Хочеш бути німцем – будь ним!
Міністерство внутрішніх справ ФРН (Bundesministerium des Innern, BMI) – саме в його віданні знаходяться питання отримання громадянства – розглядає кілька моделей натуралізації. Розглянемо детально кожну з них.
Найпростіша модель набуття громадянства – за принципом походження (Abstammungseinbürgerung): дитина автоматично вважається німцем, з'явившись на світ від хоча б одного німецького батька. За наявності другого батька-іноземця він повинен зробити вибір на користь одного з громадянств до 23 років.
Наступна модель – за принципом місця народження (Geburtsortseinbürgerung) – поширюється на громадян ЄС (а також Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії): дитина, народжена на території ФРН, має німецькі документи до 18 років, коли, знову ж таки, повинна визначитися зі своєю подальшою долею.
Третя модель – отримання громадянства за обґрунтуванням (Anspruchseinbürgerung) актуальна саме для вихідців з колишнього СРСР.
Згідно з положеннями МВС, закріпленими в Законі про державну належність (Staatsangehörigkeitsgesetz, StAG) від 1999 року, основними передумовами для отримання громадянства Німеччини є:
– легальне перебування на території ФРН протягом 8 років (або семи, у разі успішної участі в інтеграційних курсах; крім того, термін може бути ще меншим, якщо здобувач громадянства активно займається волонтерською роботою (ehrenamtliche Tätigkeit);
– достатнє володіння німецькою мовою, володіння знаннями про країну (і те, й інше підтверджується шляхом проходження спеціальних тестів);
– присяга на вірність демократичним цінностям та правовій державі ФРН (в письмовій та усній формі);
– забезпечення власного існування без матеріальної підтримки держави (Sozialhilfe, ALG II);
– відсутність судимостей за серйозними статтями;
– готовність відмовитися від попереднього громадянства.
Останній пункт здається багатьом найскладнішим при прийнятті доленосного рішення. Однак тут варто звернутися до «дрібного шрифту» в тексті закону. Річ у тім, що поняття Mehrstaatlichkeit (наявність громадянства кількох країн) досі не скасовано, незважаючи на скандальну справу початку XXI століття, коли громадянства Німеччини були позбавлені сотні тисяч турків, які мали два паспорти. Mehrstaatlichkeit, як і раніше, існує і застосовується в тих випадках, коли здобувач німецького громадянства не може отримати довідку про вихід з попереднього громадянства. Насамперед, це поширюється на офіційно визнаних біженців (Flüchtlinge), бо передбачається, що їхній візит до національного консульства навіть за довідкою пов'язаний з ризиком для життя або свободи.
Від необхідності надавати відповідне підтвердження звільняються особи старше 60 років, а також люди, здатні підтвердити «економічну шкоду» від даного роду дії. На жаль, поняття економічної шкоди не включає в себе втрату майна та нерухомості на батьківщині, але передбачає, за формулюванням МВС, «неприпустимо високі витрати, в розмірі більше місячного доходу-брутто, починаючи від 1280 євро».
Знову ж таки, на жаль, але Росія, Україна, Казахстан не потрапляють в цю категорію: у названих країнах мито за вихід з громадянства становить 185, 220 і 200 євро відповідно. 150 євро візьмуть за відповідну довідку узбеки, 350 – таджики, плюс скрізь додасться штраф за закінчення терміну дії паспорта в розмірі від 50 до 100 євро.
Довідку про вихід з громадянства (її видадуть у посольстві після пред'явлення свідоцтва про згоду на натуралізацію, Einbürgerungszusicherung, після сплати мита протягом 3-6 місяців) необхідно здати в натуралізаційне бюро (Einbürgerungsstelle) разом з документами, перелік яких різниться від землі до землі.
Незмінний наступний мінімум: заповнений формуляр здобувача, довідка від роботодавця із зазначенням доходів, рукописна (не на комп'ютері) автобіографія, свідоцтво про благонадійність (Führungszeugnis), квитанція про оплату мита за розгляд справи (255 євро на дорослу людину та 51 – на дитину). Якщо дитина є здобувачем громадянства без батьків, мито прирівнюється до «дорослого»; для дітей до 16 років клопотання подають батьки.
