Головну ялинку Чехії традиційно встановлюють на Староміській площі в Празі
Втім, є ще один варіант розвитку подій: на вулиці +12, газони зелені, як у травні, цвітуть братки і здається, що вже цього року зими не буде. І ось тоді, щоб повернути з небес на землю і примирити з календарем, теж приходить на допомогу передріздвяна метушня.
Третього не дано: сніжне Різдво в Празі – неприпустима розкіш. Усі про нього мріють, але мало хто бачив.
При будь-якому з варіантів до головного свята року готуються вдумливо і довго, а от виходять із зимового загулу одним махом. Усі, крім російських туристів, яких і 10 січня не полишає відчуття, що все ще тільки починається.
11 листопада. Світловий день уже скоротився настільки, що потрібен допінг. Для когось ним служить перший сніг (за традицією його чекають саме в цей день – День святого Мартина), для когось молоде вино, урочисто відкорковане 11/11 о 11:11. Снігу зазвичай не буває (Мартин все частіше в'їжджає в чеські міста не на передбаченому легендою білому коні, а на якомусь іншому транспортному засобі), а от вина на ярмарках, у ресторанах та в магазинах вистачає на всіх.
20 листопада. ЗМІ обходить радісна звістка про те, що обрана майбутня головна ялинка країни. Дерево обміряли, сфотографували з усіх боків і перевірили на міцність, щоб виключити повторення трагедії, яка сталася кілька років тому, коли надто велике дерево не встояло в грудневий ураган і впало на туристів, які прогулювалися Староміською площею.
26 листопада. Під покровом ночі головна ялинка країни прибуває на Староміську площу, її встановлюють і починають прикрашати. У цей же час на інших празьких площах відкриваються ярмарки з вертепами, різдвяними феями, відьмами, солом'яними ангелами, розписаними вручну кулями і, звісно ж, глінтвейном.
28-29 листопада. «Раз, два, три – ялинко гори!» – продекламувавши щось подібне, празький градоначальник дає старт передріздвяному веселощам спочатку на Староміській, а потім на Вацлавській площі. Дружина президента працює снігуронькою на Празькому Граді. Біля скромної «президентської» ялинки, що причаїлася за собором Святого Віта, виставляють почесну варту.
5 грудня. Перше серйозне передріздвяне тренування. Цього дня – напередодні Дня святого Мікулаша (по-російськи – Миколи Чудотворця, який в англомовних країнах трансформувався у Санта-Клауса) – діти отримують подарунки. А дорослі згадують дитинство і веселяться в карнавальних костюмах, поки не набридне, адже Мікулаш – це ще й чеський «хеллоуїн». Місцевий Дід Мороз приходить у супроводі Чорта та Ангела, які допомагають вирішити, хто гідний подарунків, а хто покарання.
На вулиці виходять сотні «мікулашів» і «ангелів» і тисячі «чортів». Діти бояться, але перемагають страх, щоб отримати від казкових гостей льодяник або шоколадку. Дорослі п'ють глінтвейн (по-чеськи – сваржене вино, або сваржак) і закушують трдлом – святковою випічкою, брамборачками – картопляними коржами, відрізаним від цілого вепра коліном і вацлавськими ковбасками.
6 грудня. Відкриваються ялинкові базари. Можна купити живу ялинку – «стромечек» – на будь-який смак, і її навіть запакують спеціальною ялинкозакочувальною машиною, як валізу в аеропорту. Щоправда кажуть, покупців безсовісно обраховують, вимірюючи дерева не зверху вниз, а навскіс, але погонний метр у будь-якому разі коштує дешево.
7-22 грудня. У Празі, та й не тільки в Празі, ярмарки набирають силу. Хіт продажів – пряникові будиночки, у яких один недолік: їх шкода їсти. Для посилення святкового настрою гостей базарів залучають до роботи над різдвяною атрибутикою: виробництву свічок, прикрашанню тих самих пряників тощо. Якщо на цей час сваржак уже набрид, можна переключатися на грог або пунш.
На ярмарки, до речі, не варто приходити у світлому одязі: не обіллєте ви – обіллють вас. Якщо ж ні пунш, ні грог немилі, можна поїхати, наприклад, у Пльзень: там усі передріздвяні гуляння мають явний пивний присмак, а в один із вихідних можна виграти річний запас пінного напою, вгадавши, скільки лампочок прикрашають міську ялинку.
20 грудня. На площах і просто на тротуарах з'являються величезні діжки, у яких вирують коропи розміром із середнього порося. Без коропа (по-чеськи – капра), за ідеєю, не обходиться жодне різдвяне застілля.
Щоправда, в останні роки риби часто виконують роль не традиційної страви, а компаньйонів: пару днів плавають у ванні та їдять хлібний м'якуш, а заповітний вечір проводять у стоячому серед інших страв тазу з водою. Потім риб відпускають у Влтаву. Рідкісний вирощений у неволі короп може оцінити такий душевний порив, зате рибалкам та річковим хижакам роздолля.
Магазини переходять на посилений режим роботи: подарунки можна купити до півночі, а частування цілодобово.
24 грудня. Прибувають туристи, спокушені «Різдвом у Празі ТМ». Горе тим, хто прилетів на три дні: невдовзі після полудня всі ярмарки закриваються (більшість більше вже не відкриється), працівники сфери обслуговування, рік працювавши без вихідних, зриваються з насиджених місць. Дехто цього вечора вирушає на різдвяні меси, інші просто додому, де чекає короп, живий або смажений, картопляний салат і друга партія подарунків, принесених цього разу немовлям Ісусом.
Наступного дня не працює нічого, через день – майже нічого. Втім, із кожного «нічого» є свої винятки – центральні клуби та ресторани з московськими цінами та магазини іммігрантів, для яких католицьке Різдво відрізняється від інших днів лише можливістю заробити більше.
25 грудня розбиваються вщент мрії росіян, які сподівалися на безкоштовні ялинки: ялинкові базари зникли, ніби їх і не було.
31 грудня. У чехів попереду всього пара вихідних, але це не відвертає їх від того, щоб зустріти Новий рік (по-місцевому – Сильвестр) з розмахом – ностальгічним телебаченням з самого ранку, вуличними концертами, шампанським і феєрверками. Артобстріл на Вацлавській та Старомістській площах починається з боєм годинника (замість курантів новорічним фетишем виступають астрономічні годинники орлой) і закінчується разом із запасами піротехніки. Оператори місцевого ТВ прагнуть залізти вище, щоб зняти це безчинство, і згинаються в три погибелі, щоб їх не підстрелили.
Коли стає тихіше, інтернаціональні учасники святкувань кидаються вітати знайомих та перших зустрічних, навкруги все димиться, під ногами валяються пляшки та пластикові стаканчики, що викликає серйозні побоювання за збереження міста. Але вже до полудня 1 січня від святкових завалів залишаються жалюгідні рештки: комунальні служби не дрімають.
2 січня – 10 січня. Більшість ярмарок вже закрилися, але найбільші раніше працювали до 3 січня, а цього року, можливо, протримаються до 10-го – на втіху російських туристів, які дивувалися «як же можна відзначити Новий рік за один день?»
Все просто: треба раніше починати, бажано в листопаді, тоді 3 січня можна повертатися до роботи зі спокійною совістю. Адже день, нарешті, почав подовжуватися, а від святкового освітлення вже рябить в очах.
Олександр КИРИЧЕНКО,
головний редактор російськомовного
інтернет-видання про Чехію Utro.cz.