Квебекці, які захотіли змін, віддали значну кількість голосів третій маленькій партії - Партії демократичної дії Маріо Дюмона. Вона отримала лише чотири місця в Національних зборах Квебеку, зате її підтримали 18% жителів провінції. Річ у тім, що в очах багатьох виборців ліберали надто тісно пов'язані з федеральним центром в Оттаві, до того ж Жан Шаре був колись лідером Прогресивно-консервативної партії Канади.
У молодого енергійного Дюмона є надія зробити свою партію в майбутньому значною політичною силою. На останньому референдумі про суверенітет Квебеку в 1995 році Дюмон, до речі, підтримав сепаратистів. Але потім, відчувши зміну настроїв у провінції, він вирішив відмовитися від обговорення конституційних питань.
Насправді всі три партії налаштовані націоналістично, навіть ліберали не збираються змінювати обмежувальні щодо англійської мови закони, запроваджені свого часу сепаратистами. У Квебеку діти іммігрантів, наприклад, і за лібералів будуть позбавлені права відвідувати школи, де викладання ведеться другою офіційною мовою Канади - англійською. Англоканадці змирилися з цим, на виборах вони не підтримали Партію рівності, яка виступає за мовну рівноправність. Її розчарований лідер Кіт Хендерсон оголосив, що йде у відставку.
Останні чверть століття у Квебеку тривала боротьба між сепаратистами, що гуртувалися навколо Квебекської партії, і федералістами, які підтримували Ліберальну партію. Двічі сепаратисти проводили референдум про суверенітет Квебеку, і обидва рази його програвали. У 1995 році федералісти перемогли з мізерною перевагою в 1% голосів, що надихнуло сепаратистів. Після цього жителі провінції знову вручили мандат на правління прихильникам суверенітету, але самі значною мірою інтерес до відділення від Канади втратили.
Це змусило партійне керівництво змінити тактику: Квебекська партія вийшла на нинішні вибори під гаслом хорошого уряду, а вихід зі складу Канади вирішила поки відкласти. Її лідер, прем'єр Квебеку Бернар Ландрі заявив, що призначить референдум лише в тому разі, якщо матиме шанс на успіх. Цього шансу йому тепер не бачити щонайменше п'ять років.
Євген СОКОЛОВ,
Монреаль, Канада