Втім, було б помилково уявляти тель-авівський аеропорт лише як бастіон пильності. Функціональний комфорт поєднується тут з відмінним ландшафтним проектуванням, що частково відтворює східно-середземноморську атмосферу.
Аеропорт ізраїльської столиці складається з трьох терміналів. Оскільки міжнародні рейси - до Європи та за океан - виконуються з третього, найбільшого й найкрасивішого, мова піде саме про нього.
Термінал 3 був відкритий у листопаді 2004 року. Він став найграндіознішим національним проектом Ізраїлю за останнє десятиліття - будівництво коштувало $860 млн. Архітектурний проект будівлі поєднує в собі різні мотиви «Ерец Ісраель» (Землі Ізраїлю) - характерні символи, каміння, рослинність. Білий і жовтуватий єрусалимський камінь, яким оздоблені інтер'єри, розслаблює, змушує забути про спекотний (за винятком двох-трьох зимових місяців) ізраїльський клімат. Очевидно, з цією ж метою на внутрішній площі, у зоні Duty Free, був побудований високий фонтан, який зустрічає кожного, хто щойно приземлився або збирається вилітати, - тонкі сріблясті цівки падають звідкись зі стелі, створюючи ілюзію дощу.
У 2005 році аеропорт прийняв понад 8,5 млн пасажирів міжнародних рейсів. Звідси виконують свої рейси 88 авіакомпаній.
Одна з головних переваг терміналу для туристів - зручне сполучення із зовнішнім світом, причому не лише з Тель-Авівом, а й з іншими містами країни. Безкоштовний транспорт ходить між терміналами та автостоянками аеропорту; поблизу знаходиться автостанція «Егед», звідки здійснюються рейси в усі кінці країни. Ще три автобусні лінії - «Супербус», «Маргаліт» і «Метрополін» - возять до Шоама, Рішон-ле-Ціона та Беер-Шеви, маршрут 222 - по готелях Тель-Авіва, а до Хайфи та Єрусалима курсують маршрутні таксі. Крім того, на виході з аеровокзалу розташована залізнична станція. Потяги ходять з четвертої ранку до пів на дванадцяту ночі за маршрутом Тель-Авів - Хайфа - Акко - Нагарія.
Як правило, більше часу в аеропорту проводиш на вильоті - тим більше що аеропортові служби наполегливо рекомендують прибути сюди мінімум за три години до рейсу, щоб встигнути пройти всі огляди та профайлінг. І якщо по прильоту співробітниця паспортного контролю лише побіжно глянула на мій документ, усміхнувшись: «Have a good time», - то на вильоті ставити запитання сек'юріті починають ще до реєстрації, причому в розмові можуть брати участь і ті, хто проводжає, - спецслужби не забудуть поцікавитися вашими ізраїльськими друзями чи родичами. Питання бувають найнесподіванішими й зовсім не пов'язаними логічно: «Де ви жили в Ізраїлі? Що у вас у цій сумці? Ви їздили на екскурсії? Як звали водія вашого автобуса? Хтось у вашій родині говорив івритом? А їдишем?» Ну, звісно, цьому смаглявому офіцерові-сефарду байдуже, чи говорила моя бабуся давньоєврейською. Йому важливо не те, що ви відповідаєте, а як відповідаєте; його завдання - вирахувати за психоемоційним станом потенційного терориста.
Після того як багаж просвітять на рентгені, вас можуть направити на більш детальний огляд і попросити розстебнути валізу. У моєму випадку увагу служб безпеки привернули упаковки з цілющими солями-грязями (спадщина від поїздки на Мертве море) і... книги. Згодом з'ясувалося, що книги тут чомусь завжди викликають підозру, і досвідчені пасажири кладуть їх зверху, а не на дно, щоб не доводилося витягувати весь вміст багажу.
Після реєстрації пасажири проходять у просторий зал - так званий загальний корпус. «Загальний» - тому що сюди дозволений доступ тим, хто проводжає. Це викликало в мене здивування: навіщо так ретельно перевіряти ручну поклажу, якщо пізніше ті, хто проводжає, можуть щось передати пасажиру? Однак на відміну від інших аеропортів у залі огляду Бен-Гуріона за вами постійно спостерігають - біля всіх входів і виходів, біля огороджувальних стрічок стоїть додатковий контроль. Камери камерами, але увага живої людини, очевидно, ефективніша.
У загальному корпусі розташовані кілька ресторанів (до речі, у них можна курити) і торговий центр «Шхаким». Одразу впадає в око велика кількість американських брендів на кшталт Donna Karan, Nine West, Kenneth Cole тощо - позначаються тісні зв'язки між двома країнами. Незважаючи на те, що місцеві магазини не є безмитними, ігнорувати їх не варто: при пред'явленні посадкового талона з вартості вашої покупки віднімуть суму податку. Придивившись тут до сонцезахисних окулярів, я поцікавилася у продавчині, чи не дешевші такі ж у Duty Free. Вона не полінувалася зателефонувати своїй «безмитній» колезі, і після недовгих підрахунків і конвертацій з'ясувалося, що «брати треба тут».
Дивно, що десятиліттями прищеплювана пильність гармонійно поєднується в ізраїльтян із типовою середземноморською легкістю буття. Під час реєстрації мені повідомили, що виліт відкладається на годину. При цьому на всіх табло в рядку мого пункту призначення значилося «вчасно», а тому, перш ніж поспішати до «стерильної» зони, я вирішила уточнити час вильоту на стійці інформації - благо в аеропорту їх аж чотири. «У нас немає інформації про затримку». - «Але дозвольте, у мене в посадковому талоні зазначено інший час вильоту». Співробітниця «Довідки» довго й здивовано вдивлялася в папірець, потім кудись телефонувала, знизувала плечима; потім до неї підійшов колега, теж вдивлявся в цифри й дивувався... Загалом, після десятихвилинних ойків і зітхань мені повідомили, що ніхто нічого не знає, і порадили про всяк випадок тупати в бік посадки. (До речі, в аеропорту приймають письмові побажання щодо обслуговування - спеціальні скриньки стоять біля тих самих інфостійок.)
І ось, нарешті, паспортний контроль. Кучерява красуня-прикордонниця з півхвилини пильно вдивляється в мене чорними мигдалеподібними очима. Потім зазирає в паспорт, потім - знову на мене... і так разів десять! Намагаюся зберігати олімпійський спокій. «Ви якимось чином змінювали своє обличчя?» Ну так, фото в паспорті вже майже п'ятирічної давності...
Звісно ж, наш рейс затримали, про що повідомили, коли більшість пасажирів уже перебували біля виходу на посадку. Щоправда, інфраструктура аеропорту дозволяє і тут знайти собі заняття - можна підкріпитися, зробити останні покупки, спостерігати за літаками, що приземляються та злітають, крізь скляні стіни по всьому периметру. А от чітко сфотографувати всю цю барвисту перспективу не вдасться: на скло нанесені найдрібніші темні крапки. І справді: ну навіщо давати можливість скласти детальний план льотного поля будь-кому?..