Європейські влади навчають біженців західному етикету за допомогою брошур
Ознайомившись із вмістом деяких «гідів з етикету», «Лента.ру» зазначає, що поради приймаючої сторони мігрантам можна умовно поділити на два типи. Перший – загальні рекомендації щодо життя в новій країні, які, як вважають творці брошур, будуть корисні біженцям усіх статей і вікових груп.
«Жителі Німеччини можуть здатися дивними, – йдеться, наприклад, у 30-сторінковій брошурі «Як бути німцем», складеній кельнським підрозділом лівої партії Linkspartei. – У нас є примхи, але у нас є і правила». Серед останніх зазначаються необхідність сортування сміття, пунктуальність і недопустимість справляння потреби на вулиці: «Деревам потрібна лише вода. Для всього іншого є туалети». Також нагадується, що жінки в Німеччині не носять нікаби та паранджі, а для риболовлі потрібно придбати ліцензію.
Нагадаємо, що одними з перших звід правил для мігрантів опублікували влади містечка Гардгайм – ще в жовтні 2015 року. Населений пункт за 75 кілометрів від Франкфурта з 4600 мешканцями прийняв близько тисячі біженців. Чиновникам довелося захищати свій кодекс від критики: його лаяли за поблажливий тон і загалом назвали марною тратою міського бюджету. «Цей посібник створювався не для того, щоб когось принизити, а щоб полегшити спілкування між мешканцями та тими, хто потребує притулку», – відповів тоді на докори мер Гардгайма Фолькер Ром.
Другий найважливіший блок у рекомендаціях мігрантам – гендерні приписи та все, що так чи інакше пов'язане з питаннями сексу, стосунків і шлюбу. Після новорічних подій у Кельні, коли у святкову ніч домаганням і насильству з боку чоловіків, багато з яких були приїжджими з Африки та Близького Сходу, зазнали сотні жінок, видання з правилами взаємодії статей розплодилися як гриби після дощу.
Зокрема, такий посібник опублікував німецький медіахолдинг Bayerischer Rundfunk. Один з його керівників, Маркус Губер розповів, що брошура створювалася в режимі консультацій із самими біженцями і була позитивно сприйнята ними. Видавництво нагадує заморським гостям, що «жінок необхідно поважати, незалежно від того, у що вони одягнені».
«Чоловіки та жінки вітають один одного рукостисканням, при якому прийнято дивитися один одному в очі», – вчать манерам вихідців із країн Північної Африки та Близького Сходу, де не родичам представникам протилежних статей категорично заборонені будь-які тілесні контакти. У мануалі також порушується проблема сексуальних меншин: «У Німеччині гомосексуалам дозволено демонструвати свої сексуальні вподобання на публіці».
Інструкція Bayerischer Rundfunk доступна англійською, німецькою та арабською мовами. У ній особливо підкреслюється, що для порушників правил і законів у Німеччині неминуче покарання: «Конфлікти не повинні вирішуватися за допомогою насильства. Такі дії ведуть до позбавлення волі і можуть впливати на шанси отримання притулку».
Правильно поводитися із західними жінками вчить мігрантів і бельгійський уряд. У посібник, що роздається в центрах прийому біженців, включені поради щодо знайомств і флірту. Укладачі інструкції зазначили, що «у флірті немає жорстких правил», однак вказали чоловікам-мігрантам на необхідність починати розмову з привітання, при цьому рекомендується «бути смішними», «дивитися в очі, але не витріщатися» і «не торкатися жінок руками».
У брошурі зазначено, що свистіти дамі вслід – «ризикована ідея», тому що «не всі жінки вважають це смішним». Якщо представниця прекрасної статі одягнена в сексуальне плаття, це не означає, що вона шукає чоловіка для сукуплення, нагадують автори.
Новоприбулим також пояснили, що в Європі караються за законом полігамія, секс і шлюб з примусу, насильство щодо повій. Мігрантів поінформували, що в Бельгії можуть одружуватися і заводити дітей представники однієї статі, а також прийняте толерантне ставлення до трансгендерів. І застерегли від захворювань, що передаються статевим шляхом.
А ось влади Мюнхена у співпраці з місцевим центром міжкультурних комунікацій випустили ілюстровані правила для біженців, які бажають відвідувати міські басейни. Необхідність такого заходу виникла після того, як в оздоровчих закладах регіону почали відбуватися неприпустимі інциденти. Відвідувачки скаржилися, що мігранти чоловічої статі поводилися збуджено, приставали та домагалися їх. Прецедентів насильства не було, але багато жінок покинули басейн. У місті Борнгайм, наприклад, після численних скарг дівчат чоловіків-біженців від плавання взагалі відсторонили.
Уповноважена федерального уряду Німеччини з питань міграції Айдан Озогуз вважає, що випуск брошур сам по собі не вирішує проблеми: «Справа не в культурних відмінностях, а в цілком визначених правопорушеннях. Ми не можемо відповісти на них створенням курсів інтеграції. Тільки покарання і, якщо потрібно, депортація», – каже вона.
Озогуз не заперечує, що брошури та курси можуть бути корисними для законослухняних і готових асимілюватися мігрантів. З нею згодні і деякі біженці. «Мислення і спосіб життя тут зовсім інші, – ділиться Аддіс, 35-річний соціальний працівник з Еритреї, який живе тепер у Берліні в наданій йому квартирі. – Наприклад, гей-шлюби шокують. Але ми повинні адаптуватися і навчитися жити з цим». На його думку, молодшим біженцям простіше звикнути до європейських звичаїв, ніж тим, хто старший.
Новоспечений берлінець Мохаммед, колишній вчитель молодших класів із сирійського міста Хама, теж не сумнівається, що більшість мігрантів зможуть прийняти європейський уклад, особливо якщо згадати, з якого хаосу вони поїхали: «У Німеччині багато правил, але, зрештою, вони покликані полегшувати життя. Деякі принципи складні, але вони допомагають людям бути суспільством».