Нагадаємо, що політичною системою в Канаді є парламентська республіка, суть якої в тому, що країною керує Кабінет міністрів, складений із членів партії, що набрала більшість голосів, і партій, які перебували з нею в альянсі. Лідер партії-переможниці стає прем'єр-міністром, тобто офіційним головою держави. Ця система дісталася Канаді у спадок від Британії, домініоном якої країна кленового листа була тривалий час.
Новим прем'єр-міністром Канади став лідер партії консерваторів Стівен Гарпер, який після складання присяги 6 лютого 2006 року представив склад нового Кабінету міністрів. Очевидно, що на країну чекають зміни, зокрема зміна орієнтирів і пріоритетів у зовнішній та внутрішній політиці. Річ у тім, що консерватори прийшли до влади після довгих 12 років правління Ліберальної партії, позиції якої тривалий час були міцними та непорушними. Все, що змогло повалити лібералів, це лише факти корупції та розбазарювання ними державних коштів, що викрилися й набули широкого розголосу. Тому перемогу консерваторів очікували, хоча й з певним побоюванням, оскільки прихід до влади нової партії, безсумнівно, суттєво вплине на політику Канади в багатьох сферах. У тому числі й у сфері імміграції.
На жаль, сказати сьогодні про те, як будуватиметься політика консерваторів у цій сфері, вкрай важко, оскільки жодних офіційних заяв із цього приводу не прозвучало. Не допомогло й те, що 6 лютого стало відоме ім'я нового міністра громадянства та імміграції Канади, яким став Монте Солберг. Про нього відомо лише, що він із Калгарі, до початку політичної кар'єри 17 років пропрацював у галузі телерадіомовлення, а останні роки був офіційним критиком від партії консерваторів із фінансових питань. Також за ним закріпилася репутація людини, яка не боїться вступати в конфлікти та однією з перших висловлює свою думку. Зокрема, він першим виступив проти закону, що визнає одностатеві шлюби, і був одним із найбільш послідовних критиків уряду лібералів. Однак жодних коментарів Монте Солберга, які стосуються теми імміграції, нам не вдалося знайти.
Якщо говорити про призначення Монте Солберга міністром громадянства та імміграції Канади, то тут напрошуються такі міркування. З одного боку, вибір це несподіваний, оскільки Солберг здебільшого займався фінансовими завданнями, і його вважають архітектором політики консерваторів у сфері оподаткування. Принаймні питання імміграції не були основною темою його виступів, а постать такого рівня явно має відігравати більш значну роль у кабінеті консерваторів. Можливо, його перебування на нинішній посаді є тимчасовим явищем, і в осяжному майбутньому можна очікувати нових призначень.
З іншого боку, якщо Монте Солберг прийшов до Міністерства громадянства та імміграції надовго, то це свідчить про ту увагу, яку консерватори приділяють цій темі. І, схоже, таке призначення все ж не випадкове. Уже за передвиборчою програмою консерваторів було зрозуміло, що імміграційна політика в них є одним із пріоритетних завдань. Хоча б з тієї причини, що кількість іммігрантів у Канаді вже така, що вони стали відігравати помітну роль, і всі політичні партії борються за їхні голоси. Крім того, імміграційна політика безпосередньо пов'язана з безпекою країни, що в умовах зростання міжнародного тероризму та ісламського фундаменталізму набуває особливого значення. Нарешті, імміграція до Канади далеко не така вигідна для країни, як це прийнято вважати, оскільки багато хто з нових мешканців мають проблеми з працевлаштуванням і воліють отримувати допомогу, стаючи тягарем для працюючих громадян. Сюди ж додається проблема нелегальної імміграції та біженців, що також негативно впливає на становище всередині країни. Тому безсумнівно, що до питань імміграції у нового уряду буде дуже уважне ставлення.
Отже, на що обіцяли звернути свої погляди консерватори в разі перемоги? З огляду на те, що вони різко критикували лібералів за потурання біженцям, які легко отримували статус постійного жителя в Канаді, тоді як прийом кваліфікованих працівників усіляко гальмувався шляхом встановлення високого прохідного бала та затягування строків розгляду справ, треба гадати, що саме з цим консерватори й постараються розібратися.
Зокрема, можна припустити, що консерватори створять комісію для розгляду справ біженців з метою наведення ладу в цій сфері, з чим важко не погодитися. Річ у тім, що нині практика розгляду справ осіб, які подали заяву на статус біженця, така, що ці люди чекають на рішення по десять років і більше. Для впорядкування та прискорення процесу прийняття рішень за цією категорією відповідно до нового імміграційного закону, ухваленого в червні 2002 року, було необхідно створити комісію (Refugee Board), однак ліберали за три з половиною роки так і не зробили цього, фактично порушивши закон. Крім того, критики ліберальної партії чітко натякають на те, що під час прийняття рішень щодо біженців є свідчення фактів зловживань, які мають стати предметом розслідування. Тому можна припустити, що отримати статус біженця буде набагато складніше, і слід очікувати заходів із депортації тих, хто перебуває в країні без статусу. Очевидно, це стане на перших порах пріоритетним завданням нового міністра громадянства та імміграції Канади.
