Мої смутні здогади перейшли в глибоку переконаність уже тут, у Німеччині, коли один дідок, який зазвичай розносив слухачам нашої мовної школи рекламні листівки турфірм, одного дня раптом змовницьки попросив залишитися після занять у класі всіх чоловіків. І натякнув на те, що є непоганий бізнес. Зацікавленим «роботодавець» пояснив: «Робота — тільки для неодружених товаришів. Потрібно за 20 тис. євро вивезти з Харкова одну даму через фіктивний шлюб». Виходить, що не треба навіть шукати ювелірні магазини Харкова, оскільки потенційна наречена сама вирішує всі попутні питання. Я, як і деякі мої небагаті сокурсники, виявив ентузіазм і навіть виграв своєрідний гандикап, потихеньку пообіцявши дідові, що відстебну цілу тонну, якщо він наважиться мати матримоніальні справи саме зі мною.
«Вас турбують із фірми „Метеор“»...
У своєму журналістському (а в якому ще ви думали?) ентузіазмі та в тому, що залишив дідкові номер свого хенді, я розкаявся вже через добу. Саме за такий час у моєму житті з’явився якийсь Віктор Антонович, носій української говірки, який телефонував мало не щогодини й наполегливо вимагав зустрічі.
Втім, розмова, що відбулася з моїм контрагентом в одному з кельнських кабачків, виявилася і примітною, і корисною. Корисною — хоча б для того, щоб розповісти читачам канву укладання фіктивних шлюбів, які мій співрозмовник волів називати виключно «діловими».
До речі, зауважу, що представник зацікавленої сторони одразу перестрахувався від просто цікавих нероб: попросив узяти із собою закордонний паспорт із безстроковою візою, свідоцтво про реєстрацію за постійною адресою та загальногромадянський паспорт із відміткою про те, що я не перебуваю у шлюбі. Що ж, щодо останнього довелося пояснювати Віктору Антоновичу, що він, мовляв, перебуває в консульстві — для проставлення в ньому штампу про взяття на облік...
— Значить так. Тобі дуже пощастило, що ти вийшов саме на нас, — з місця в кар’єр починає мій «роботодавець». — По-перше, реальна вартість ділового шлюбу не перевищує зараз 10 тис. євро. По-друге, ми не пройдисвіти якісь, а солідна фірма, називаємося «Метеор» і укладаємо відповідний договір про надання послуг. Таким чином і ми, і ти уникаємо можливого кідалова.
— У мене два питання для початку, — перебиваю співрозмовника. — Чому в даному випадку сума вдвічі більша за звичайну, і який, власне, договір ви плануєте укласти — шлюбний, чи що?
Мій заповзятливий «Купідон», який має гроші в кишені замість лука в руці, іронії, схоже, не вловлює:
— Система така: укладаємо договір про надання інформаційних послуг, на твоє ім’я відкривається рахунок в офшорній зоні з можливістю отримання грошей у будь-який момент за кредитною карткою Visa. У договорі зазначено, що він вважається виконаним у той момент, коли «фірма „Метеор“ в особі її співробітника Никоненко А. Г. отримає від працівника офіційний документ, зареєстрований на ім’я Никоненко А. Г. у Відомстві у справах іноземців ФРН». Як ти розумієш, таким документом буде відмітка в паспорті громадянки Никоненко про її право на безстрокове проживання в Німеччині.
Повний кайф для «паровоза»: і нова дружина, і рахунок
— Протягом двох-трьох днів після підписання договору, — Віктор Антонович дістає зі спортивної сумки якісь папери й крутить ними перед моїм носом, — ти отримаєш 50-відсоткову передоплату, як у ньому і зазначено. А після того, як твоя «дружина», згадана Никоненко, влаштується в Німеччині, буде й остаточний розрахунок. У тому, що ми не блефуємо, зможеш переконатися практично одразу ж за системою телекардинг: ми дамо тобі пароль відкритого на твоє ім’я рахунку, припустимо, на Кайманових островах, ти зателефонуєш у банк і дізнаєшся, скільки на ньому лежить. Потім із твоєю карткою ми під’їдемо до будь-якого банкомата, і ти переконаєшся, що можеш зняти гроші.
— Добре, а з мого боку які гарантії? Припустімо, я підписую договір, забираю передоплату і — зникаю.
«Купідон» демонструє мені золотий оскал:
— Ну, це навряд чи. У договорі будуть стояти твої дані про прописку в Німеччині за конкретною адресою... Та ні, ніхто наїжджати на тебе не буде. Просто ось подивись-но уважніше...
Цього разу він демонструє мені договір повільніше. У тій його частині, яка стосується штрафних санкцій і форс-мажорних обставин. Щодо перших сказано, що «неналежне виконання працівником своїх обов’язків веде до розірвання з ним договору та повернення працівником отриманого ним завдатку з компенсацією моральної шкоди фірмі „Метеор“ у розмірах, обумовлених у додатку-1 до цього договору». Щодо форс-мажору зазначається, що «відмова офіційної влади Німеччини в письмовій формі про надання з їхнього боку необхідних документів на ім’я Никоненко А. Г. є достатньою підставою для припинення зобов’язань працівника стосовно фірми „Метеор“. У цьому разі працівникові виплачується грошова компенсація в розмірі, обумовленому в додатку-1 до цього договору».
— Як бачиш, — усміхається Віктор Антонович, — ніхто нікого не обдурить. У нашої фірми є вихід на російськомовних адвокатів, які, якщо ти задумаєш в ігри грати, просто засадять тебе в боргову яму. Ну а якщо німці визнають уже в Німеччині ваш шлюб фіктивним, тобі за труди все одно дещо залишиться.
Щоб читач трохи відпочив від словесної еквілібристики побаченого мною договору, поясню просто: того, хто хоче ухилитися від виконання обов'язків, «Метеор» юридично грамотно «ставить на лічильник» - хитругану, окрім відшкодування передоплати, доведеться виплачувати стовідсоткову моральну компенсацію до неї! З іншого боку, якщо фірма не впорається з належним оформленням ділового шлюбу, вона милостиво залишає «працівнику» 500 євро. Окрім оплати поїздки до Харкова та інших накладних витрат, звісно.
- Що ж, я подумаю, - підбиваю підсумок розмови з «Купідоном». - Погодься, це з наскоку не вирішується. Ви от тільки не сказали мені, з чим пов'язаний підвищений розмір гонорару? І, до речі, чому ваша фірма називається «Метеором»?
Шлюбний агент чомусь морщиться:
- Розумієш, з доморощеним харківським євреєм, звісно, все вигідніше. Але нашій клієнтці важлива швидкість, і вона за неї платить. Тобто «паровоз» ми могли б їй і на місці прикупити, але вона не хоче чекати, поки йому прийде виклик, поки то й се. Їй потрібен справжній «паровоз», з позначкою ПМП. Типу тебе.
- А щодо «Метеора», - шкіриться звідник, - то я не знаю. Звісно, краще б «Депо» фірму назвати. Адже ми чим, по суті, займаємось? Прилаштовуємо «паровозам» колеса, гроші тобто, щоб вони везли «пасажирів» у потрібному напрямку. Ту-ту-у, в Європу!
Пітерська епопея
Звісно, розмова з «метеорником» тривала трохи довше, ніж я повідав читачеві. Окрім іншого, я дізнався ще, що фірма Віктора Антоновича існує з 1995 року, обслуговує на місяць близько 10-12 «пасажирів» і «пасажирок», що щомісячний навар з кожного з них - за вирахуванням накладних - становить десь «чотири з половиною тонни з рила»: клієнт відстібає фірмі 16-17 тис. євро, з яких десять тисяч іде «паровозу», а ще від 1.500 до 2.500 становлять ті самі накладні.
Які саме? Ну, як пояснив мій візаві, і строки укладання шлюбів підштовхувати доводиться, і документи, що свідчать, що шлюб найсправжнісінький, для консульства грамотно стряпати потрібно. Віктор Антонович, до речі, особливо напирав на те, що його контора вже майже сім років працює зі шлюбами, але... без шлюбу: за цей час правоохоронні органи України встигли пересаджати щонайменше трьох конкурентів - «бо ті були лохами, замість того щоб брати «пасажирок» у штат фірми і грамотно працювати юридично, займалися просто підробкою документів».
Моя епопея з «Метеором» закінчилася тим, що я порвав із «роботодавцем», для чого довелося змінити номер телефону. Зате саму канву, ним викладену, я вирішив перевірити практикою, злітавши на тиждень у Пітер, щоб з'ясувати, чи є і в моєму місті попит на «паровозів».
Вчинив просто: намалював саморобний плакат «Вивезу на ПМП» і відправився до черги біля німецького генконсульства. Простояв там три години, поки на мене не звернув увагу місцевий «Метеор». Втім, для початку - обране з розмов із тими, хто звернув увагу на мою скромну пропозицію...
11 годин 23 хвилини. Випадкова перехожа Іра, 19 років, студентка: «Я б із задоволенням поїхала. Як, це коштує $10 тис.? А просто за кохання не піде?»