Мова до паспорта доведе
На думку деяких експертів, саме складність мовного тесту, який необхідно скласти здобувачам німецького громадянства, стала причиною суттєвого зниження рівня натуралізації в останні роки. Але чи такий складний цей тест? Ми надаємо наш погляд на цю проблему, а читач нехай вирішує сам.
Від здобувачів громадянства ФРН, які складають спеціальний мовний тест, не вимагається володіння німецькою досконало, а передбачається, за формулюванням МВС, «побутове розуміння, здатність до спілкування з співгромадянами та адекватне сприйняття новинної інформації». Дане формулювання передбачає, що людина повинна вміти вести просту бесіду – у повсякденному житті та з колегами по роботі, читати листи з офіційних інстанцій та відповідати на них, а також стежити за подіями в країні та світі за допомогою газет, телебачення та радіо.
Мовний тест складається в «народних школах» (Volkshochschulen) – не обов'язково за місцем проживання, а залежно від графіка роботи та наявності вільних місць у групі тестованих. Адреси шкіл підкажуть співробітники натуралізаційного бюро (Einbürgerungsstelle), вони ж оформлять відповідне направлення. Вартість іспиту різниться залежно від регіонів країни, скажімо, в Берліні вона становить 23 євро, в Бонні – 50. У суму від 6 до 10 євро обійдеться відвідування тригодинних підготовчих семінарів у тих же «народних школах». Але цілком можливо підготуватися до тесту самостійно.
Складається він із двох частин – письмової та усної. Перше завдання розраховане на 30 хвилин і спрямоване на визначення рівня розуміння тексту. У пункті «вибіркове розуміння» тестованому пропонується обрати певний текст, адекватний за змістом заздалегідь заданій умові, наприклад, одне з трьох газетних оголошень, яке може стати в пригоді людині, що має намір вивезти старі меблі на смітник. «Детальне розуміння» – це завдання на впорядкування тез, які зустрічаються (або не зустрічаються) у запропонованому тексті. «Загальне розуміння» – необхідність обрати або придумати заголовок, який підійшов би до певної газетної статті. Останній пункт письмової частини тесту – завдання зі складання офіційного листа, наприклад, до домоуправління, у разі протікання стелі.
Усна частина іспиту триває 15 хвилин і включає три пункти: знайомство з екзаменатором, опис запропонованої картинки та обговорення запропонованої побутової теми. Усі завдання оцінюються шляхом присвоєння пунктів, максимальна кількість – 60. Іспит складеним вважається для того, хто набрав не менше 60% від можливих пунктів – тобто 36.
Важливо зазначити: далеко не всі претенденти на німецьке громадянство повинні проходити мовне тестування. Від нього звільняється значна частина претендентів:
– власники сертифікатів Goethe-Institut рівнів B2 та C1;
– власники «малого німецького мовного диплома» (Kleines deutsches Sprachdiplom) будь-якого мовного коледжу;
– власники свідоцтва Федерального відомства у справах міграції та біженців (Bundesamt für Migration und Flüchtlinge) про успішну участь в інтеграційно-мовних курсах;
– особи, які успішно відвідували німецьку школу будь-якого ступеня протягом чотирьох років;
– власники німецького диплома про вищу або професійну освіту;
– особи з рядом захворювань нервової системи або розладами моторики, що не дозволяють зосередитися на монотонній діяльності протягом 45 хвилин.
Чи знаєш ти свою країну?
Починаючи з 2008 року претенденти на німецьке громадянство зобов'язані проходити тест з країнознавства (Einbürgerungstest). Тест з країнознавства побудований за чотирма тематичними групами і покликаний виявити обізнаність мігрантів у питаннях демократичних цінностей Німеччини, принципів правової держави, рівноправ'я, терпимості та свободи волевиявлення, а також деяких моментів історії країни.
З яких слів починається національний гімн ФРН? В які роки в країні були при владі нацисти? Яка подія символізує закінчення Другої світової війни?
