Багатометровий паркан, що відділяє біженців від Європи
Швеція: найвідкритіша для мігрантів
Політику Швеції щодо біженців, порівняно з іншими країнами ЄС, можна назвати досить відкритою. Якщо враховувати населення Швеції (9,6 мільйона осіб) і кількість біженців, яких вона приймає, то країна опиняється на найвищому рядку в рейтингу європейських країн. Після Німеччини це країна, куди прагне потрапити найбільше мігрантів. У 2014 році там подали прохання про надання притулку 81 300 осіб; 30 600 прохань того ж року були схвалені.
Найбільше шансів на отримання офіційного статусу біженця у Швеції – у прохачів із Сирії. Що стосується зовнішньої політики, то шведський уряд уже давно закликає до більш рівномірного та справедливого розподілу біженців по всіх країнах Євросоюзу.
Головна ідея, прийнята у Швеції, – це якомога швидше надати переселенцям доступ до місцевого ринку праці та інтегрувати їх. Допомогти в цьому можуть спеціальні мовні курси, уроки країнознавства, орієнтовані на подальшу трудову діяльність курси та стажування.
Однак, незважаючи на таку активну роботу, Швеція вже перестає справлятися з проблемами. Брак житла, надмірне навантаження на невеликі громади, безробіття серед мігрантів, – причому чим більше політики намагаються інтегрувати біженців, тим серйознішим стає розкол у шведському суспільстві. А це своєю чергою позначиться і на результатах виборів: згідно з останніми опитуваннями правопопулістську, критично налаштовану щодо мігрантів партію «Шведські демократи», підтримують уже близько 20 відсотків населення.
Нідерланди: найжорсткіша міграційна політика Європи
Незважаючи на серйозну критику з боку активістів у боротьбі за права людини, наприклад, з Human Rights Watch, у 2010 році в Нідерландах було прийнято найжорсткіше законодавство в ЄС у сфері надання політичного притулку. З трьох прохань про притулок у Нідерландах відхиляється щонайменше два. Після цього біженцям дається 28 днів на те, щоб покинути країну.
Біженці, які очікують на прийняття рішення, забезпечуються лише найнеобхіднішим: між собою голландці називають це – тільки «ліжко, ванна і хліб». Після ночівлі в одному з притулків та сніданку біженці повинні повертатися на вулиці. Якщо ж хтось, незважаючи на такі умови, не бажає повертатися на батьківщину, то він втрачає право на отримання і такої мінімальної підтримки, залишається без даху над головою та харчування.
Часто німецькі суди приймають рішення не висилати назад до Нідерландів біженців, які нелегально перетнули кордон Німеччини, оскільки там їм загрожує стати бездомними. Подібна практика діє і щодо Італії чи Греції.
Особливо жорстко Нідерланди поводяться з сомалійцями: це перша країна Євросоюзу, яка з 2013 року депортує біженців назад до Сомалі. Незважаючи на це, до Нідерландів прибуває все більше біженців. На кінець липня поточного року до країни прибуло вже 26 тисяч осіб – більше, ніж за весь 2014 рік. Більша частина з них – це біженці з Сирії та Еритреї.
Австрія: бажана альпійська республіка
Австрія – по відношенню до її населення, яке на сьогодні становить 8,4 мільйона осіб, – одна з найпопулярніших країн серед мігрантів, які тікають до Європи. За першу половину 2015 року в цій країні було подано 27 тисяч прохань про надання притулку. Це втричі перевищує кількість прохань, поданих за той самий період минулого року. Більша частина біженців прибуває до Австрії з Сирії, Афганістану та Іраку.
Через різке зростання кількості біженців Австрія стикається з новими проблемами: тема біженців стає політичною. У майбутньому австрійський уряд планує, змінивши конституцію, за необхідності примушувати федеральні землі та громади приймати нових біженців. У деяких землях подібні плани викликають опір і навіть протести під ксенофобськими гаслами. Що грає на руку, наприклад, правим популістам з Австрійської партії свободи. У відповідь по всій Австрії люди об'єднуються, щоб підтримати біженців.
Міністерство внутрішніх справ шукає приватні квартири, власники яких готові розмістити там тих, хто очікує рішення про надання притулку. Невеликі австрійські громади перебудовують пансіонати та готелі в центри для розміщення біженців. Волонтери організовують безкоштовні мовні курси.
Польща: будь ласка, тільки християни
Україна, Росія, Таджикистан – в основному саме з цих країн прибувають до Польщі ті, хто шукає політичного притулку. У 2014 році прохання подали 8020 осіб – це набагато менше, ніж роком раніше. Майже половина всіх біженців – громадяни Росії, більша їх частина (91 відсоток) – з Чечні. Однак у підсумку лише 325 росіян отримали у 2014 році притулок у Польщі. Понад чверть біженців – українські громадяни; всього до Польщі втекли з України минулого року 2200 осіб.
Умови, з якими стикаються біженці в Польщі, регулярно критикуються правозахисниками. Незважаючи на те, що кожному з них надається дах над головою, більша частина центрів прийому біженців розташована у віддалених районах, у колишніх військових частинах або санаторіях. Таким чином, у мігрантів практично відсутня можливість контакту з місцевими жителями, вважають активісти.
У польському суспільстві тема біженців також викликає гострі суперечки: після того, як країна оголосила про рішення допомогти Греції та Італії, прийнявши 2000 біженців, у Польщі пройшло кілька протестних мітингів, організованих націоналістичними об'єднаннями. Однак не лише радикальні націоналісти сповнені упереджень: згідно з останніми опитуваннями, 70 відсотків поляків вважають, що не слід приймати біженців з ісламських чи африканських країн. Водночас вони нічого не мають проти християнських біженців із Сирії.
Іспанія: більше не «ворота до Європи»
Ще нещодавно безліч мігрантів штурмом намагалися потрапити до іспанських міст-анклавів у Північній Африці – Сеути та Мелільї, щоб звідти перебратися далі до Європи. Однак ось уже майже три місяці Іспанія перестала бути популярними «воротами в Європу» для мігрантів і біженців. За даними Європейського агентства прикордонної охорони Frontex, у 2014 році на іспанську територію нелегально проникли 7800 осіб – зовсім небагато, якщо порівняти з даними 2006 року, коли на території Іспанії налічувалося 39 тисяч нелегалів.
МЗС Іспанії стверджує, що це – результат спільної роботи з прикордонною службою Марокко. Крім того, Іспанія уклала угоди про висилку нелегалів з такими країнами, як Сенегал, Мавританія та Нігерія, що, на думку МЗС, зупиняє багатьох мігрантів від спроб потрапити на іспанську територію.
Наразі наймасовіші потоки біженців йдуть із кризових регіонів, таких як Сирія чи Ірак, через східну частину Середземного моря або через Балкани. Тому зараз Іспанія опинилася осторонь основних міграційних маршрутів.
На відміну від Німеччини, нелегальне перебування на території країни вважається в Іспанії не кримінальним злочином, а адміністративним правопорушенням. У центрі первинного прийому біженців мігранти не можуть перебувати понад 60 днів. Якщо ж у результаті перевірки з'ясовується, що нелегальний мігрант до прибуття в Іспанію вже перебував в іншій країні ЄС, то, згідно з регламентом «Дублін III», його висилають для подання прохання про надання притулку назад у ту країну, через яку він в'їхав на територію Євросоюзу.