12 годин 08 хвилин. Літня жінка, що довго до мене придивлялася: «Я згодна заплатити ці гроші за шлюб із моєю донькою 28 років. Але де гарантія, що ви там її не продасте в публічний будинок або не вимагатимете спати з вами? Що, ви іншої орієнтації?! Тоді залиште телефон, я передзвоню».
12 годин 14 хвилин. Дівчина невизначеного віку з банкою «джин-тоніка» в руках: «Вибачте, а скільки коштує «прокататися на євреї»? Ха-ха-ха...»
12 годин 26 хвилин. Ольга Анатоліївна, 46 років: «Мені потрібен діловий шлюб для сестри. Ні, такими грошима ми не розпоряджаємося, але готові переписати на вас приватизовану кімнату в малолюдній комуналці. Тільки дарчу оформимо за підсумками надання ВНЖ».
13 годин 40 хвилин. Ілюха, хлопець «братковського» вигляду: «А бундесову наречену можеш організувати? Якщо зробиш швидко, плачу вдвічі».
14 годин 34 хвилини. Яскрава особа трохи за 40, що представилася Марією Вікторівною: «Скільки це коштує, мене принципово не цікавить. Я хочу перевести долари, що знецінюються, у євро і поїхати до Німеччини назавжди. Подзвоніть мені ввечері, призначимо зустріч, і ви мені все розкажете».
Як бачить читач, стихійний попит на відповідну послугу є не лише в Україні, а й у Петербурзі. Але найцікавіше, що цей попит і в другій столиці Росії деякі «бізнесмени» намагаються впорядкувати. Як я й казав, уже під самий кінець мого міні-розслідування до мене звернулися двоє представницьких чоловіків із пропозицією переговорити осторонь. Суть розмови зводилася до того, що цілком легальна фірма, яку вони представляють, готова платити по 10% від ставки за кожного нареченого чи наречену, знайдених мною в Німеччині для клієнтів моїх співрозмовників. От тільки ставку вони, не знаючи, що мені вже довелося поспілкуватися з їхнім українським «колегою», суттєво занизили: пресловуті 10 тис. євро. Без жодних надбавок за швидкість.
Як важко бути «паровозом»
Не секрет, що деякі «паровози» та «паровозихи» під дзвінкий стукіт коліс уже пройшли шлях, запропонований автору шлюбними вербувальниками. Не секрет також, що в деяких самотніх іммігрантів, можливо, загорілися очі, щойно вони побачили суму, пропоновану спритними майстрами псевдо-матримоніальних справ «практично ні за що». Ентузіастам мені хотілося б сказати ось що: навіть якщо залишити осторонь моральний аспект проблеми, навіть якщо не замислюватися про нелегальність цієї операції з погляду законодавства Німеччини, все одно діловий шлюб на повірку виявляється вигідним тільки фірмам-посередникам, які перебувають на цьому ринку послуг. У «паровоза», який хоче отримати легкі гроші (втім, як і в «пасажира»), витрат буде значно більше, ніж прибутку. Ось лише кілька аспектів проблеми, які потрібно мати на увазі.
Будь-які діти, народжені під час шлюбу, вважаються тут шлюбними дітьми. Відповідно, фіктивний чоловік буде відповідати за них і морально, і матеріально незалежно від того, від кого і коли завагітніла дружина. У берлінському суді розглядався подібний прецедент, і «паровозу»-лоху не допоміг навіть тест на встановлення батьківства. Варіантів у такому разі залишається небагато: або починати реально жити зі своєю фіктивною дружиною, або платити аліменти.
У будь-якому разі в Німеччині люди довічно відповідають за своїх колишніх подружжів. Іншими словами: навіть благополучно розірвавши вигідний шлюб, у «паровоза» є всі можливості до кінця днів своїх утримувати «пасажира». Такий приклад: «паровоз» отримав добре оплачувану роботу, в той час як колишня фіктивна дружина роботи не має. Соціаламт її утримуватиме? Та ні, перш ніж оформити соціальну допомогу, соціаламт поцікавиться, якими коштами володіє колишній чоловік. З усіма звідси наслідками.
Без жодних варіантів «паровозу» не можна виключити можливості й розплати за борги колишнього подружжя, якщо той раптом помре або просто поїде. У такому разі той, хто позарився на суму в 10 тис. євро, довічно буде розплачуватися з боржниками чужої йому людини.
«Принади» фіктивного життя можна перелічувати до нескінченності, але, думається, і названих цілком достатньо для єдино правильних висновків.
Коли я поцікавився і в харківського, і в пітерських «метеорщиків», чи в курсі вони подібних проблем, то у відповідь почув практично одне й те саме цинічне: «Якщо такий розумний, не будь «паровозом» сам, а роби ними інших!»...