Міністр фінансів Вольфганг Шойбле, який очолював МВС на момент затвердження тесту, впевнений, що скласти іспит з країнознавства «набагато легше, ніж теоретичний іспит з водіння», і що для правильних відповідей на запитання не потрібна вища освіта, а достатньо «елементарного володіння навколишніми реаліями». І він, безсумнівно, має рацію.
Судіть самі. Чи важко визначити (за наявності чотирьох варіантів відповіді на кожне запитання), що свобода волевиявлення в Німеччині не передбачає носіння нацистської символіки? Або що опозиція в парламенті не призначає міністрів, а контролює роботу правлячої коаліції? Або що співжиття одностатевих ровесників не підпадає під дію КК, на відміну від спільного існування 50-річного плейбоя з 13-річною дівчинкою без її на те згоди?
Питання дійсно елементарні. До того ж відповідати претенденту на громадянство потрібно не на всі 310 запитань, розроблених фахівцями з Інституту підвищення кваліфікації берлінського Університету ім. Гумбольдта, а лише на 33, які випадково обере комп'ютер. Для того щоб «вважатися німцем» (на додаток до інших умов), достатньо поставити правильний хрестик лише 17 разів.
У разі невдачі проходження тесту можна повторювати скільки завгодно разів. Правильні відповіді на нього є в Інтернеті – роздруковуй і зубри. Тим не менш, окремі моменти тесту насторожують. Стосуються вони, в основному, того розділу, який розглядає реалії окремих федеральних земель – тут розробники допустили досить суттєві огріхи, що роблять у перспективі просто неможливим взяття екзаменаційного бар'єру. Таких запитань всього по десятку від кожного регіону.
Неточності впадають в око навіть при досить побіжному перегляді тесту. Колір прапора Нижньої Саксонії? З запропонованих варіантів не підходить жоден: кольорів там чотири, білий кінь доповнює чорно-червоно-золотий колір німецького прапора. Та ж Нижня Саксонія: де можна отримати вичерпну інформацію з політичних тем? У земельному центрі політичної освіти, в місцевому відомстві з охорони порядку, в товаристві зі справ захисту прав споживача чи в церкві? Звісно, обираємо перший варіант. І переконуємося, що центр політичної освіти в даній федеральній землі з міркувань економії припинив своє існування в 2004 році…
У Північному Рейні-Вестфалії ставити собаку на облік пропонується у відомстві у справах здоров'я, відомстві з охорони порядку та реєстраційному бюро. Насправді за собак на Рейні відповідає податкове відомство. Та й міністра у справах культів там в уряді немає, хоча запитальник пропонує викреслити зі складу кабінету міністра закордонних справ.
Не до кінця опрацьовані не лише «регіональні» питання. Кого, на вашу думку, ви повинні на вимогу впустити до своєї квартири? Листоношу? Поліцейського? Представника церкви? Господаря будинку? Скільки не наводь варіантів – та нікого! Вторгнення на приватну (орендовану) територію без бажання однієї зі сторін є порушенням конституційного права на приватне життя. При спробі відповісти на деякі запитання помилка запрограмована.
Втім, і в решті анкета залишає бажати кращого. У тому, наприклад, відношенні, що могла б не обмежувати свою дію лише готовими до натуралізації іноземцями, а лягти в основу програми середніх шкіл. Адже лише 25% корінних мешканців, опитаних соціологічною службою Emnid, змогли скласти цей тест. До речі, кожен претендент на німецьке громадянство може сам заздалегідь спробувати зробити це, скориставшись, наприклад, порталом однієї з великих газет країни (наприклад, Süddeutsche Zeitung або Berliner Morgenpost), а також на сайті МВС: www.bmi.bund.de.
Участь у тесті коштує 25 євро. Тривалість – 60 хвилин. Складається він у «народних школах». Від обов'язку пройти Einbürgerungstest звільнені дівчата та юнаки молодші 16 років, ті, хто отримав середню освіту в ФРН, а також люди, не здатні брати участь в іспиті через похилий вік або хворобу (за пред'явленням лікарської довідки).
Володимир ФІЛІМОНОВ,
«Російська Німеччина».