Ще минулої осені від представників МЗС і Верховної Ради України було чути про імовірність перебудови Співдружності, і настрої при цьому були достатньо песимістичними, а тепер київський самміт голів (або їхніх довірених осіб) держав-учасниць СНД подається українським громадянам як значний міжнародний форум. Звичайно, підписання президентами Леонідом Кучмою та Володимиром Путіним договору про облаштування українсько-російського держкордону - це величезний крок в утвердженні України як суб’єкта міжнародного права (і, судячи з усього, результат справді титанічних зусиль українських дипломатів та правників-міжнародників). «Соцреалістична» церемонія відкриття року Росії в Україні змусила поспівчувати тим представникам української влади, котрі сподіваються, що за словами про євроінтеграційні наміри криються реальні справи. Натомість, представників українських та російських олігар-хічних кіл можна привітати з вдалим лобіюванням інтересів свого бізнесу в обох сусідніх державах.
А щодо переговорів чільних СНД-івських політиків, то тут усе пройшло за типовим для подібних зустрічей сценарієм: у центрі уваги були - традиційно - питання економічного співробітництва, спільної боротьби з міжнародним тероризмом і криміналітетом, можливості поглиблення двосторонніх міждержавних стосунків у рамках СНД тощо. Помітно було, що зустрілись і спілкувались люди, які давно одне одного знають, достатньо відверті одне з одним і, виходячи з обрання українського президента «старшим» у СНД, можуть порозумітися одне з одним. У разі потреби, звичайно.