Тим часом це рішення було сприйняте у самій Великій Європі як символ «глибокої кризи» європейської спільноти на тлі явного домінування національних інтересів. До чергового саміту, призначеного на 15 червня, ЄС підходить не в кращій своїй формі.
Головною темою неформальної зустрічі міністрів закордонних справ 25 країн-членів Євросоюзу в австрійському містечку Клостернойбург стали перспективи європейської конституції, що зависла в повітрі, мов нагадування про нездійсненні надії. Власне, іншого вибору, окрім як узяти відстрочку на роздуми про майбутнє основного закону, у 25-ти політиків і не було. Якщо не брати до уваги європейських неофітів, то між єврограндами немає жодної згоди щодо подальшої долі документа. Схоже, єдиний, кого по-справжньому хвилює сьогодні проблема конституції, це голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу, який марно закликає не впадати в «європейський песимізм» і не допустити «паралічу» євроінтеграції.
Ситуація в європейських столицях говорить сама за себе. Париж, охоплений перманентною кризою П'ятої республіки, не в змозі думати ні про що інше, окрім прийдешніх президентських виборів. До того ж політична боротьба там значною мірою будується на явно неполіткоректній, з точки зору Брюсселя, темі боротьби з мігрантами. На британських островах взагалі почуваються не надто скутими європейськими зобов'язаннями. Загалом, усюди розбрід і хитання і явно жодної єдності інтересів. З чим згодні всі європейці, так це з необхідністю посилити закони щодо емігрантів. Лише прийшлого до влади в Італії Романо Проді становище колишнього голови Єврокомісії зобов'язує продовжувати наполягати на відновленні дебатів щодо конституції. Але до його закликів приєдналися лише маленькі країни з великим європейським адміністративним ресурсом - Бельгія та Люксембург.
При цьому Брюссель непокоїть небажання 25-ти країн об'єднатися перед «спільною загрозою російського енергетичного диктату». Крім того, кожна з країн виявляє турботу про захист своїх комерційних, індустріальних та інших інтересів - найчастіше на шкоду ЄС.
А тим часом безробіття зростає, охопивши вже 20 млн мешканців Старого Світу, і експерти говорять про торжество протекціонізму, ізоляціонізму та євроскептицизму. А Париж – як головного індустріального ізоляціоніста, що опублікував список 12 «стратегічних секторів» економіки, – і зовсім звинуватили в «економічному патріотизмі». Схоже, гіршого й вигадати не можна. Однак Париж явно не вважає це катастрофою, продовжуючи будувати барикади навколо стратегічних об'єктів, відгороджуючись від «братніх» інвестицій жадібних сусідів. Але лунають голоси й на підтримку французького індивідуалізму. Деякі експерти кажуть, що французи, які дали світові «свободу, рівність і братерство», голосували не проти єдиної Європи, а проти глобалізації та англосаксонської моделі розвитку Європи!
Парадоксально, але факт: проект європейської конституції не тільки не згуртував країни ЄС, а, навпаки, посварив старих друзів. Так, наприклад, найстаріші партнери Франція та Німеччина, які відзначили цього року 40-річчя своєї дружби, опинилися по різні боки барикад. На думку директора німецького фонду Фрідріха Еберта Ернста Стеттера, «французько-німецький мотор заглух; Німеччина в пошуку нових коаліцій». Більше того, під ударом опинилися вже ті, хто повірив у свій швидкий вступ до ЄС, Болгарія та Румунія. Їхнє приєднання до союзу поставлено під сумнів через усю ту ж конституцію. А заодно будуть заблоковані й переговори з Туреччиною, що розпочалися минулого жовтня.
У 2007 році бразди правління ЄС перейдуть до Німеччини, яка з притаманною їй конструктивністю займеться виробленням «реально здійсненних пропозицій» щодо майбутнього проекту європейської конституції. Принаймні, так обіцяв у Клостернойбурзі голова німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмаєр. Вирішено, що «крайнім строком» внесення ясності в питання про правові основи діяльності ЄС стане 2009 рік, коли закінчиться чинний основоположний договір, укладений у Ніцці, відбудуться вибори до Європарламенту, а також буде сформована нова Європейська комісія. Поки що єдиною конструктивною пропозицією Єврокомісії з цього приводу стало усунення слова «конституція» з назви документа. На думку Жозе Мануела Баррозу, це слово відлякує європейців.
Загалом, наскільки амбітним був проект європейської конституції, настільки ж гучним став його провал, що позначив серйозні проблеми в самому механізмі ЄС: у міру розростання апарату союзу та перетворення його на гігантську машину Єдина Європа втратила гнучкість і перетворилася на бюрократичного безжиттєвого колоса, який потребує радикального оновлення.