Процес прийняття рішення на користь залучення іноземних робітників не був безхмарним. Як і слід було очікувати, своє невдоволення висловила профспілка шахтарів, яка заявила, що нестачі робочої сили насправді не існує і близько 3 тисяч шахтарів у Кентуккі не можуть влаштуватися на роботу. Дійсно, лише з 1 липня 2000 року до державних органів реєстрації безробітних звернулося 1,4 тисячі робітників вугільної промисловості. Однак промисловці штату заперечують, що середній вік шахтаря в Кентуккі становить 47 років, і люди старшого віку неохоче йдуть працювати в нові компанії, де їм доводиться починати роботу знизу. Крім того, вони вважають, що багато колишніх шахтарів влаштувалися на інші роботи. З цих причин проведені роботодавцями заходи із залучення робітників практично не дали результатів.
Найбільша проблема пов'язана з побоюваннями, що іноземні робітники не мають необхідної підготовки та не володіють англійською мовою, через що виникає питання безпеки під час гірничих робіт. Минулого тижня ці проблеми обговорювалися у Вашингтоні делегацією Департаменту шахт і корисних копалин штату (Kentucky Department of Mines and Minerals) та представниками Адміністрації з безпеки та охорони здоров'я на шахтах США (U.S. Mine Safety and Health Administration). Поки вони ще остаточно не врегульовані, але більшість фахівців вважає, що слід дозволити найм робітників, які мають необхідний рівень підготовки та володіють англійською на базовому рівні. Перепідготовка включатиме 40-годинний курс навчання плюс 45 днів роботи під наглядом досвідчених шахтарів.
Білл Грейбл, виконавчий директор Вугільної ради Кентуккі (Kentucky Coal Council), вважає, що основним стимулом для українських робітників є висока зарплата (новоприбуді шахтарі отримуватимуть близько 3 тисяч доларів на місяць) та кращі умови безпеки (рівень смертності шахтарів у США більш ніж у 7 разів нижчий, ніж в Україні). Крім того, у Кентуккі небезпідставно вважають, що українські робітники характеризуються чудовою трудовою етикою та великим досвідом.
Переговори про найм українських шахтарів веде Річард Бонд, бізнес-консультант з Бостона, а оформленням в'їзних документів займається одна з юридичних фірм Лексінгтона. За словами Білла Грейбла, якщо умови, що висуваються до шахтарів, не будуть надто суворими, приплив іноземних шахтарів до Кентуккі збільшиться.
Із проханням прокоментувати цю інформацію редакція звернулася до заступника голови Незалежної профспілки гірників України Анатолія АКІМОЧКІНА. Ось що нам відповів Анатолій Вікторович:
– Відверто кажучи, ця інформація стала для нас новиною. Ми маємо тісні контакти з вугільниками у Сполучених Штатах, і буквально днями спілкувалися з керівництвом однієї з шахтарських профспілок, але ні про що подібне мова не йшла. Тому ми обов'язково з'ясуємо, хто і на якому рівні організовує цю акцію.
Якщо ж реально оцінити деякі моменти, присутні в матеріалі, то досвід і здоровий глузд змушують засумніватися в їх відповідності дійсності. Наприклад, така фраза: «...новоприбуді шахтарі отримуватимуть близько 3 тисяч доларів на місяць». Відомо, що праця іноземних робітників завжди оцінювалася нижче, ніж місцевих. Більше того, кожен капіталіст рахує свої гроші. І якщо він запрошує на роботу іноземців, заздалегідь знаючи, що вони будуть чудово працювати і за менші гроші, природно, їм запропонують мінімальну зарплату.
Друге. Сьогодні і у вітчизняній вугільній промисловості спостерігається нестача гірників. І тому вдвічі незрозуміло, хто і навіщо вирішив відправляти дефіцитних фахівців (а поїдуть, я думаю, найкращі) за океан.
Третє питання, яке викликає занепокоєння, – це проблема мови та адаптації наших людей у чужій країні. Сумніваюся, що хтось із шахтарів досконало володіє англійською. З іншого боку, які будуть передбачені механізми надання допомоги українським шахтарям з боку профспілки, нам поки що теж невідомо.
Одним словом, питань більше, ніж відповідей. Тому ми докладемо всіх зусиль для того, щоб з'ясувати всі ці моменти і поділитися достовірною інформацією на сторінках найближчих номерів газети «Заграница».