Біженці, мігранти, шукачі притулку – у цих термінах іноді плутаються навіть експерти. Хто має право на отримання притулку в Німеччині, а хто отримає відмову і буде змушений покинути територію ФРН? Як працює процедура видворення іноземців з країни? Відповіді на ці та інші питання – в оновленій довідці, підготовленій Deutsche Welle.<\/strong><\/p>
Мігранти<\/h2>
Термін «мігранти» використовується для позначення осіб, які змінили своє місце проживання. Зазвичай про міграцію говорять у тому випадку, якщо людина приймає рішення про переселення добровільно (наприклад, щоб покращити свої життєві умови), але їй не загрожує небезпека.<\/p>
Якщо хтось покидає свою країну, рятуючись від голоду або наслідків землетрусу, то, згідно з Женевською конвенцією, він теж є мігрантом, а не біженцем, і не підпадає під її захист, зазначається на сайті міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН. У таких випадках говорять про «вимушену міграцію». <\/p>
Хто має право на притулок у Німеччині?<\/h2>
Переслідувані з політичних мотивів захищені Основним законом Німеччини і можуть претендувати на політичний притулок. Біженцями юридично вважаються особи, які мають право на міжнародний захист відповідно до Женевської конвенції про біженців. Згідно з цим документом, кожна людина, яка на батьківщині зазнає переслідувань «за ознакою раси, національності, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи (у тому числі за ознакою сексуальної орієнтації) або через політичні переконання» і тому повинна її покинути, може просити притулку в Німеччині. <\/p>
Обмеження при отриманні притулку у ФРН<\/h2>
Не кожне протиправне діяння держави, навіть якщо воно зачіпає одну зі згаданих вище ознак, є причиною для отримання притулку, зазначається на сайті Федерального відомства у справах міграції та біженців (BAMF).<\/p>
Щоб претендувати на статус біженця, мова повинна йти, по-перше, про цілеспрямоване правопорушення, яке, по-друге, всією своєю суттю спрямоване на ізоляцію постраждалих у суспільстві. Крім того, це має бути настільки грубе порушення, що воно виходить далеко за межі того, що житель цієї держави зазвичай змушений терпіти. Як правило, до уваги береться лише переслідування з боку держави.<\/p>
Винятки можуть діяти, коли є підстави виходити з того, що переслідування не з боку держави організовано або потурається владою. Кризові ситуації – такі, як злидні, голод, громадянська війна, природні катастрофи або відсутність перспектив на батьківщині, як правило, не є причинами для отримання політичного притулку в Німеччині, стверджується на сайті BAMF. <\/p>
Притулок з гуманітарних міркувань<\/h2>
При цьому тим, хто тікає від війни та насильства, притулок все ж може бути надано з гуманітарних міркувань, що також дозволяє отримати офіційний статус біженця. У розпал міграційної кризи в Німеччині у 2015 році під ці категорії підпадали громадяни Сирії та Еритреї.<\/p>
Однак у листопаді 2016 року Вищий адміністративний суд федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн виніс рішення, згідно з яким громадяни Сирії, які покинули країну через громадянську війну, можуть розраховувати лише на субсидіарний захист. Такий статус надають строком на один рік з можливістю подальшого продовження і не включає в себе право на возз'єднання сім'ї протягом перших двох років. <\/p>
Коли надання притулку виключено<\/h2>
Як пояснює BAMF, надання притулку виключено, якщо людина в'їхала до Німеччини через «безпечну третю країну». Такими, згідно з німецьким законом про притулок, визнаються всі держави ЄС, а також Швейцарія та Норвегія. Притулок також не буде надано і в тому випадку, якщо людину неможливо повернути в цю третю країну, оскільки в заяві вона не вказана шукачем. Робиться це відповідно до Дублінської угоди, укладеної країнами-членами ЄС у 2003 році. Її основний принцип говорить: заява шукача притулку повинна розглядатися в першій країні ЄС, кордон якої він перетнув.<\/p>
Крім того, іноземець не може отримати притулок, якщо він скоїв військовий або тяжкий кримінальний злочин за межами Німеччини, а також вчиняв дії, що суперечать принципам і цілям ООН, становить загрозу для безпеки німецької держави, або ж якщо він становить суспільну небезпеку, оскільки засуджений до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. <\/p>
Що таке «безпечні країни походження»?<\/h2>
Спочатку мало шансів отримати притулок у Німеччині мають вихідці з так званих «безпечних країн походження». Згідно із законом, такими вважаються країни, в яких «не мають місця ні політичні переслідування, ні негуманні та такі, що принижують гідність, покарання та поводження з людьми». Втім, це аж ніяк не означає, що шукач притулку з такої країни буде негайно видворений з ФРН: якщо іноземець надає докази його політичного переслідування, їх у будь-якому випадку розглядають в індивідуальному порядку.<\/p>
Загалом же клопотання громадян з «безпечних країн походження» зазвичай відхиляються. На початку 2018 року до списку «безпечних країн», депортація в які допускається за спрощеною процедурою, внесли Алжир, Марокко та Туніс. Раніше цей список поповнився Сербією, Македонією, Боснією і Герцеговиною, а також Албанією, Косово та Чорногорією. Крім того, до цього списку потрапляють всі інші країни, якщо частка їхніх громадян, які отримують у Німеччині притулок, не перевищує п'яти відсотків від загальної кількості тих, хто подав заяву. <\/p>
Шукачі притулку<\/h2>
Шукачами притулку називають людей, які подали відповідне прохання і чекають на відповідь від влади приймаючої країни. У Німеччині рішення про надання статусу біженця виносить Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF).<\/p>
До отримання відповіді шукачі притулку можуть жити лише в центрах прийому біженців і не мають права на роботу. Зазвичай заява розглядається протягом трьох місяців, однак у розпал міграційної кризи доводилося чекати відповіді BAMF до року. Іноземець, який отримав статус біженця, отримує право перебувати в Німеччині три роки і може шукати роботу. Після закінчення цього терміну статус біженця перевіряють знову.
Що відбувається, якщо заявник отримує відмову?
З 2016 року чиновники Федерального відомства у справах міграції та біженців у прискореному порядку розглядають заяви тих мігрантів, які мають мало шансів на отримання притулку. На обробку їхніх заявок відводиться один тиждень. У разі негативної відповіді іноземцю загрожує видворення з ФРН: він повинен покинути центр прийому біженців протягом трьох тижнів.
Рішення BAMF, втім, можна оскаржити в судовому порядку. Водночас відмова у наданні притулку не означає автоматичного позбавлення права на перебування в країні. З цілого ряду причин заявник може легально уникнути депортації. Так, якщо у біженця немає паспорта або стан його здоров'я не дозволяє йому вирушати в дорогу, йому надається тимчасова відстрочка висилки (Duldung). Це також стосується і неповнолітніх шукачів притулку, які в'їхали до ЄС без супроводу дорослих.
Хто такі «контингентні біженці»?
Згідно з німецьким законодавством, «контингентними біженцями» (Kontingentflüchtlinge) є біженці з кризових регіонів світу, які були прийняті Німеччиною в рамках актів міжнародної гуманітарної допомоги. Зокрема, йдеться про певні групи іноземців, які отримали це право з гуманітарних причин або у зв'язку з «політичними інтересами ФРН».
У 1975 році статус «контингентних біженців» отримали близько 30 000 в'єтнамців, які втекли з Південного В'єтнаму після встановлення там комуністичного режиму. А з 1990-х років такий статус надається емігрантам єврейського походження з республік колишнього Союзу.