«Ми більше не громадяни Сполучених Штатів Америки, і всі ті, хто живе в зоні п'яти штатів, які охоплює наша країна, можуть приєднатися до нас», – заявив напередодні Нового року на спеціально скликаній прес-конференції відомий актор і борець за права корінного населення Північної Америки Рассел Мінс. Ще раніше він і його соратники по боротьбі за незалежність від США повідомили про своє рішення держдепартамент і звернулися до посольств чотирьох держав із закликом визнати суверенітет лакота над споконвічними землями свого народу. Як запевнив Мінс, надалі дипломатична діяльність буде розширена, але поки очевидно, що підтримку індіанці вирішили пошукати у братів по крові та побратимів по нещастю. Звернення були направлені до посольств Венесуели та Болівії, де зараз при владі перебувають представники корінного населення, до дипломатичного представництва Чилі, де індіанці становлять суттєву частину населення, та послу Південно-Африканської Республіки. Судячи з усього, ПАР потрапила до списку пріоритетних адресатів тому, що індіанці в США, як і чорношкірі мешканці африканської країни, за висловом Рассела Мінса, довгі роки жили «в умовах апартеїду».
Примітно, що болівійці з відповідною реакцією виступили майже одразу. Посол цієї країни Густаво Гузман особисто з'явився в католицькому храмі під Вашингтоном, який індіанці обрали для оголошення своєї декларації, щоб висловити солідарність з братнім народом. «Ми знаходимося тут, тому що вимоги корінних жителів Америки – це і наші вимоги», – заявив посол, запевнивши, що звернення племені лакота вже передане до МЗС Болівії і буде розглянуте найближчим часом.
Держдепартамент США на декларацію Рассела Мінса не відреагував і, схоже, не має наміру сприймати всерйоз заяви про те, що мирні договори з урядом, підписані вождями лакота в 1851 і 1868 роках, не мають під собою юридичної сили. Словом, офіційні представники влади поводяться точно так само, як і їхні попередники, показані в оскароносному фільмі «Танці з вовками», в якому Мінс грав одну з головних ролей. Можливо, саме тому під час прес-конференції він мимоволі й відтворив свій текст, що звучав з екрана. Актор заявив, що договори, підписані індіанцями з білими, неодноразово порушувалися, а влада захоплювала «наші землі, знищувала нашу культуру і наш спосіб життя».
При цьому Мінс стверджує, що відмова індіанців дотримуватися договору, порушеного іншою стороною, цілком відповідає конституції США та міжнародному законодавству. Він нагадав, що ще в 1974 році вожді лакота прийняли декларацію незалежності, і ідея власної держави індіанців живе й донині, хоча нинішніх голов племен Мінс вважає в масі своїй колабораціоністами. Лідери сіу у свою чергу стверджують, що актор узурпував право говорити від усього народу. Загалом вожді племен підтримують вимогу до конгресу про перегляд угод, укладених у XIX столітті, але не за рахунок загрози сепаратизму.
«Наші вожді в 1974 році уповноважили нас встановити відносини з міжнародною спільнотою і відновити незалежність», – наполягає Рассел Мінс. Міжнародним співробітництвом займається його однодумниця Філліс Янг, яка ще в 1977 році оголосила плани індіанців на Міжнародній конференції з прав корінних народів. Своєрідним дипломатичним успіхом лакота вважають і ухвалення ООН у вересні цього року Декларації прав корінних народів. Однак навіть оптимістично налаштована Янг вважає, що боротьба за незалежність індіанців навряд чи завершиться успішно за її життя. Втім, вона особливо підкреслила, що боротьба ця ведеться не проти США, а в інтересах дітей та онуків нинішніх мешканців резервацій.