В Ізраїлі дівчата захищають батьківщину нарівні з чоловіками
Чомусь кільця в носиках (як і браслети на ніжках) носять дівчата явно європейської зовнішності, мабуть, вважаючи, що це наближає їх до східного колориту. Расизму в нас, слава Богу, поки немає, і серце та око ізраїльтянина радіє і ефіопським ланям кольору гранульованої кави, і ніжно-вершковим єменкам (і хоча навіть на око видно, яка в них гладка та ніжна шкіра, але так хочеться помацати), і мармурово-білим рудим з веснянками ашкеназочкам.
Братіє і дружино! Котрою з цих дівчат червоних мені, рабу божому, полоненим бути? Майже цілий рік у нас ходять у сандалях, і тому ніжкам приділяється особлива увага. На пальчик ноги надівається колечко, нігтики фарбуються в найекзотичніші кольори. Вже не знаю, які думки приходили в голову Набокову під час написання «Лоліти», але те, що, вибач Господи, тринадцятирічні місцеві принцеси цілком готові для всіх радощів кохання, видно по їхніх ходах та грації. Недарма в нас, євреїв, дівчат видавали заміж у 12 років.
Очі... ні, тут мій комп'ютер безсилий... Очі більшою частиною великі та карі, бувають зеленуваті. Волосся у більшості ізраїльтянок чорне як смола, а у вихідок з країн Сходу, особливо у єменок, в'ється в дрібні кучері. Взагалі єменка («тейманія» – слово яке, нагадує пінку з топленого молока) у нас – синонім східної красуні. Єменська дівчина має пружну східну ходу – адже сотні поколінь їхніх матерів тягали важкості на голові, через що постава набувається вроджена. (Ні, все ж таки правий був академік Трохим Лисенко – набуті ознаки де-не-де в нас, євреїв, часом успадковуються). Єменка – це довгі ноги, довга шия, довгі пухнасті вії, густі брови врозліт, величезні карі видовжені очі, посаджені дещо навскіс, що надає обличчю колориту таємничого Сходу... Тримайте мене, я за себе не ручаюся. Ах, єменки... Типовим прикладом єменки була наша чудова співачка Офра Хаза.
Втім, треба бути чесним – і серед арабських молоденьких дівчат трапляються прелюбопитні екземплярчики. А от красивих арабських жінок я бачив тільки по телебаченню. І, до речі, всі вони – досить огрядні дами. Худеньких дикторок арабського телебачення мені бачити не довелося. Недарма арабський епітет – «місяцелика» – тобто обличчя як повний місяць. А для танцю живота – давньої версії стриптизу – потрібен насправді живіт. І чим більше, тим краще.
Але в наших палестинах арабські жінки якісь сіренькі – біла хустка, застебнута під підборіддям, плаття до п'ят у всіх одного гладкого крою без жодних прикрас, ніякої косметики, гладка зачіска, очі опущені і хвилювання в них ніякого. При таких дружинах зрозуміло, що араби заводяться від танцю живота значно більше, ніж ми від стриптизу.
Ну, а тепер повернемося все ж таки до соплемінниць. Ніжки їхні ні з чим іншим не порівняти, хіба що з ювелірними індійськими виробами – срібло з рубінами – які в Москві в «Ганзі» продавалися. Стопи молодих наших дівчат більшою частиною – пухкенькі як у немовляти, що лише підкреслюють тонкі ремінці босоніжок. Пальчик великий – чіткої акуратної п'ятикутної форми, та й інші нічим не поступаються – рожевенькі, кругленькі, з ідеально обрізаними нігтиками. Господи, та на цьому не ходити, а в музеї природи виставляти, щоб люди бачили – до чого досконалий промисел Божий. В дитинстві я мріяв прочитати всі книги, приїхавши до Ізраїлю – перепробувати всю їжу в супері та на базарі, а мій товариш досі не полишає ідеї покохати всіх жінок...
Ось вона пливе в натовпі, облизуючи язичком морозиво (як ще ортодокси не додумалися заборонити продавати їм морозиво?), ні на кого ніби й уваги не звертає, щебече по пелефону, розглядає вітрини та себе в них, нікого не боїться – хто її скривдить? Ось вона – наочний і переконливий результат діяльності Герцля, і немає в ній і тіні собачого виразу в очах, за яким ми безпомилково визначали євреїв на минулій батьківщині.
Мар'ян БЕЛЕНЬКИЙ,
Єрусалим, Ізраїль.
Спеціально для «Заграниці».