Як зазначають експерти, найближчі два-три роки будуть найкращим часом для імміграції до Канади
Можна досить впевнено говорити про те, що 2017 рік не принесе особливих сюрпризів у сфері імміграції до Канади. Більше того, як зазначає видання «Русский Торонто», призначення нового голови імміграційного відомства дає підстави говорити про ще більше акцентування уваги на біженцях. Які ж шанси залишаються у тих, хто хоче іммігрувати до Канади?
Зміна міністрів
Варто сказати, що всі надії на зміни в імміграційній політиці Канади на краще, пов'язані з приходом до влади лібералів, виявилися марними. Минуло більше року, як уряд Трюдо отримав мандат на правління, але за цей час не було зроблено практично нічого для виправлення тієї системи, яка була створена завдяки старанням Джейсона Кенні (якщо зараз ще хтось пам'ятає, хто це такий).
Принаймні, зміни в системі Express Entry викликають розчарування, оскільки мало що змінюють у процедурі відбору, а збільшення квоти на кількість прийнятих заяв на спонсорство батьків з 5 тисяч на рік до 10 тисяч теж, загалом, ні про що.
Всю свою турботу уряд лібералів з самого початку спрямував на біженців із Сирії – ніби в країні немає кризи, в уряду є розкіш валити гроші на благодійність, і Канаді не потрібні кваліфіковані спеціалісти та підприємці, які створюють нові робочі місця. Очевидно, що така політика в першу чергу асоціювалася з діяльністю міністра громадянства та імміграції Канади Джона Маккаллума, хоча зрозуміло, що він лише виконував те, що йому диктувала партія.
І ось 10 січня 2017 року Джастін Трюдо провів перетасування свого кабінету, відправивши найслабших міністрів у відставку. Серед цих міністрів опинився і Джон Маккаллум, якого відправили послом до Китаю.
Новим головою імміграційного відомства призначено Ахмеда Хуссена, громадського активіста та адвоката, який спеціалізується на правах людини. До Канади він приїхав із Сомалі ще підлітком, його сім'я була біженцями. Як громадський діяч він представляв сомалійську громаду Торонто, займався питаннями інтеграції сомалійців у канадське суспільство, в уряді МакГінті (провінція Онтаріо) очолював комітет «Журналісти за права людини».
Звичайно, поки нічого не можна говорити визначено, але поки все виглядає так, що Трюдо поставив його для покращення роботи з біженцями – їхньої інтеграції в канадське суспільство, захисту їхніх прав, можливо для організації прийому нових біженців. Принаймні, весь попередній досвід роботи та інтереси нового міністра лежать виключно в площині роботи з біженцями, і немає жодних підстав думати, що він буде займатися питаннями кваліфікованих спеціалістів і тим більше бізнесменів. А от працювати з біженцями – це його.
Тож чекати змін в імміграційній сфері немає жодних підстав. Але в цьому є і плюс.
Найкращий час для імміграції
Ви тільки не дивуйтеся, але є й хороші новини. Вони полягають у тому, що, нарешті, в імміграційній сфері настала стабільність. Жодних змін більше чекати не варто, правила гри задані на два-три роки вперед, можна спокійно планувати проходження імміграції до Канади.
Більше того, на відміну від попередніх років зараз реально з'явилися шанси іммігрувати до Канади за програмами для кваліфікованих працівників. 2016 рік став фактично першим роком після п'ятирічної перерви, коли, нарешті, відкрили прийом заяв у повному обсязі для тих, хто проходить за федеральними економічними програмами. Нехай ця система вкрай недосконала і відсікає досить велику кількість спеціалістів, але, принаймні, по ній йде прийом заяв і відбираються кандидати. У попередні роки не було навіть цього.
Інша річ, що навряд чи така ситуація триватиме довго. До жовтня 2019 року мають відбутися чергові федеральні вибори, і дуже схоже на те, що ліберали їх програють. У випадку, якщо до влади знову прийдуть консерватори (а все йде до того), вони можуть значно скоротити кількість прийнятих іммігрантів.
Зараз триває кампанія з вибору лідера партії консерваторів, у ході якої в травні 2017 року стане ясно, хто прийде на зміну Стівену Харперу, колишньому прем'єр-міністру Канади. У ході слухань програм кандидатів на цю посаду вже можна робити попередні висновки.
Практично всі кандидати жорстко критикують рішення уряду Трюдо збільшити прийом до 300 тисяч осіб на рік, обіцяючи повернути імміграцію на колишній рівень, а то й взагалі значно скоротити її. Єдиний кандидат, який ратує за збільшення кількості прийнятих іммігрантів до 400 тисяч на рік, з виділенням 70% від квоти для іммігрантів економічного класу, – це колишній міністр громадянства та імміграції Канади Кріс Александр. Однак не факт, що його оберуть як лідера. Найголовніше, за часів міністра громадянства та імміграції в уряді Стівена Харпера Кріс Александр показав себе далеко не з кращого боку, щоб вірити його обіцянкам.
