У Чехії практично всі мешканці святкують Різдво
Багатьох приїжджих може здивувати, що всі мешканці Чехії, віруючі та невіруючі (яких переважна більшість: згідно з останнім соціологічним опитуванням, атеїстами себе назвало 94% населення), відзначають Різдво. Здається, що більшість людей уже трохи забула про релігійний зміст цього свята і просто відзначає Різдво як найголовніше свято в році, приблизно так само, як у нас святкують Новий рік.
Однак, як зазначає «Радіо Прага», з Різдвом пов'язано набагато більше традицій і прикмет. Про багато з них іноземці, які переїхали до Чехії, можуть дізнатися на лекціях і семінарах Інтеграційного центру в Празі. Лектори не лише вчать приїжджих чеської мови, але й розповідають про національні звичаї, наприклад, про те, як місцеві жителі проводять Різдво.
Що найбільше хочуть дізнатися іноземці, які приїхали до Чехії? Чи цікавлять їх різдвяні традиції? Розповідає лектор Інтеграційного центру Каріна Капоунова:
– Я викладаю тут чеську для іноземців перший рік. Я перекладач з китайської мови, до цього я працювала тут же інтеркультурним співробітником для китайськомовної діаспори. Багато мігрантів з Китаю, які зверталися до нашого центру за допомогою, хотіли вчити чеську, але деякі не справлялися з матеріалом на звичайних курсах, і було прийнято рішення відкрити для них окремий курс, дуже багато я їм пояснюю китайською. Про Різдво вони, звісно, знають, багато хто з них живе тут уже багато років. Часто їхні діти відвідують чеські школи, тому вони знайомі також з нашими традиціями. Але самі вони Різдво не святкують, вони святкують свій Новий рік, який зазвичай буває наприкінці січня або на початку лютого. Однак наші традиції їм дуже цікаві. Мене часто запитують про якісь звичаї, дізнаються, як прийнято вітати сусідів чи знайомих, що треба готувати. А іноді вони запитують і про саме свято, тобто вони знають, що щось відзначається, але не знають, що це за день, що ми святкуємо.
Багато працівників Інтеграційного центру підтверджують, що саме мігрантам з Китаю та В'єтнаму найважче переймати чеські традиції. І причин тут кілька.
Перша – це, звісно, мовний бар'єр. Якщо приїжджі з інших слов'янських держав можуть (завдяки схожості мов) щось почути і зрозуміти, провівши якісь паралелі з рідною мовою, то для приїжджих з Китаю та В'єтнаму такої можливості немає. Чеська для них зовсім чужа і незрозуміла.
Друга причина – у згуртованості та закритості цих громад. У них величезна взаємодопомога, але, водночас, вони вимагають повної самовіддачі та спілкування всередині комуни. Однак, за словами лекторів Інтеграційного центру, все більше китайців і в'єтнамців приходять вчити мову – значною мірою тому, що вони все більше асимілюються і хочуть стати частиною чеського суспільства.
Для багатьох іноземців, особливо тих, хто приїхав з далеких або південних країн, багато чого на Різдво в новинку. І якщо подарунки та різдвяні прикраси можуть бути знайомі, скажімо, за американськими фільмами, то деякі типово чеські традиції можуть справді здивувати.
У багатьох країнах за межами Європи, США та Канади Різдво практично не святкується. У країнах колишнього Союзу його давно і міцно замінив Новий рік, який утвердив за собою звання головного свята року. Різдво тут зазвичай відзначають лише віруючі, і найчастіше виключно в колі сім'ї. А жителі держав Азії та Сходу святкують свої релігійні свята та Новий рік за своїм календарем.
Однією з традицій чеського Різдва є відвідування храмів і костелів, де проводяться вігілії (від лат. vigilia, бдіння) – громадське богослужіння, яке за правилами має тривати від заходу сонця до світанку, у православній традиції вони називаються всеношними. Але оскільки Чехія належить до однієї з найбільш атеїстичних країн Європи, то меса на Різдво називається «північною» і, відповідно, починається опівночі. І костели, які зазвичай зяють порожнечею, на Різдво переповнені.
А у великі історичні храми, що знаходяться в центрі міста (наприклад, кафедральний собор св. Віта в Празі), іноді просто неможливо потрапити, деяким доводиться стояти зовні.
Святкуванню Різдва передує період адвенту, який починається за чотири тижні до Святвечора, раніше це був період посту. Кожна з чотирьох неділь адвенту має свою назву, з цими днями пов'язано кілька традицій – таких, як різдвяний вінок, різдвяний календар та інші. Багато іноземців, які навчаються в основному з представниками своєї діаспори, мало що знають про різдвяні традиції і починають їх дотримуватися через дітей.
Останній урок чеської мови в році, що минає, за традицією присвячений саме Різдву – викладачі намагаються якомога детальніше розповісти про історію цього свята, традиції та звичаї. Іноді в останній день влаштовується невелике свято: і викладачі, і деякі студенти виконують класичні колядки. Не обходиться і без частування – як екзотичних страв з країн, звідки прибули студенти, так і традиційних чеських різдвяних смаколиків: солодкого печива або різдвяного здобного хліба, так званої «ваночки».
За словами викладача Інтеграційного центру Ліди Бартошевої, багато іноземців переймають деякі чеські звичаї, зберігаючи при цьому і традиції рідної країни:
– Дуже часто вони починають переймати наші звичаї не заради себе, а заради когось із своїх близьких – заради чоловіка або дружини, заради дітей. Однак нерідко ще й тому, що наші традиції їх щиро цікавлять, зачаровують. Адже це культура, частиною якої вони хочуть стати. Для них це величезна мотивація дізнатися щось нове, навчитися чомусь. Але є й ті, хто дотримується своїх звичаїв і не хоче нічого переймати. Найчастіше вивчення традицій відбувається через дітей: мами разом з дітьми вчать народні колядки, печуть печиво, тому що бачать, що й інші його печуть. І, звичайно ж, подарунки.
Трохи інакше справи у іноземців, які вже багато років живуть у Чехії. Вони вже чудово знають місцеві традиції та звичаї, їх не здивуєш порожніми у Святвечір вулицями, закритими магазинами та дефіле казок по телебаченню.
Інтеграційний центр – вельми цікаве місце, тут можуть зустрітися люди з найрізноманітніших куточків землі, яких об'єднує те, що вони обрали Чехію місцем для життя. Для багатьох з них чеська є єдиною мовою спілкування. Багато хто ділиться досвідом життя в Чехії, дають один одному поради.
Кожен, хто вже хоча б кілька років живе в Чехії, звик до того, що на Різдво на два дні місто практично вимирає — на вулицях ні душі, магазини, ресторани закриті. Однак за останні роки ситуація поступово починає змінюватися. Все більше кафе та ресторанів пропонують провести Святвечір саме у них. І свою роль у цьому частково відіграли й іноземці, які приїхали до Чехії.