Костянтин став третім вихідцем із СРСР, якому підкорилася одна з боксерських світових вершин. До нього титул чемпіона світу змогли здобути росіянин Юрій Арбачаков (1992 рік, за версією WBC) і киргиз Орзубек Назаров (1993 рік, за версією WBA). У 1995 році до них приєднався Костянтин Цзю (за версією IBF).
У 1996 році компанію чемпіонам світу серед професіоналів склав узбек Артур Григорян, у 1999-му — казахи Василь Жиров (IBF) та Юрій Александров (WBO). На той час Арбачаков і Назаров розлучилися зі своїми титулами, та й Цзю зазнав поразки, але вже в 1999 році повернув собі світову корону (щоправда, за іншою версією — WBC). А в 2001 році Костянтин став першим нашим боксером, який зумів одночасно втримати три чемпіонські пояси — за версіями WBC, WBA та IBF. Керівники останньої федерації навіть нагородили боксера титулом «почесний чемпіон» (цікаво, що на той час трьома поясами володіли лише Леннокс Льюїс і Рой Джонс — в інших вагових категоріях).
Утім, це не завадило босам IBF визнати тимчасовим чемпіоном світу в цій ваговій категорії американця Шармбу Мітчелла. Річ у тім, що 7 лютого 2004 року в Москві мав відбутися поєдинок Цзю з Мітчеллом — претендентом на титул чемпіона. Костянтин дуже серйозно готувався, чому є безліч свідків — від журналістів до спаринг-партнерів, — але напередодні бою травмував плечове сухожилля, через що поєдинок було перенесено на пізніший термін.
В принципі, у Цзю взагалі хотіли відібрати титул. Мовляв, не зміг захистити його, тому віддай. Але Костя, який опинився на операційному столі, користується настільки великим авторитетом, що навіть піти на такі цілком законні, але жорстокі заходи керівництво федерації не наважилося. Мар’ян Мухаммад, президент IBF, зокрема заявив, що керівництво Міжнародної боксерської федерації зберегло титул чемпіона світу у ваговій категорії до 63,5 кг на період його відновлення від травми. При цьому Цзю повинен провести захист титулу не пізніше 7 листопада 2004 року. Судячи з інформації, що надходить, поєдинок усе ж відбудеться в Москві, де з нетерпінням чекають появи свого знаменитого співвітчизника, який уже 12 років проживає в Австралії...
Шлях Костянтина до всесвітнього визнання розпочався в місті Серово Свердловської області. Батько майбутнього чемпіона світу — Борис Тимофійович — у ранньому дитинстві помітив у сина неабиякий талант (згодом тренери говорили, що Костя народився з рукавицями) і віддав до секції боксу. До речі, батько Кості досі є його тренером.
19 вересня 2004 року Цзю виповниться 35 років. Кажуть, у дитинстві він був добрим і чуйним хлопчиком, допомагав батькам по дому, доглядав за молодшою сестричкою. Був допитливим і непосидющим, дуже любив тварин і постійно приносив додому якихось звіряток. Його енергія била через край. Тож недивно, що батько, скеровуючи її в потрібне русло, визначив сина до спортивної секції. Чому саме боксу — історія замовчує.
У 1978 році Костя вперше вийшов на ринг Серовської ДЮСШ, за місяці наполегливих тренувань прийшли перші перемоги на рівні міста, району та області, через 5-7 років — на республіканських, а потім і всесоюзних змаганнях. Цзю ставав переможцем перших Всеросійських юнацьких ігор 1985 року, переможцем першості СРСР серед юніорів у 1986-му та 1987 роках, фіналістом чемпіонату СРСР у 1988-му. А з 1989-го по 1991 рік був чемпіоном СРСР.
