Відтепер уряд у Барселоні, або, як його офіційно називають, Generalitat de Catalunya, зможе залишати в каталонському бюджеті понад 80% усіх податкових надходжень, зібраних у провінції. Це досить відчутна частина іспанського бюджету: саме до Каталонії, згідно зі статистикою, приїжджають понад дві третини з 12 млн іноземних туристів щороку, саме тут зосереджена більша частина іспанської промисловості.
Важко уявити зараз, яким чином Іспанія зводитиме кінці з кінцями, втративши податкові надходження з Барселони. Втім, звичайно ж, країна не пропаде, однак поки що планів щодо того, чим і як латати бюджетні діри, в уряду немає. Крім того, нововведення дозволить розширити повноваження регіонального кабінету міністрів у вирішенні питань внутрішньої безпеки, імміграції та інших – наприклад, Каталонія вже зараз самостійно звернулася до Єврокомісії з проханням про надання допомоги в модернізації технічного забезпечення місцевої Guardia Costal – берегової охорони. Фактично на частку центрального уряду в Мадриді залишаються лише три функції: зовнішня політика, оборона та проблеми загальнонаціонального характеру. Все інше каталонці відтепер вирішуватимуть самостійно.
Мабуть, ще кілька років тому, коли консервативний уряд у Мадриді очолював Хосе-Марія Аснар, Каталонії навряд чи вдалося б провести такий референдум, незважаючи на те, що вони ще два роки тому звернулися за підтримкою безпосередньо до Євросоюзу, через голову Мадрида. Підтримку на рівні Європарламенту вони отримали негайно – аж до того, що каталонську мову було офіційно визнано однією з так званих робочих мов ЄС. Практично це означає, що каталонець, який написав, наприклад, листа якомусь із єврочиновників своєю рідною мовою, має право очікувати на відповідь тією ж мовою. Дрібниця, а приємно. Втім, такі «дрібниці» обходяться європейським платникам податків (у тому числі й каталонцям) приблизно в €80 млн на рік додатково – на перекладачів. До речі, Європарламент, який охоче визнає робочими мовами ЄС наріччя так званих «мовних меншин» – від каталонців і гелів до басків і шотландців – відмовився вважати такою російську мову. І це незважаючи на 6 млн російськомовних жителів Євросоюзу. Втім, європарламентарії звертають увагу на те, що в тих, хто говорить російською, немає свого анклаву в складі Євросоюзу, однак у визначенні «мовної меншини» про цей критерій жодного слова не сказано.
Однак повернімося до Іспанії. Соціалісти, які прийшли на зміну консерваторам, показали себе куди менш рішучими захисниками привілеїв центру, ніж їхні попередники. Каталонія – не перша провінція, яка вирішила домагатися самостійності: трохи раніше права автономії отримала Країна Басків – там ця самостійність проявляється в набагато урізанішій формі, однак баскам на перших порах було досить і цієї маленької перемоги. Рішення про надання самостійності баскам уже зараз благотворно позначилося на обстановці у всій Іспанії: терористична організація ЕТА на весь голос оголосила про повне припинення бойових дій і перетворення на політичну партію. Звичайно, їхнє рішення пояснюється ще й тим фактом, що іспанські та французькі правоохоронні органи за останній рік повністю розгромили цю організацію, тож їй не залишилося нічого іншого, як просити пощади. Але факт залишається фактом: у наші неспокійні часи навіть один зайвий діючий терорист – це багато, а тут іде на мирову ціла терористична організація.
Тож прем'єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро з легким серцем висловився за надання Каталонії нового статусу, у той час як проти досі залишаються консервативна Народна партія та Ліві республіканці Каталонії. Противники розширення автономії заявляють, що воно може призвести до розколу країни: адже на черзі – проведення такого ж референдуму в провінції Галісія. Втім, для противників автономій в Іспанії зараз настали скрутні часи: минулої суботи штаб сухопутних сил Іспанії почав службове розслідування у справі армійського генерала Альфредо Пардо де Сантаяни. Напередодні генерал виголосив тост на обіді у військовій академії в Сеговії, у якому згадав про «небезпеку територіального розчленування Іспанії» і запропонував випити за главу держави короля Хуана Карлоса як «гаранта єдності держави». Генерал де Сантаяна за законом не мав права висловлюватися на політичні теми, тож тепер на нього чекає, найімовірніше, безславна відставка.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт