Тут треба розрізняти суть справи, якою є передбачене законом або іншими приписами право на проживання в Німеччині. Мати таке право – важливий крок до успіху. Другим компонентом є формально-технічна процедура: правила подання заяви, формуляри, докази, компетентні інстанції та інша бюрократія. Не можна недооцінювати формальний бік справи, через формально-юридичні обставини можуть зазнати невдачі цілком перспективні випадки, коли «право маю, але реалізувати його не можу».
Базовий принцип зобов'язує іноземця клопотати про видачу права на проживання в Німеччині через німецьке дипломатичне представництво в країні проживання. ФРН, як і інші держави, зацікавлена в контролі кордонів і виборі іноземців, яким країна дозволяє проживати на своїй території та користуватися благами такого проживання. Відомство у справах іноземців не хоче бачити у себе незваних іноземців, які в'їхали в країну за гостьовими, діловими та туристичними візами, часто виданими однією з країн Шенгенського простору. Дуже часто такі іноземці замість огляду німецьких пам'яток починають шукати підстави для того, щоб залишитися проживати в Німеччині. У таких випадках відомство посилається на стандартний шлях подання заяви через німецьке дипломатичне представництво і радить іноземцю повернутися на батьківщину.
Але зазвичай у кожному правилі є винятки (часто досить численні). Назву деякі з них, хоча список цей не буде вичерпним, адже завжди можна знайти рішення відповідно до сформованих індивідуальних обставин.
Звертатися до відомства у справах іноземців можуть іноземці, які вже на якихось підставах проживають у Німеччині та бажають змінити свій статус. Наприклад, студентка берлінського університету, громадянка Казахстану Ольга Б. уклала шлюб із громадянином Німеччини, і тепер бажає змінити свій статус проживання зі студентської візи на візу возз'єднання сім'ї. Звісно, їй не потрібно буде виїжджати для цього до Казахстану, щоб звертатися до німецького посольства в Астані.
У ряді випадків від звернення через німецьке дипломатичне представництво звільнені громадяни країн, які мають право безвізового в'їзду до Німеччини, наприклад, громадяни Ізраїлю. Часто можна в'їхати до Німеччини з Ізраїлю і на місці звернутися до німецьких відомств для врегулювання своїх справ. Громадяни всіх країн СНД підлягають візовому примусу.
Німецькі правила про правовідносини іноземців дозволяють звертатися до компетентних відомств і туристам з короткостроковими візами, якщо після прибуття на територію Німеччини у них виникли нові обставини. Які обставини? Найчастіше це намір укласти шлюб або захворювання. Наприклад, Тетяна Петрова приїхала на три місяці до Німеччини в гості до своєї дорослої, сімейної доньки. Незадовго до запланованого повернення вона тяжко захворіла і не може своєчасно виїхати з Німеччини. Тут Т. Петрова повинна звернутися за продовженням візи до німецького відомства у справах іноземців.
Або, наприклад, Тетяна Петрова познайомилася з громадянином Німеччини Миколою Вагнером, після недовгого спілкування обидва зрозуміли, що люблять одне одного, і вирішили негайно вступити в шлюб. Обидва швидко представили папери, необхідні для реєстрації шлюбу, подали заяву до німецького РАЦСу, і за два дні до закінчення візи справді уклали шлюб. Такі обставини допускають вирішення всіх візових питань через місцеві німецькі відомства на території Німеччини.
Якщо ж Тетяна Петрова вступила в шлюб із Миколою Вагнером у себе на батьківщині, наприклад, в Іркутську, то вона не може за туристичною візою прилетіти до Німеччини, показати російське свідоцтво про укладення шлюбу та вимагати посвідку на проживання з чоловіком на території ФРН. Із заявою про возз'єднання сім'ї Т. Петровій доведеться звертатися до німецького генконсульства в Єкатеринбурзі.
Раніше широко застосовувалася модель так званого «данського шлюбу». Полегшені правила укладення шлюбу, особливо з іноземцями з далекого зарубіжжя, зробили Данію відомою країною шлюбного туризму. Співробітники прикордонних данських РАЦСів зазвичай добре говорять по-німецьки та швидко, без зайвої бюрократії оформляють укладення шлюбу між резидентом Німеччини та іноземцем. Для цього іноземець навіть не повинен відвідувати Німеччину, достатньо було в'їхати до Данії з шенгенською візою.
«Данські шлюби» цілком легальні та дієві, адже країни Євросоюзу зобов'язалися взаємно визнавати документи кожного члена ЄС. Після укладення шлюбу подружня пара зверталася до відомств у справах іноземців за дозволом для іноземного чоловіка проживати в Німеччині. Відомства у справах іноземців були, м'яко кажучи, незадоволені несподіваними, досить численними появами у них на порозі громадян Німеччини з новоспеченою іноземною дружиною на буксирі.
В результаті кілька років тому Федеральний адміністративний суд значно скоротив потік до отримання візи через «данський шлюб» без виїзду іноземного чоловіка на батьківщину. Тепер «данський шлюб» функціонує для резидентів Німеччини, які мають намір укласти шлюб за полегшеною процедурою. Іноземні резиденти в деяких випадках можуть і сьогодні скористатися варіантом «данського шлюбу».
Т. ПУЭ, німецький адвокат.