На міжнародній арені Костя дебютував у 15 років. А після золотої медалі чемпіонату Європи серед юніорів, який проходив у 1986 році в Данії, а також юніорського чемпіонату світу на Кубку (1987 рік, срібло), його стали залучати до дорослої збірної СРСР. Цзю брав участь в Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі, ставав чемпіоном Європи в 1989-му та 1991 роках, був призером чемпіонату світу 1989 року та переможцем Ігор Доброї Волі 1990 року. Небезпідставно вважається, що це найцікавіший і найпродуктивніший період у спортивному житті Костянтина на аматорському ринзі. У 1990 році йому було присвоєно звання Заслуженого майстра спорту СРСР, а в 1991-му він увінчав свою аматорську кар’єру титулом чемпіона світу, який переконливо здобув в Австралії.
Саме на Зеленому континенті Цзю й зупинив свій вибір, коли настав час переходити в професіонали. У 1992 році він підписав свій перший контракт. Абсолютно все перейшло на якісніший — професійний — рівень. Важко уявити, але всі свої бої в аматорському боксі (а їх було понад 200) Костя провів з одними й тими самими бинтами. Зазвичай це плачевно позначається на здоров’ї боксера — «летять» суглоби. Цзю Бог милував, а в Австралії все вже було інакше: і бинти були чудові, і прокладки, а тренування рук велося за взятими з кунг-фу спеціальними програмами.
Життя далеко від дому зазвичай навіває тугу за рідними та близькими. Костя не став винятком. Він дуже сумував за батьківщиною і перший час часто навідувався до російського клубу. Полегшало тільки після приїзду батьків і сестри. Ну і з появою дітей життя стало набагато різноманітнішим. От тільки друзів на новому місці він так і не завів, віддаючи перевагу спілкуванню зі старими.
Не пощастило Костянтину і з першим менеджером Біллом Моурдлі - тим самим чоловіком, який, по суті, вивіз Цзю до Австралії. Моурдлі безсоромно скористався довірливістю свого підопічного та його незнанням англійської: підсунув на підпис папери, в яких насамперед відображалися його особисті інтереси. З часом Костя обурився і спробував відновити справедливість. Умови були справді грабіжницькими, але під ними стояв підпис самого Цзю. Шансів виплутатися з цієї історії було мало.
Але Костя впорався. Став чемпіоном світу і зміг диктувати свої умови. До цього, правда, його ще не раз підводило неважливе знання англійської. Сталася навіть майже анекдотична ситуація. Перед першим професійним боєм тренер попросив росіянина в першому раунді сильно не викладатися. Кості здалося, що від нього вимагають негайно покласти суперника, що він і зробив із блиском...
І все ж 28 січня 1995 року Цзю, провівши дуже важкий бій із чемпіоном світу Джейком Родрігесом, який тривав 14 раундів, повернув собі титул. Перемога одразу закрутила новому чемпіону голову: він з ходу послав подалі Моурді, відмовившись виконувати умови договору. Але Росія та Австралія - дві різні країни. Якщо на батьківщині подібний хід міг вирішити всі питання раз і назавжди, на Зеленому континенті Моурді звернувся до суду і виграв справу. Костя згодом скаже, що англійську йому вдалося вивчити досконало, регулярно спілкуючись з адвокатами. Занадто жорстокий метод вивчення іноземної мови...
Втім, головну перемогу - над Моурді - Цзю все ж здобув. Відтоді його справами завідує екс-одесит Воробейников, відомий нині як Влад Уортон, який багато років прожив в Австралії.
У 1997 році Костянтин програв. Програв колишньому наркоману Венсу Філліпсу, отримавши нокаут у десятому раунді. Винних екс-чемпіон не шукав, бо бачив причини поразки лише в собі. У нього були проблеми з вагою, оскільки він помилився з харчуванням і приймав протипоказані йому препарати для згонки ваги. Та й загалом він вкрай непрофесійно поставився до бою і отримав за це суворе покарання: програш доволі середньому боксеру добряче зіпсував Кості імідж. Кудись зникла любов уболівальників, вигідні пропозиції, стали танути гроші на рахунку в банку. Тільки в 1999 році Цзю вдалося повернути пояс, по-хорошому стабілізувати фінансове становище і жити, не знаючи бід, до початку 2004 року.
