Після приходу до влади Соціалістичної партії в березні 2004 року в Іспанії почалася справжня соціально-правова революція. Навесні 2005 року амністували нелегальних іммігрантів. Це близько 600 тис. іноземців, у тому числі 35 тис. тих, хто приїхав із республік колишнього СРСР. Потім парламент ухвалив закон про легалізацію одностатевих шлюбів із правом усиновлення дітей та успадкування майна.
Цьогоріч також принесе іспанському суспільству багато немислимих раніше нововведень. Серед них — скасування традиційної сієсти в держустановах, а також викладання католицької релігії в школах.
За задумом влади, надання політичного притулку гомосексуалістам і транссексуалам стане ще одним кроком у забезпеченні прав людини. Новим законом зможуть скористатися насамперед гомосексуалісти та лесбійки з Латинської Америки, яких традиційно багато на Піренейському півострові. Закон може стати в пригоді й громадянам колишнього союзу. Але лише якщо їм вдасться переконати іспанську владу в тому, що на батьківщині їх переслідували й утискали через одностатеве кохання. Це завдання нелегке, оскільки зараз гомосексуалізм уже давно не є кримінально караним діянням, як це було в СРСР.
Новий закон викликав протест консервативної частини іспанського суспільства. У Мадриді днями пройшла багатотисячна демонстрація противників соціалістичного уряду, організатором якої виступила опозиційна Народна партія. Критики закону стверджують, що соціалістів турбують зовсім не права людини, а лише голоси виборців на майбутніх у 2008 році виборах. Секс-меншини славляться своєю політичною активністю. А в Іспанії вони традиційно підтримують соціалістів.
Однак шансів на те, що закон буде відхилено, небагато. Соціалісти мають абсолютну більшість у парламенті. Якщо закон буде прийнято, Іспанія приєднається до Нідерландів, Бельгії та Канади, які вже надають притулок представникам секс-меншин. Пікантність полягає в тому, що серед країн Євросоюзу Іспанія славиться жорсткістю у наданні політичного притулку. Із 12 тис. прохань минулого року було задоволено менше двохсот. На практиці це означає, що отримати притулок в Іспанії з політичних мотивів практично неможливо. Винятки вкрай рідкісні і, як правило, пов'язані з політичними моментами або інтересами спецслужб. Свого часу у притулку було відмовлено навіть Аліні Фернандес, доньці Фіделя Кастро, попри те, що Куба визнана тоталітарною країною, а рідна мова заявниці — іспанська.