Динамізм швейцарських міст є двигуном імміграції
Як зазначає Swissinfo.ch, п'ята частина всіх зареєстрованих у Швейцарії іноземців проживає в містах з населенням понад 100 тис. осіб. У п'яти найбільших містах Швейцарії – а це Цюрих, Базель, Женева, Лозанна та Берн – принаймні кожен четвертий постійний житель не має червоного паспорта з білим хрестом.
Починаючи з 1990 року частка іноземців у міських центрах Конфедерації збільшується постійно, єдиним винятком із цього правила можна назвати Берн, місто федерального значення, яке хоч і виконує столичні функції, але від напливу іноземців не страждає, особливо порівняно з іншими швейцарськими містами.
У міжнародному ж порівнянні найбільші міста Швейцарії належать до категорії найкосмополітичніших у світі. «Швейцарія – велика імміграційна держава, і це незважаючи на досить жорстку обмежувальну політику в галузі міграції», – каже Етьєн Піге, професор економічної географії в Університеті Невшателя та віце-президент Федеральної міграційної комісії.
За словами цього експерта, іноземних громадян в основному приваблює саме динамічний економічний розвиток, який пов'язаний не лише з присутністю в цих містах міжнародних компаній, але й з наявністю атмосфери глобальної відкритості. Крім того, у кожному місті Швейцарії є свої специфічні фактори, які впливають як на кількість іммігрантів, так і на їхню структуру зайнятості.
Женева – вплив ООН
Місто Кальвіна – швейцарська метрополія з найвищою часткою проживаючих тут іноземців. Майже половина (на 2018 рік – 47,8%) жителів міста Кальвіна не мають швейцарського паспорта. Безсумнівно, каже Етьєн Піге, що Женева отримала титул найкосмополітичнішого міста країни саме завдяки присутності тут штаб-квартири Європейського відділення ООН та безлічі інших міжнародних організацій.
Лозанна – «олімпійська столиця»
За останні три десятиліття частка іноземного населення в Лозанні різко збільшилася: з 31% у 1990 році до 43% у 2018 році. Завдяки цьому стрімкому розвитку головне місто кантону Во наблизилося навіть до своєї сусідки – міжнародної Женеви. «Ми спостерігаємо в Лозанні ефект, схожий на женевський, але він досягається за рахунок інших факторів», – зазначає Етьєн Піге.
Так, тут працюють Міжнародний олімпійський комітет (МОК), міжнародні спортивні федерації та всесвітньо відомі виші, такі як Вища федеральна технологічна школа (EPFL), які, звісно, приваблюють на береги Женевського озера людей з усього світу. Додатково надає місту космополітичного характеру велика кількість міжнародних компаній, які розмістили тут свої штаб-квартири та головні офіси.
Базель – «чарівна таблетка»
Саме в Базелі частка іноземців збільшилася найбільше порівняно з іншими містами. У 1990 році лише 24% жителів не мали швейцарського паспорта, а до 2018 року ця частка досягла цілих 37,5%. Як і в інших великих містах, основним фактором, що притягує іммігрантів, стали не води Рейну, не краса природи і навіть не чудова архітектура Старого міста, а гнучкий та динамічний ринок праці. Тут, у гігантських міжнародних фармацевтичних корпораціях, можна зустріти співробітників буквально з усього світу.
Темпи зростання кількості іммігрантів у Базелі виявилися настільки значними, що починаючи з 2000 року в цьому місті пропорція іноземців по відношенню до місцевих жителів стала навіть вищою, ніж у Цюриху, притому що місто на річці Ліммат все-таки є діловою та фінансовою столицею країни.
За словами Патріка Коха, наукового співробітника Відомства інтеграції в кантоні Базель-місто, це може пояснюватися ситуацією з житлом – знайти квартиру чи будинок у Базелі дійсно простіше та дешевше. У 2018 році в Цюриху на ринку нерухомості було вільно лише 0,2% квартир від загального обсягу житлового фонду. У Базелі ж, навпаки, частка доступного житла дещо збільшилася в останні роки з 0,3 до 0,7%. Крім того, орендна плата тут трохи нижча.
Цюрих – вогні великого міста
І, тим не менш, Цюрих, безсумнівно, залишається найсильнішим магнітом для іммігрантів та експатів, особливо завдяки міжнародним компаніям, що працюють у фінансовому та банківському секторах, а також підприємствам біотехнологічної промисловості. Насичене культурне та творче життя, провідні світові виші (Вища технічна школа Цюриха та Цюрихський університет) також приваблюють сюди безліч іноземних співробітників.
Бонусом може вважатися і той факт, що в Цюриху стало легше, ніж у 1990-х роках, знайти роботу, оскільки за останні 20 років тут було створено безліч робочих місць, наприклад у сфері комп'ютерних технологій, галузі соціальних та побутових послуг, а також у науковій галузі.
Берн – адміністративний ресурс
І лише федеральний центр Швейцарії відрізняється за своєю структурою від інших великих міст країни: частка іноземців тут дещо знизилася з 2016 року. Не мають швейцарського паспорта трохи менше чверті жителів міста на річці Ааре – це дуже невелика частка порівняно з іншими містами, вона навіть нижча, ніж у Швейцарії в цілому у 2017 році. Причина тому – економічна структура Берна, яка помітно відрізняється від такої в Цюриху, Базелі чи Женеві.
Так вважає Сюзанн Ребзамен, провідний експерт-спеціаліст у галузі інтеграції іноземців при міській адміністрації Берна. Тут, за її словами, мало міжнародних компаній, які були б здатні привабити іноземців. Крім того, Берн ніколи не був таким промисловим містом, як Базель, що робить його менш привабливим для іноземних працівників. Економіка Берна будується навколо факту присутності тут федерального уряду та його структур, а в цьому секторі іноземці, як неважко здогадатися, представлені вкрай обмеженою мірою.