Проблема іммігрантів є актуальною в обох країнах, але по-різному. У Німеччині процес інтеграції іноземців гальмує насамперед мовний бар'єр. У Франції більшість іноземців – вихідці з колишніх колоній і мовою нової батьківщини володіють, що не заважає їм, однак, палити машини добропорядних громадян і зводити барикади у своїх гетто.
Політики на пальцях намагалися розтлумачити дітям, у чому сенс проведеної в їхніх країнах імміграційної політики. Виявилося, що французи, як люди емоційні, більше довіряють поклику серця. «Усі, хто до нас приїжджають, повинні любити Францію», – заявив ліцеїстам Ніколя Саркозі (у подробиці того, що може статися з іноземцем, який недостатньо любить Францію, Саркозі, на щастя, не заглиблювався). Ну а німці, як завжди, більше покладаються не на емоції, а на голос розуму: їм достатньо, щоб іноземці могли вільно висловлюватися німецькою. «І в цьому сенсі наша політика має залишатися твердою», – сказала Ангела Меркель.
Вона підкреслила, як важливо забезпечити дітям мігрантів у другому та третьому поколінні, які живуть в обох країнах, однакові з іншими дітьми шанси. На що французький президент не втратив нагоди зауважити, що в іммігрантів є не лише права, а й обов'язки. «Багато іноземців звикли лише вимагати – дайте нам роботу, дайте нам гроші, дайте нам надію. Але так справа не піде. Інтеграція – це як футбол: тут діють чіткі правила. Тому ми не допустимо у нас ні полігамії, ні головних хусток у держустановах, ні жіночого обрізання», – підсумував глава Франції.
Багато експертів відзначають очевидну різницю в характерах політиків: стриманість у поєднанні з аналітичним розумом у Меркель та імпульсивність людини дії у Саркозі. Тим не менш, манеру діалогу двох лідерів, коли конфліктні теми викладаються на стіл переговорів, багато хто вважає більш корисною для розвитку відносин, ніж ввічлива згода Жака Ширака і Герхарда Шредера.
Дискусія в берлінському ліцеї була лише одним із заходів, що проходили в німецькій столиці в рамках засідання об'єднаної ради міністрів двох країн. Для голів зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції Франка-Вальтера Штайнмаєра і Бернара Кушнера придумали заняття цікавіше: у студії звукозапису вони дуетом заспівали пісню про Німеччину, написану німцем турецького походження.
До речі, під час відвідування главами Німеччини та Франції школи на Меркель напав 25-річний молодий чоловік. Охорона зреагувала миттєво, і канцлер не постраждала. Судячи з усього, нападник і не планував завдати шкоди кому б то не було, він лише вигукував гасла проти встановлення тотального стеження за громадянами країни. Це реакція на заходи, покликані полегшити поліції та спецслужбам доступ до інформації про приватне життя громадян.