Ситуація - класична: потрапило зернятко між двох жорен. Таких «зерняток» по всьому світу набралося 104.000. Але за кожним із них - сім'я, що складається в середньому з двох з половиною осіб, отже, йдеться про 260.000 невдах. Багато хто з них вирішив битися до кінця і подав до суду, вимагаючи скасувати ретроактивність закону. На розгляд цих справ може піти не один рік. А поки що федеральний суд Канади заборонив Міністерству імміграції Канади видавати відмови цій категорії заявників.
Про все це докладно розповів імміграційний адвокат Ден Міллер, який разом із двома колегами й домігся призупинення видачі відмов. Оскільки багато наших співвітчизників подають документи на імміграцію і в Москві, нашим читачам буде не зайвою і точка зору генерального консула посольства Канади в Москві, директора імміграційної програми пана Браяна КЕЙСІ. Його інтерв'ю оглядачеві газети Иностранец ми публікуємо сьогодні з незначними скороченнями.
- Багато про судовий позов зараз не скажеш: питання про те, наскільки правомочна ретроактивність закону, ще тільки слухається в суді, - сказав Браян Кейсі. - Вердикт не винесено, отже, робити якісь висновки, коментувати - просто безглуздо.
- І все ж мене цікавить реакція, ваша і вашого відомства, на заборону суду відмовляти у візі тим, хто подав заяву на імміграцію за старого закону, а новим вимогам не відповідає. До речі: скільки подібних справ накопичилося у вас у консульстві?
- Почну з того, що ми поважаємо будь-яке рішення уповноважених суддів і підкоряємося йому. У нашому посольстві зараз залишаються відкритими 3.237 справ за заявами, поданими до 1 січня 2002 року.
- Пам'ятається, за старими правилами людина могла подавати заяву на імміграцію до будь-якого канадського консульства - незалежно від місця свого проживання чи громадянства. Якщо так, отже, не всі ці три з лишком тисячі заявників обов'язково росіяни?
- Вірно, вони можуть бути звідки завгодно. Але фактично - це жителі Росії та країн СНД.
- Рік тому, коли час дії старого закону був жорстко обмежений, ви загальмували процес розгляду заяв. Тоді побутувала думка, що це зроблено навмисно - щоб і старі заяви розглядати за новими правилами. Імміграційні адвокати стверджують, що ви не розглядали справи цілих 8 місяців.
- Це не зовсім так. Робота будь-якого візового відділу - сезонна. Улітку зазвичай імміграційним справам приділяється значно менше уваги: багато хто вирушає в подорожі, відповідно консульство змушене займатися тимчасовими - туристичними візами. Перевага надається цій категорії заявників - у них часу обмаль. Подібне відбувається у всіх візових відділах у світі. До того ж улітку одні співробітники повертаються додому, нові приїжджають на роботу в консульство. Це теж знижує нашу пропускну здатність. Тим не менше ми ні на день не припиняли роботу над імміграційними заявами і жодним чином не прагнули штучно затягнути процес їх розгляду. Цього літа ми теж розглядаємо менше імміграційних справ, ніж, скажімо, навесні. У холодні місяці, коли заяв на тимчасові візи небагато, ми встигаємо провести співбесіду з 300-400 заявниками, а влітку - трохи більш ніж із сотнею.
З набранням чинності нового закону різко знизилася кількість заявників. Це дозволить нам приділяти більше уваги тим, хто подав імміграційну заяву ще за старого закону. Весь минулий рік ми багато працювали саме з такими справами: адже цим людям доводилося чекати на інтерв'ю дуже довго. До червня 2002 року в нас накопичилося понад 5.000 справ, а зараз їх 3.257, причому деяким дату інтерв'ю вже призначено.
- Наскільки я знаю, строк розгляду імміграційних заяв за старими критеріями був продовжений до 31 березня цього року. Минуло три з лишком місяці. Скільком людям ви вже встигли відмовити, розглядаючи їхні справи за новими критеріями?
- Таких даних у мене немає, але, думаю, навряд чи ми встигли комусь відмовити. Останнім часом ми інформували людей про зміну критеріїв і просили їх надати нам нові дані, необхідні для обчислення їхнього бала за новими правилами. На надання цих даних, включно зі складанням мовного тесту, ми виділили 6 місяців. Тож на відмови в нас і часу поки що не було.
