Італійці рідко проявляють подібну одностайність: близько 95% громадян республіки, згідно з соціологічними опитуваннями, вважають новий закон обурливим. Навіть мати одного з арештантів, який тепер має вийти на волю, обурена. У відповідь на пропозицію телерепортерів каналу RAI обійняти блудного сина Філіуса, який протягом 30 років сидів у в'язницях то за крадіжки, то за торгівлю наркотиками, 68-річна мешканка Рима зі сльозами на очах заявила: «Раз уряд його випустив – хай тепер забезпечує мене охороною. А то я сама себе вб'ю, перш ніж до мене добереться це чудовисько».
15 тис. злодіїв, бандитів, хуліганів, убивць і ґвалтівників бурхливо радіють закону про зняття судимостей. Тільки в Мілані на волю виходять 358 учасників різних пограбувань. Закон передбачає «скорочення» тюремних термінів до трьох років майже для всіх, хто був засуджений до травня 2006 року. Виняток становлять лише громадяни, які виявилися замішаними у справах мафії, терористичну діяльність, злочини педофілів та відмивання грошей.
Уряд заявляє, що закон був прийнятий з гуманітарних міркувань: мовляв, таким чином розвантажуються донельзя переповнені дві сотні тюрем, і ті, хто в них залишиться, зможуть сидіти якщо не з комфортом, то хоча б у людських умовах. На даний момент на 45 тис. місць в італійських пенітенціарних закладах припадає 60 тис. «зеків», і італійські суди змушені затягувати винесення вироків, оскільки засуджених стає просто нікуди саджати.
Для простих італійців ці аргументи не є особливо переконливими. Зрештою, кажуть вони, в'язниця – не санаторій. Крім того, багато журналістів і навіть прокурорів в Італії висловлюють підозри, що за прийняттям закону стоять дещо інші міркування, які не прозвучали в офіційній версії влади. Річ у тім, що закон стосується також справ, які ведуться щодо корупційних та економічних злочинів. Тож від нього виграють, наприклад, менеджери деяких фірм, які обманювали своїх вкладників, а також керівники футбольних клубів, які виявилися замішаними у скандалах із «договірними» матчами.
Працівники італійської прокуратури вважають, що якщо вже уряду так хотілося допомогти друзям-фінансистам і футбольним босам, можна було просто оголосити приурочену до якогось офіційного приводу амністію. Це давня традиція, вона просто «стирає» з лиця землі деякі злочини та розвантажує не лише в'язниці, а й суди, в яких слухання за подібними прецедентами затягується часом на строк до десяти років. Згідно з новим законом, засуджений злочинець все одно вважається злочинцем – просто йому не треба більше сидіти у в'язниці. А це означає, що вся робота слідчих, прокурорів і суддів має бути виконана.
«Нам доведеться вести розслідування, проводити тривалі та дороговартісні процеси. А якщо суддя, зрештою, засудить обвинуваченого на термін менший, ніж три роки, значить, вся робота пішла коту під хвіст», - скаржаться поліцейські. Крім того, зауважують вони, на волю тепер вийде безліч дрібних мафіозі, засуджених за насильницькі злочини, і мафія отримає назад свою «армію». Та й деяких великих мафіозних ватажків поліція, зневірившись упіймати на великих злочинах, відправляє до в'язниці за дрібніші – хоч ненадовго. Тепер і це не вийде. Італія ризикує перетворитися на кримінальний рай.
Слідчі попереджають уряд ще про один негативний аспект нового закону: все більше законослухняних громадян, розчарувавшись у здатності служб охорони правопорядку захистити їх, виявляються готовими вжити власних заходів безпеки, аж до «судів Лінча» та «стрільби за підозрою». «Якщо держава капітулює, нам доведеться взятися за зброю», - погрожує в інтерв'ю газеті Corierre della sera підприємець Данте Нардіні, пограбований минулого року у власній віллі неподалік від Венеції. Він дізнався, що нападники на нього бандити тепер будуть відпущені на волю.
Для «доморощеної юстиції» вже дуже скоро може представитися безліч приводів. Не встигли перші ув'язнені покинути стіни італійських тюрем, як деякі з них знову встигли порушити закон: один спробував прямо з порога вбити власну дружину, інший зламав касу в піцерії, а ще двоє побили до втрати свідомості поліцейського, напавши на нього ззаду в надії заволодіти табельним пістолетом. Втім, якщо суддя не визнає ці злочини достатньо вагомими, щоб дати за них більше трьох років, то до в'язниці повертатися їм не доведеться.
Борис АЛЬТНЕР.
Росбалт