Мартин Розумек
Як повідомляє «Радио Прага», в період війни в Югославії та косовської кризи організація допомагала тим, хто рятував своє життя, залишаючи Балкани, тепер займається проблемами біженців із Сирії, Іраку, Афганістану, відвідуючи міграційні табори на території республіки, надаючи їм юридичну та іншу допомогу. «Міграційний кризис без мігрантів» – так Мартин Розумек оцінює ситуацію з біженцями з Північної Африки та Близького Сходу в Чехії, не уникнула міграційних страхів, що наростають сьогодні в багатьох країнах Євросоюзу. На території Чеської Республіки вихідців із цих регіонів практично немає.
– Ви стикаєтеся і з біженцями з країн колишнього Радянського Союзу. Ймовірно, найчастіше це вимушені переселенці з України?
– Українці – найчисленніша з проживаючих у Чехії груп іноземців, їх налічується близько 100 тисяч. При цьому не можна сказати, що їх кількість суттєво виросла, оскільки з України потрапити сюди достатньо складно. Через систему Visa Point дуже важко отримати будь-яку візу – студентську, підприємницьку або робочу. Дещо покращилася ситуація при отриманні статусу біженця українцями, які потрапили сюди зі сходу України, де продовжується військовий конфлікт. Деякі з них намагаються отримати не статус біженця, а «візу толерантності».
Чеська Республіка часто йде назустріч людям, які тікають із регіонів, зачеплених збройним конфліктом. Кілька людей отримали статус біженця, а число тих, яким минулого року була надана міжнародна захист, становить уже десятки людей. Набагато більше – близько 800 осіб – отримали «візу толерантності».
– Що означає термін vízum strpění – «віза толерантності»?
– Ця віза надається тоді, коли людина з незалежних від неї причин не може повернутися на батьківщину. Це може бути збройний конфлікт або серйозні проблеми зі здоров'ям. Чеські державні органи достатньо часто йдуть назустріч українцям із регіонів, охоплених збройним конфліктом, – тобто вони визнають, що повернення туди становить для них небезпеку.
– Як відбувається надання цього статусу?
– Держава визнає, що людина, яка проживає на території, де триває збройний конфлікт, стикається з серйозними проблемами і тому може деякий час залишатися в Чехії, отримавши «візу толерантності». І цей вид візи, і статус міжнародного захисту мають обмежений термін дії. Захист – від року до трьох років, а «віза толерантності», як правило, буває спочатку короткостроковою, а потім на більш тривалий термін, навіть на рік. Так що тут чеські органи йдуть людям назустріч.
– Яку підтримку надає Чехія людям, які отримали цей вид захисту?
– Ті, хто подав прохання на отримання статусу біженця, можуть перебувати в центрах для біженців, але перші шість місяців не мають права працювати. Так що і з цієї точки зору українці не надто зацікавлені в тому, щоб його домагатися. Підтримка з боку держави людям, які отримали тут захист, мінімальна, можна сказати, практично нульова. Однак оскільки в Чехії дуже низьке безробіття, більшість цих людей достатньо просто знаходить роботу. Звичайно, залишаються такі проблеми як дискримінація на ринку праці: часто українці стикаються з експлуатацією, не отримують повноцінного трудового контракту, працюють на когось або працюють нелегально. Тобто робітники з України тут часто використовуються як дешева робоча сила, поставлена в свідомо невигідні умови.
– Зараз у Чехії на державному рівні здійснюється програма із залучення трудових ресурсів з України. Можливо, це змінить становище цих людей на краще?
– Там не є визначальним фактором, біженець ця людина чи ні. В офіційно затвердженій частині проекту йдеться про 500 висококваліфікованих спеціалістів. Серед них є і біженці, але їм не потрібно запитувати тут цей статус – вони можуть подати заяву на отримання робочої візи, яка їм надається в рамках програми. При цьому друга частина проекту, яка передбачає доставити сюди додатково 3000 менш кваліфікованих працівників, ще не була офіційно затверджена. Ця програма зіткнулася з опором профспілок, які вважають, що поява цих іноземців занизить вартість праці.
Думаю, однако, що цей проект також буде реалізовано з об'єктивних причин, тому що в Чехії низьке безробіття, і робочі руки потрібні в багатьох областях, а не тільки там, де потрібна висока кваліфікація. Нам не вистачає водіїв автобусів, вантажівок, цілого ряду робітничих професій – зварників і т.д., так що, думаю, цю програму теж необхідно здійснити.
– Ви згадували, що стикалися з біженцями і з Росії. Хто ці люди, які намагаються знайти в Чехії притулок?
– З Росії статус біженця хочуть тут отримати ті, хто виявився неугодним режиму. Наприклад, пан Воротников з арт-групи «Война», який, можливо, теж подасть таке прохання. Ще можу навести приклад, не називаючи імен: нещодавно ми успішно допомогли одній російській сім'ї, тому що вони провели акцію, присвячену окупації Чехословаччини 1968 року. Таких людей не дуже багато, але, думаю, журналісти та різні громадські активісти можуть у нас отримувати притулок, тому що в сьогоднішній Росії виступати проти режиму Путіна – великий ризик. Юридична система в Росії необ'єктивна, а суди аж ніяк не можна назвати незалежними, так що в Європі багато людей з Росії, які мають повне право на отримання статусу біженця.
Уже не перший рік Росія належить до країн, які на нашому жаргоні ми називаємо «найбільшими виробниками біженців», оскільки звідти масово виїжджають люди, і дуже часто у них для цього є причини. І ці причини полягають не лише в тому, що хтось хоче заволодіти їхнім майном, але й у тому, що вони, наприклад, не подобаються режиму, а закони на батьківщині в їхніх випадках взагалі не працюють. Такі приклади є і серед біженців у Чеській Республіці. Росіян серед них небагато, але часто вони успішно отримують цей статус.
– Хто ще з числа громадян країн колишнього Союзу намагається знайти в Чехії притулок?
– Часто це білоруси, які отримують позитивну відповідь у зв’язку з тим, що в країні діє режим Лукашенка. Далі йдуть громадяни республік Середньої Азії, оскільки в цьому регіоні практично ніде не можна говорити про демократію. Тож сюди приїжджають узбеки, киргизи. Зараз до Польщі потрапило багато людей з Таджикистану, тому я очікую, що хтось із них з’явиться і в нас. Окремі люди потрапляють із таких країн як Вірменія, Грузія, Молдова. Іноді вони отримують гуманітарний притулок, частіше їм відмовляють.
Загалом, якщо на батьківщині заявника встановлено недемократичний режим, – наприклад, один і той самий правитель протягом багатьох років, що пригнічує опозицію, – то охочі знайти в Чехії притулок, наприклад, із країн Середньої Азії, часто його отримують.