У власника багато турбот. Своєчасна поставка продовольства, податки, не завжди адекватний персонал, вічно ламається інвентар, бажання одного клієнта співати караоке, а іншого дивитися футбол – все це далеко не повний список дрібних похибок і великих проблем, який переслідує мене цілодобово, не залишаючи в спокої навіть під час сну. На все це необхідно звертати своєчасну увагу, інакше проблеми сплутуються в клубок, який точно не сховаєш під барну стійку. Однак жоден клубок з бідами не зрівняється з повною втратою репутації закладу. А ця доля мою «Джульєтту» спіткала раптово і без можливості вплинути на ситуацію.
Колись по телевізору йшов черговий випуск «Брейн-Рингу», під час якого команда правильно відповіла на запитання: «Як влада одного американського мегаполіса допомогла ЖД-структурі пережити кризу?». Мер просто наказав суттєво знизити вартість квитків, що спричинило збільшений пасажирський потік. Дивився я цей випуск у дитинстві, і, чомусь, запам'ятав саме це питання. А коли відкривав свій бар – вирішив, що ціни будуть на порядок нижчі, ніж у інших, аби клієнтів було більше.
Досить помилкова стратегія для ресторанного бізнесу. Роблячи акцент на кількості клієнтів, я упустив з уваги їх якість. Як людина, я не звик когось судити, а от як власник бару хочу сказати – найдешевші бари приваблюють людей з досить низькими фінансовими можливостями, соціальним статусом та рівнем культури. І мені б не було до цього жодної справи (чого лізти в чуже світогляд), якби не постійні бійки в закладі, приставання до офіціанток і переливаючийся на світлі шар розбитих чарок, келихів та пляшок, чимось нагадує невелику скарбницю Алі-Баби.
Від такого прояву клієнтського веселощів у мене була надзвукова плинність кадрів. Доходило навіть до того, що офіціантці, яка пропрацювала місяць, видавали спеціальну медаль «За сміливість». Ситуація стала критичною того вечора, коли один невгамовний клієнт вирішив спалити зал за допомогою серветок з туалету. На щастя, у нього нічого не вийшло; на жаль, його піротехнічний перфоманс зняли на відео і виклали на YouTube. Цей епізод вщент зруйнував репутацію закладу.
Вирішити проблему допоміг один знайомий психолог. Ця людина не може самостійно і цвяха забити, а в душевних тонкощах і нюансах розбирається феноменально. І за його порадою я організував «Дні старої пісні в Джульєтті». О шостій вечора, кожного третього дня, літні люди могли співати караоке і замовляти собі чай з печивом абсолютно безкоштовно. Як це стосується підвищення репутації? Та дуже просто.
По-перше, навіть затятий хуліган або піротехнічний маньяк поважає старість і поводиться як старанний школяр. А по-друге, бабусі – це винахідники сарафанного радіо. Єдина проблема полягала в придбанні караоке системи. Від традиційних музцентрів я відмовився, так як вони, немов женихи Клеопатри, часто не переживали ніч. А ось онлайн караоке виявилося кращим варіантом.
Після дотошного вивчення сервісів, зупинився на karaoke-club.pro, оскільки сайт має серйозну бібліотеку музики, і адміни не соромляться її поповнювати. Також на руку зіграла простота сайту – навіть недосвідчені офіціантки розбиралися в ньому за кілька хвилин. Ну і звісно, гроші. Зізнаюся, я й не знав раніше, що існують платні сервіси подібного роду, і поставився до ідеї скептично, однак, як кажуть «поки ти платиш – ти господар». Тим більше платити зручно, завдяки двом тарифним режимам: безлімітному і попісенному. Я випробував обидва варіанти, і кожен з них має свої переваги. А для бабусь, які проспівали все життя в ансамблях (а їх виявляється дуже багато), на сайті надані невеликі «зручності», такі як зміна тональності та можливість запису голосу.
Як кажуть, хочете вірте – хочете ні, а за чотири місяці мій бар було не впізнати. Бабусі заспокоювали надмірно збуджених відвідувачів краще за дільничного, а деякі дідусі розповідали такі історії про минулі подвиги, що навіть офіціантки забували про роботу. Звісно, моєму бару ще далеко до звання «зразковий» (навіть якби таке звання й було), але позитивні зрушення помітні. Моралі в історії немає, просто поділився досвідом, може кому й знадобиться.
PR