Міжнародний тероризм для мене, слава богу, завжди був річчю досить абстрактною. Я знав: є таке зло поряд з лихоманкою Ебола, однак на моє життя він суттєвого впливу не мав. Ну, просили зняти взуття в аеропорту, тому що хтось додумався до можливості пронести вибухівку в підошві, і що з того? Якщо немає сумнівів у свіжості шкарпеток - нічого страшного в цій процедурі я не бачу. А от з недавнім обмеженням на провезення рідин у ручній поклажі проблеми виникли. Я, можна сказати, постраждав морально і матеріально.
Одна прекрасна німецька компанія запросила мене як журналіста на три дні до Греції для детального ознайомлення зі своєю новою продукцією. Оскільки на прямий рейс на той день усі квитки були розкуплені, летіти в Афіни довелося через Мюнхен.
Про що це говорило? Про те, що доведеться зіткнутися з новими правилами перевезення рідин в аеропортах ЄС. Здавати в багаж мені було особливо нічого, а на ручну поклажу тепер маса обмежень. Для початку я відмовився від ідеї взяти з собою гель для гоління у 200-грамовому балоні та стандартну пластикову пляшку води, якою зазвичай втамовую спрагу після прибуття. Це були самообмеження.
З дому вилетіли нормально, хоча тут я і не став купувати традиційну пляшку віскі. У Мюнхені, як я розумів, вона була б поза законом. Цю саму пляшку я придбав під час пересадки в Німеччині. «Джонні Вокера» упакували в пластиковий пакет, вклали чек, після чого тару заклеїли. Пересадка пройшла для мене без втрат, а ось мій приятель, з яким ми проходили в Мюнхені повторний спецконтроль, втратив прилетіли з ним з Москви зубну пасту та напіврідкий дезодорант. Він упакував їх у мішечок з напівпрозорої тканини, але офіцер зажадав або піти й купити в магазині спеціальний пластиковий мішок, або викинути все в стоячий неподалік «гарбідж» (думаю, що вміст цього сміттєвого кошика міг би вирішити на місяць санітарно-гігієнічні проблеми якогось райцентру). Злякавшись вдруге відстояти чергу на контролі, приятель все викинув. Моя паста не зацікавила нікого: мабуть, надто жалюгідний був цей вимучений майже до кінця тюбик. Як не дивно, незважаючи на всі суворості, паспорт при посадці на борт літака в Німеччині ніхто не перевірив - тільки посадковий талон. Але це так, до слова.
До Греції члени нашої журналістської групи зліталися різними шляхами. Коли ми зібралися разом в Афінах, виявилося, що втрата зубної пасти - ніщо порівняно з втратами одного з членів російської делегації. Пані - вона летіла до Афін через Франкфурт - змусили викинути практично всю косметику: косметичне молочко та інші баночки ємністю понад 100 мл. «Все одно захочуть - підірвуть!» - з серцем говорила жінка.
Але історія продовжувалася. На місці нам подарували по пляшці вина. У вині я розумію мало, але, судячи з індивідуального номера на етикетці, це було щось хороше й дороге. І ось настав момент збиратися назад. Здавати речі в багаж я не хотів: по-перше, шкода було витрачати час на його отримання після прильоту, по-друге, не було гарантії, що пляшка, що бовтається в сумці, доїхала б цілою і неушкодженою.
Крім того, залишалася непочатою пляшка віскі, придбана під час пересадки. І я не був упевнений, що її вдасться вивезти з собою: що для греків упаковка, запечатана три дні тому в Німеччині?! Скільки не допомагав мені товариш вийти зі складного становища, але до кінця осушити ємність ми не змогли. Залишилися якраз заповітні сто грамів. В аеропорту, ще до сканера, на попередньому перегляді багажу мені запропонували викинути пляшку з залишками. Викинути віскі?! У смітник?! А що ще з ним робити о восьмій ранку, коли організм здригається від однієї думки про запах спиртного?!
Тут же в аеропорту з'ясувалося: окремі учасники нашої групи все ж взяли подарункове вино з собою. Я подарував напій службовцям готелю, мої колеги - працівникам грецького спецконтролю. Вино не було куплене в duty free, а підкласти «ліву» пляшку в намертво запечатаний пакет з безмитного магазину не уявлялося можливим.
Висновок з цієї історії простий: хочете уникнути проблем при перельоті - залишайте на руках квиток і паспорт. Все інше краще здавати в багаж.
Сергей ШЕРСТЕННИКОВ.
«Имеешь право»