Незважаючи на свою зайнятість в Австралії, Цзю не раз навідувався до Росії. І в деяких його інтерв'ю прослизало явне нерозуміння особливостей місцевого життя. «Жити в Росії вже не можу, - зізнався якось Костя. - Хоча вдома постійно говоримо російською. Для мене важливо, щоб діти розмовляли нашою мовою. Чи хочу я, щоб вони потім повернулися в Росію? Не думаю, що вони це зроблять. Австралія - їхній дім, хоча я вважаю, що вони все одно росіяни. Мій близький друг возить мене машиною, і я бачу, що в нас зовсім різний підхід до життя, до багатьох питань. Ми думаємо вже по-різному. Він не хоче їхати з Росії зі своїх причин, а я зі своїх не можу повернутися. Для мене їхати в машині, не пристебнувшись ременем, неправильно. Я весь час роблю якісь речі, які тут прийнято порушувати. Я звик до цивілізованого життя. Хоча ось діти побували тут і отримали величезне задоволення. Вони просто кайфували від бруду, сміття. Вони приходили додому по вуха в багнюці, а ми їх щовечора відмивали. При цьому в нас у Сєрові не було гарячої води - там це досі нормальне явище. І все ж я буду сюди приїжджати постійно, але моя психологія змінилася раз і назавжди. Мені складно тут жити. Я багато чого просто не розумію. Мені вже за 30, і міняти щось уже не так легко».
В Австралії Цзю живеться непогано. Коли з Рок-Дейл-Сіті до Москви повернувся професійний боксер Сергій Степкін, який протягом чотирьох місяців був спаринг-партнером Кості, журналісти одразу поцікавилися умовами проживання чемпіона світу. Виявляється, у нього двоповерховий будинок, розташований у досить мальовничому місці на березі затоки. У дворі - тенісний корт, басейн розміром 12х6 м, російська баня і спортзал. Причому сам Костя брав у будівництві активну участь. Наприклад, видовбав кувалдою скелю, що знаходиться поруч із будинком, збільшивши тим самим площу ділянки і місця для будівництва. Будинок знаходиться на схилі. Тому з одного - лицьового - боку він двоповерховий, а з тильного - триповерховий. Є в нього і своя «Академія боксу»: Цзю орендує будівлю площею 2.000 кв. м. Від його будинку до «Академії» - кілометрів десять.
До речі, відомо, що щонайменше один раз до його будинку намагалася влізти банда підлітків, що промишляла крадіжками. Почувши шум, чемпіон пішов подивитися, у чому справа. Ось що він розповів: «Злодюжки вгатили по вікну здоровенною кувалдою, з якою я тренуюся. Перше скло вони розбили, друге - ні. Побачивши мене, втекли. Слава богу, я нікого не спіймав, а то в Австралії такі «дубові» закони - якщо в твій будинок заліз злодій, і ти завдав йому каліцтва, запросто загримиш у в'язницю...»
І ще трохи про Костю. Він дуже любить пиво. Причому готує його за власною технологією і називає «будь-яке пиво», тому що бере для його виготовлення різні сорти солоду. Каже, що його «дістали» банки та пляшки, яких у домі залишається безліч. Стверджує, що виробництвом пива після закінчення спортивної кар'єри займатися не буде. У нього вже є бізнес - виробництво спортивно-тренувального одягу з власною символікою. Крім того, у травні цього року в Москві Костя представив безалкогольний тонізуючий напій Tszyu, який виготовлятиметься в Росії.
У спортсмена є ще одна «фішка» - він носить знамениту кіску. Зазвичай її заплітає дружина Наташа або батько, який супроводжує Костю в усіх поїздках. До речі, кіска застрахована. Носить золоті сережки у вусі, любить «блискучі штучки» - золото та діаманти.
Мрія боксера - відкрити великий спортивно-оздоровчий центр. Поки що це проблематично, тому що життя в Австралії дуже дороге. Хоча мільйон для нього - це не гроші.