- Я чула навіть від імміграційних адвокатів, які бувають прискіпливі, що ваші співробітники доброзичливі й користуються в деяких випадках правом додати рятівні бали «на свій розсуд».
- Це правда. З 1 квітня ми намагаємося взагалі не відмовляти старим заявникам, а, навпаки, приймати щодо них позитивне рішення.
- Ви сказали, що з моменту набрання чинності нового закону потік заявників знизився. Наскільки?
- Дуже суттєво. Він становить приблизно 20% від тієї кількості, яка була два роки тому.
- Чи мали ви можливість оцінити, так би мовити, якісний рівень заявників?
- Безперечно, помітно підвищився їхній освітній рівень, знання мови...
- А якою була частка відмов за старого закону?
- Від 10 до 20%. Відмова чекала на людей, які завищували свої можливості, навіть, можливо, і не завжди навмисно. Однак під час інтерв'ю імміграційному чиновнику ставало очевидно: або рівень освіти, або знання мови не відповідає тим відомостям, які зазначалися в заяві.
- Канада - одна з кількох країн у світі, які приймають незалежних іммігрантів. Робиться це не з гуманітарних міркувань, а з точки зору корисності для країни...
- Цілком правильно. У нас є гуманітарні програми - біженська, возз'єднання сімей. Але програма економічної імміграції прийнята саме для користі канадського суспільства.
- Інакше кажучи, ви запрошуєте кваліфікованих спеціалістів тому, що вони вам потрібні. То чому ж тоді тямущий працівник, відібраний суворим консульським чиновником, продовжує поневірятися в пошуках роботи? У будь-якій канадській газеті можна прочитати про те, як важко влаштуватися висококваліфікованим спеціалістам, яких так гостинно прийняла Канада. Але якщо ви запрошуєте спеціалістів, то вони, принаймні, мають бути поставлені в рівні з місцевими жителями умови?
- Канадське суспільство усвідомлює, що для успішної інтеграції новим мешканцям доводиться долати дуже серйозні бар'єри. Причому з подібними труднощами стикаються не лише іноземці, а й самі канадці, які переїжджають з однієї провінції до іншої. Особливо якщо їхні професії вимагають спеціальних дозволів на практику. Візьмімо лікарів. З одного боку, медиків бракує, а з іншого - нерідко в Торонто чи Ванкувері ви зустрінете таксиста з лікарським дипломом закордонного університету, який не зміг подолати місцеві медичні екзамени й отримати дозвіл на роботу за фахом. Ця проблема турбує як федеральний уряд, так і владу провінцій. Вирішити її не так просто, але над нею б'ються спеціальні комісії, їй приділяється дуже серйозна увага.
Інтеграція в нове суспільство легко нікому не дається. Іммігранти мають дивитися на речі реально: вони їдуть у нову країну, до незнайомих людей, які живуть за своїми законами, розмовляють своїми мовами, і адаптуватися до цих нових умов дуже непросто. Практично ніхто не може одразу знайти роботу, що точно відповідає його кваліфікації, посісти те місце в суспільстві, яке він мав на батьківщині.
- Ви говорите про природні труднощі. Але нерідко зводяться й штучні бар'єри. Чи має намір уряд Канади вжити якихось конкретних заходів, щоб таких перешкод стало менше?
- Цій темі держава приділяє багато уваги, її постійно порушує наш міністр імміграції та громадянства Дені Кодер. Оптимальні рішення, які могли б задовольнити і суспільство, і нових мешканців країни, знайти не так легко. Але робота в цьому напрямку триває...
У вашій газеті регулярно публікуються матеріали, в яких ви докладно пояснюєте досить складні речі, пов'язані із запровадженням нового імміграційного законодавства в Канаді. Тим не менше я хотів би скористатися нагодою і ще раз зупинитися на відмінностях старої й нової систем відбору іммігрантів.
