Батьків, дідусів з бабусями – і якщо їм уже більше 60, то ви можете запросити їх до себе вже через три роки після власного переїзду. А якщо канадець зовсім самотній, то він може запросити до себе будь-кого з українських родичів, незалежно від того, наскільки тісні їхні родинні зв'язки.
Родичі повинні бути не тільки близькими, але й люблячими – тобто вони повинні переконати канадську владу в тому, що готові надати вам житло, годувати, поїти та опікати вас, поки ви не станете на ноги і не зможете самі про себе подбати. На слово в цьому делікатному питанні ніхто не повірить – запрошуючому доведеться підписати спеціальне зобов'язання, яке зобов'язує протягом десяти років надавати допомогу новоприбулому. А якщо запрошуючий готовий позичати новому емігранту певну суму, але не в змозі нести за нього повну фінансову відповідальність, то родич переводиться канадськими чиновниками в категорію «незалежних іммігрантів». Якщо готовність підкидати новоприбулому грошей старожил з Канади оформить офіційно, це принесе від'їжджаючому додаткові 10 балів при розгляді виїзних документів. До родичів своїх громадян Канада висуває мінімальні вимоги: щоб не зловживали алкоголем і не бешкетували. Людина, яка сильно п'є та «відсиділа» свою канадську рідню, ризикує так ніколи і не побачити.
КОМЕНТАР ЦИНІКА. Все вищевикладене чесно передає основні пункти канадського імміграційного законодавства з цього питання. Однак, намагаючись визначити свої шанси на виїзд, варто деякі з цих пунктів оцінити тверезо, з урахуванням одного неприємного для українців, але реального факту: відкрита імміграційна політика є для Канади не в останню чергу способом заробляння грошей. Еміграційна служба може приймати документи у найрізноманітніших категорій претендентів на посвідку на ПМЖ, але деякі справи свідомо безнадійні. Так, безнадійна ідея – отримати візу до нареченого (нареченої). Ні змочені парфумами та сльозами любовні листи з канадським штемпелем, ні фотографії, де закохані зафіксовані в тісних обіймах-поцілунку, ні свідоцтво про заручини та тверда обіцянка довести стосунки до шлюбу не допоможуть. Візу до коханого (коханої) за океаном можна отримати лише за наявності свідоцтва про шлюб. Тож відкиньте сумніви та сентименти і йдіть до РАЦСу...
• Перебуваючи за кордоном, завжди приємно бачити на стіні в домі картини Київ, українські пейзажі або звичні нам соняшники. Адже ніщо так не зігріває вдалині від батьківщини, як теплі спогади. Тому не забудьте перед від'їздом за кордон відвідати картинну галерею та обрати серед живопису улюблений пейзаж.
ХТО НЕ ВСТИГ, ТОЙ ЗАПІЗНИВСЯ
Друга категорія іммігрантів – біженці. До 1990 року вихідці з Радянського Союзу займали серед претендентів на притулок під сінню канадських кленів становище привілейоване. Для них з 1979 року існувала програма, за якою вони вважалися «самозасланими». Тобто вважалося, що хоча у них не тремтить земля під ногами і сарана не з'їла їхні посіви, все одно життя в них гірше, ніж в епіцентрі землетрусу, і якщо люди хочуть втекти, то треба їх пожаліти і впустити. Після горбачовських послаблень, коли дисидентом за характером висловлювань став кожен другий, страждальцем себе відчув кожен перший, і емігранти ринули до Канади, як мухи на кленовий сироп, інакомислення як товар втратило попит у місцевому суспільстві. І вже в 1990 році «кватирку» в законодавстві прикрили.
Але якщо ви, не дай Боже, не можете перебувати в Україні через те, що ви негр, свідок Єгови, баптист, єврей або член УНСО одночасно і тому піддаєтеся гонінням з боку влади, ваші шанси стати «біженцем відповідно до Женевської конвенції» великі. Є ще категорія «біженців відповідно до гуманітарних програм». У цю категорію ви можете потрапити в результаті якогось стихійного лиха – війни, повені, революції, землетрусу. Але далеко не кожна жертва землетрусу або повені може переїхати до Канади – претендентів відбирають, враховуючи їхню можливість адаптуватися в країні, здоров'я, знання мови, кримінальне минуле, освіту, вік, фінансове становище. Парадоксально, але найблагополучнішим з усіх точок зору постраждалим втекти за океан легше.