Щодо імміграції за категорією Skilled Workers (спеціалісти). Безсумнівно, завданням номер один будь-якого уряду в даний момент є скорочення строків розгляду заяв на імміграцію до Канади за цією категорією. Однак бажання бажаннями, але для їх реалізації потрібні певні зусилля та кошти. А з цим не все ясно. Річ у тім, що однією з передвиборчих обіцянок консерваторів було скорочення Right of Permanent Residence Fee вдвічі, тобто зменшити їх з 975 канадських доларів на кожного дорослого члена сім'ї до 485 доларів. З огляду на те, що на даний момент Канада в середньому отримує як ці поселенські збори 166 млн доларів, то зменшення цієї суми в два рази явно не піде на користь роботі Міністерства громадянства та імміграції, і відповідно не сприятиме зменшенню строків розгляду справ.
Щоправда, вже давно ведуться розмови про те, що для вирішення проблеми необхідно залучити додаткові кошти з бюджету. Очевидно, це доведеться зробити, але якщо ще зменшити й суму надходжень від поселенських зборів, то завдання ускладниться. Ймовірно, цю проблему якось вирішуватимуть, однак навряд чи до неї дійдуть руки в першу чергу. Тому, мабуть, слід очікувати найближчим часом погіршення роботи міністерства (у тому числі й канадських посольств за кордоном) та збільшення строків розгляду справ. Крім того, зазвичай при зміні міністра та основних чиновників у міністерстві спостерігається уповільнення та погіршення роботи. На жаль, це витрати перехідного періоду, і можна лише сподіватися, що цей період не затягнеться надовго.
Іншим завданням консерваторів є полегшення процедури визнання кваліфікації новоприбулих іммігрантів канадськими офіційними органами. Тема болюча, і якщо консерваторам вдасться досягти тут успіху, то це буде їхньою великою заслугою. Проблема, однак, полягає в тому, що кваліфікація підтверджується на рівні провінцій, а яким буде підхід до цього питання провінційної влади, сказати важко. Хочеться думати, що консерватори зможуть організувати таку взаємодію.
Ще одне наболіле питання, до якого привертали увагу консерватори - бізнес-імміграція. Міністерство громадянства та імміграції настільки ускладнило процедуру проходження за цією категорією, процес розгляду затягнутий до такої міри, що викликає дружну критику у всіх, кому не лінь. Особливо ситуація з бізнес-імміграцією виглядає абсурдною з огляду на те, що заявники, які проходять за цією категорією, дуже привабливі для країни, оскільки вони ввозять значні суми грошей і створюють нові робочі місця, працюючи на канадську економіку. З огляду на те, що основним пунктом передвиборчої програми консерваторів була обіцянка приділити особливу увагу малим бізнесам та їх стимулюванню, а також те, що ставку в імміграційній політиці консерватори робили на залученні до Канади тих, хто може принести користь країні, то слід очікувати якихось заходів щодо скорочення строків проходження імміграційного процесу за бізнес-категорією та спрощення самої процедури.
Просимо врахувати, що викладене вище не є офіційною інформацією, а стосується лише наших припущень. На сьогоднішній день немає жодних офіційних заяв з боку Міністерства громадянства та імміграції Канади, які ми могли б коментувати. Тому все написане є лише загальними міркуваннями щодо політики консерваторів у галузі імміграції. Як тільки з'являться будь-які офіційні заяви на цю тему, ми обов'язково повідомимо про це читачам.
Можна лише досить певно констатувати, що прихід до влади консерваторів після тривалого періоду правління лібералів, безсумнівно, справить суттєвий вплив на всі сторони життя в Канаді, у тому числі й на її імміграційну політику. Але можна також стверджувати, що будь-які зміни не відбудуться раптово і навряд чи вони будуть радикальними. Наш прогноз, озвучений у попередніх матеріалах, поки що залишається незмінним: ми вважаємо, що на даний момент ситуація в галузі імміграції (у частині успішного проходження процесу) залишається дуже сприятливою. Однак перемога консерваторів вносить серйозний елемент невизначеності та непередбачуваності розвитку ситуації в імміграції в майбутньому, коли справа дійде до перегляду політики та прийняття конкретних рішень і кроків. При звичайній інерційності бюрократичної машини до таких змін справа може дійти, ймовірно, не раніше осені 2006-го - початку 2007 року.
Елена РЯБИНИНА.
«Русский Торонто»