Це принципово різні системи. Головна перевага нової - її абсолютна об'єктивність. Чітко розроблені критерії дозволяють за кілька хвилин підрахувати бали претендента і винести рішення. Не треба чекати, що якась відповідальна особа винесе свій високий вердикт. За старої системи консульський чиновник вирішував, наскільки та чи інша людина підходить для життя в Канаді (personal suitability), під час співбесіди він оцінював знання претендентом англійської чи французької мов... Тепер усе гранично формалізовано. Претендент сам безпомилково може оцінити свої шанси. Проблема одна: високі вимоги. Думаю, Міністерство імміграції зробило це навмисно: ми просто не справлялися з потоком охочих. Канадським консульствам була потрібна передишка, і отримати її можна було, лише змінивши критерії відбору - підвищити вимоги до претендентів. За рік-два ми розгребемо накопичені справи - і почнемо думати, як привернути більше охочих жити в Канаді.
- Що, знизите прохідний бал?
- Можливо, на якусь величину. Але це рішення не я прийматиму... Зі свого боку, хочу звернутися до тих, хто серйозно замислюється про від'їзд до Канади: оцініть свої шанси - підрахуйте бали. Якщо ви самі переконані, що вашої освіти й знання мови достатньо для успішної адаптації в країні, хоча ви й не добрали потрібної кількості балів, - ризикніть, подайте заяву. Ми готові вислухати ваші аргументи - можливо, вони нас переконають. Ось це я хотів би довести до відома читачів.
Продовжу. Зниження кількості заявників дозволило нам різко скоротити строки розгляду заяв. Раніше, як усім добре відомо, люди чекали на запрошення на інтерв'ю роками, тепер уся процедура займає місяців три. Отримавши швидко ту чи іншу відповідь, людина може планувати своє життя, а не перебувати в підвішеному стані.
- З підрахунком балів ясно. А перевірки служби безпеки не стали суворішими після терактів 11 вересня?
- Нічого нового не відбувається, що було б помітно подавцям заяв. Звісно, після 11 вересня всі країни дещо змінили закулісну роботу служб безпеки, стали виявляти підвищену обережність. Дуже рідко, але бувають відмови через неблагонадійність.
- І ще про імміграційні візи. За старої системи професії поділялися на більш і менш бажані, а деякі були взагалі неприйнятні. Зокрема, згадані вами медики. Нова система цю градацію скасувала. Тим не менше спочатку говорили про якийсь чорний список професій, за які претендент не міг би отримати жодного бала. Втім, я ніде такого списку не бачила.
- І не могли бачити - цей список лише передбачений, але ще не розроблений. Поки ж приймаються кваліфіковані спеціалісти в будь-яких галузях.
- Закінчімо з імміграцією і перейдемо до того, що напевно цікаво ширшому колу наших читачів. Поговорімо про туристичні та студентські візи. Чи багато охочих їх отримати, скільки часу це займає, скільки виноситься відмов?
- Кількість тимчасових віз, які ми видаємо, стабільна. Ми запрошуємо молодих людей на навчання до Канади - наші університети конкурентоспроможні, дають хорошу освіту. Сьогодні дещо зросла кількість юнаків і дівчат, які хотіли б навчатися у нас - як на короткострокових мовних курсах, так і в коледжах та університетах. За рік ми видаємо 500 студентських віз. А загальна кількість тимчасових віз наближається до 15.000 щороку. Останні кілька років кількість відмов у тимчасових візах постійно знижується.
- Завдяки чому?
- В країні економічна ситуація стає стабільнішою. Люди почали жити краще - а отже, поменшало спонукальних мотивів для нелегальної імміграції. Ще два роки тому ми відмовляли у тимчасових візах 25% заявників, а сьогодні кількість відмов у цих візах наближається до позначки 10%.
- Наскільки я розумію, найпоширеніша підстава для відмови - підозра, що людина залишиться в Канаді?
- Так. Або підозра, що він просить візу не з тією метою, яку зазначив у заяві: хоче залишитися на нелегальному становищі або попросити політичного притулку.
- Кому ви, співробітники канадського посольства в Росії, надаєте статус біженця? Скільки таких людей?
- Дуже небагато - 300 осіб на рік. Здебільшого це вихідці з Афганістану та з Африки. Вони потрапляють до нас по лінії ООН.
- Наскільки клопітка процедура отримання тимчасової канадської візи?
- Найзвичайнішу - гостьову - можна отримати за день-два, а студентську - за один-три тижні.