КОМЕНТАР ЦИНІКА. Сьогодні втекти з нашої благословенної, вільної, демократичної країни з політичних міркувань – справа практично нереальна. Ви більше не в СРСР, «імперії зла». Ви вдома, і ніхто не повірить, що вас тут кривдять. Будьте ви хоч жертвою повені на Закарпатті і півроку живіть у наметі – ваша країна ж не відмовилася від материнських зобов'язань щодо вас і в жодному документі, складеному «від імені та за дорученням», не визнала, що не може забезпечити вам пристойне існування. А якщо не відмовилася і не визнала, значить, забирайтеся надійніше під її мізерне крило і зігрійтеся, якщо вийде.
Що стосується людей, які висувають як резон для еміграції переслідування з релігійних міркувань, то їм краще їхати до Канади, скориставшись спонсорською допомогою та моральною підтримкою тамтешніх «братів по вірі». Релігійна громада може надати реальну відчутну допомогу тим людям, про душевні страждання яких звичайний еміграційний чиновник просто не стане слухати. Ще одна категорія громадян, для яких «втекти» справа небезнадійна – представники сексуальних меншин, якщо тільки ці люди в змозі документально довести реальність переслідувань, яких вони зазнають. «Заковика» для біженців «з сексуальних мотивів» полягає в тому, що багато імміграційних адвокатів, незважаючи на декларовану ними громадянську толерантність, подібні справи вести відмовляються, вважаючи їх «брудними».
ВІДМІННИКИ ПО-КАНАДСЬКИ
Найчисленніша (більше половини від загальної кількості) група емігрантів – «незалежні». Незалежна, або професійна еміграція – найреальніший шанс змінити місце проживання для тих, хто не має в Канаді близьких родичів. Для «професійних» емігрантів розроблена певна «пропускна» система, за допомогою якої уряд відбирає ту робочу силу, в якій він найбільш зацікавлений. Заповнюючи опитувальник, кандидат повинен набрати певну кількість очок. Критерії оцінки – освіта, професія, кваліфікація, досвід, наявність домовленого робочого місця в Канаді, демографічний фактор, вік, знання мови, особисті якості. Перші п'ять критеріїв – вирішальні. Максимальна кількість балів – 100, «прохідний» (якщо ви його не набираєте, то навіть немає сенсу подавати на розгляд документи) – 70. На кожен рік визначається список із 120 професій, в яких Канада потребує, із зазначенням балів, які володіння ними додає в «емігрантську заліковку». Загалом же схема нарахування балів наступна:
- середня освіта – по одному балу за кожен закінчений курс середньої та початкової школи;
- професійна підготовка – максимум 15 балів. Навчання на місячних курсах за спеціальністю додасть у вашу «заліковку» 1 бал, десять років навчання – всі 15 балів;
- стаж роботи за спеціальністю – чим вища ваша професійна освіта, тим вища «ціна» кожного року роботи за спеціальністю. Максимальна кількість балів – 8 (стаж 4 роки і більше);
- потреба в спеціальності від'їжджаючого в самій Канаді. Визначається за списками Міністерства імміграції та працевлаштування; максимальна кількість балів -10;
- наявність договору з роботодавцем про оформлення дозволу на роботу – 10 балів;
- згода направитися для проживання в ті райони Канади, де є нестача робочої сили – максимум 10 балів. При наполегливому бажанні оселитися в якомусь із великих густонаселених міст загальна сума балів може бути знижена на п'ять;
- вік: від 21 до 44 років нараховується 10 балів; молодше 21 або старше 44 – віднімається по 2 бали за кожен рік із загальної суми;
- знання англійської або французької – максимум 15 балів за вільне володіння мовою;
- ділові та особисті якості – до 10 балів; оцінюються імміграційним чиновником у процесі співбесіди;
- родичі в Канаді: максимальні 15 балів вам принесе наявність родинної згоди взяти вас на певний час на повне утримання, 5 балів – його готовність надати посильну допомогу.
Ті щасливці, у кого грошей більше (а саме – не менше 500 тисяч канадських доларів), і при цьому вони готові не менше половини цих капіталів вкласти в канадську економіку, можуть в'їхати в країну за програмою бізнес-імміграції. Бізнесмени також підпадають під визначення «незалежних іммігрантів».
КОМЕНТАР ЦИНІКА. Ризикну повторитися, але відмінником може бути не кожен – ви це ще зі школи пам'ятаєте, правда? У «незалежній» еміграції співвідношення відмінників і двієчників приблизно те ж, що і у вашій середній школі. Тому постарайтеся чесно оцінити свої шанси, перш ніж витрачати заощадження у ВКВ на потреби канадської держави. Ні моральної, ні матеріальної відплати в разі провалу не передбачено.
Інформація «Заграниці».