Тож консерватори в основній своїй масі налаштовані на скорочення імміграції, що відповідає настроям великої кількості жителів Канади. Ці настрої особливо посилилися після того, як ліберали стали завозити до Канади біженців із Сирії в промислових масштабах, і стали у візових питаннях давати явні преференції жителям Китаю.
З огляду на те, що економічна ситуація в Канаді далеко не безхмарна, і починає гостро поставати проблема безробіття, прийом великої кількості нових іммігрантів дійсно виглядає не найкращою ідеєю. Тому не виключено, що самі ліберали можуть піти на скорочення квот напередодні виборів, щоб не втратити голоси виборців.
Тому, як це не парадоксально звучить, зараз найкращий час для імміграції до Канади. Краще вже не буде, а от гірше – цілком можливо.
Особливості сьогодення
Наскільки просто пройти імміграцію до Канади за новими правилами? Якщо чесно, то не дуже.
Проблемою залишається проходження через сито системи попереднього відбору Express Entry, оскільки прохідний бал за цією системою залишається досить високим. Система спочатку налаштована в основному на відбір іммігрантів, які проходять за програмою Canadian Experience Class (а це в основному випускники канадських коледжів та університетів), та осіб, які проходять імміграцію за провінційними програмами.
Зокрема, проведена 4 січня 2017 року перша вибірка в системі Express Entry дозволила відібрати 2902 заявників з прохідним балом не менше 468. Це досить високий бал, оскільки середньостатистичний заявник без запрошення на роботу в Канаді, який проходить за програмою FSWP, набирає не більше 360-370 балів.
Тому для тих, хто планує проходити імміграцію за програмою Federal Skilled Worker Program, потрібно мати дуже хорошу освіту, бути молодим і показати високий рівень володіння англійською або французькою мовою (в ідеалі потрібно володіти обома мовами). Для того щоб покращити свої шанси, має сенс проходити імміграцію за однією з провінційних програм, оскільки отримання сертифіката PNP дає додаткові 600 балів і практично гарантує потрапляння до вибірки Express Entry.
Взагалі виглядає так, що федеральний уряд намагається передати функції відбору нових іммігрантів провінціям. Проблема з провінційними програмами, однак, полягає в тому, що практично всі вони вимагають наявності запрошення на роботу в провінції, отримати яке дуже складно. Ті провінційні програми, які не вимагають наявності запрошення на роботу, мають маленькі квоти, які вибираються одразу після відкриття прийому заяв.
Наприклад, програма провінції Саскачеван International Skilled Worker – Occupations In-Demand має квоту в 500 заяв на рік. При цьому вона не вимагає наявності запрошення на роботу, заявнику достатньо мати спеціальність, яка є в списку затребуваних. Після того, як цю програму відкрили 4 січня 2017 року для прийому заяв, її закрили того ж дня, оскільки квота була вибрана протягом перших годин роботи програми.
Чи має сенс у такому випадку подавати заяву на імміграцію за такими програмами? Так, має – потрібно використовувати всі існуючі можливості. Однак потрібно розуміти, що ви берете участь у лотереї, і йдеться про удачу, наскільки пощастить потрапити до числа відібраних кандидатів.
Набагато більш надійним є навчання в Канаді в коледжі та університеті, з подальшим працевлаштуванням у Канаді за postgraduate work permit. На даний момент це основна категорія заявників, яка проходить за федеральним економічним потоком.
Якщо говорити про бізнесменів, то на федеральному рівні йдеться лише про програму StartUp Visa, квота за якою на 2017 рік становить близько 500 заяв на рік. Інші федеральні бізнес-програми не має сенсу брати до уваги, оскільки вони орієнтовані на вкрай специфічні категорії заявників, для яких виділена зовсім мізерна квота.
Тому для бізнесменів та інвесторів має сенс розглянути можливість проходження імміграції до Канади за провінційними бізнес-програмами, оскільки шансів за ними значно більше, ніж за програмою StartUp Visa. Потрібно лише мати на увазі, що квоти за цими програмами не дуже великі, вимоги досить жорсткі, а інтерес з боку зарубіжних бізнесменів високий.
Крім перерахованого вище, є ще така програма, як Federal Caregivers, на яку виділена досить велика квота в розмірі 18 000 заяв. Ця програма з догляду за дітьми, літніми людьми та інвалідами, яка вимагає певної освіти та досвіду роботи.
Це все з того, що є. Як уже було сказано вище, навряд чи варто чекати якихось покращень у цій сфері. Також малоймовірна поява нових програм, хоча ситуація з відсутністю доступних федеральних програм для бізнесменів та інвесторів виглядає більш ніж дивно. Але, як кажуть, чим багаті – іншого немає.
У будь-якому випадку, якщо є бажання іммігрувати до Канади, найближчі два-три роки будуть найкращим часом для цього. Постарайтеся не втратити цей шанс.